Сюжет драми спирається на реальні історичні події, які мали місце у Швейцарії наприкінці XIII і на початку XIV ст., коли країна перебувала під владою австрійських князів Габсбургів. Доведені до відчаю знущаннями австрійських намісників, мешканці трьох швейцарських кантонів (одиниця територіального поділу Швейцарії) — Швіцу, Урі та Унтервальдену — у 1291 р. уклали угоду про "вічний союз", спрямований на боротьбу з поневолювачами.
За легендою, поштовхом до початку повстання стало знущання австрійського намісника Геслера над мисливцем Вільгельмом Теллем, який знехтував приказом віддавати шану капелюху, що висів на жердині в центрі села, і був заарештований. Щоб звільнитися, Телль мав поцілити в яблуко на голові власного сина, інакше обох буде страчено. Телль змушений був підкоритися, але, готуючись до пострілу, дістав дві стріли, одна з яких (у випадку трагічної розв'язки) призначалася для кривдника. Дізнавшись про це, Геслер наказав кинути Телля до в'язниці, але вправному Теллеві вдалося не лише втекти, але й таки поцілити зі свого лука у знахабнілого намісника. Звістка про його смерть і стала безпосереднім сигналом до початку повстання.
У вирішальній битві, що сталася при Моргартені в 1315 р. повстанці перемогли військо Габсбургів і здобули незалежність для своєї країни.
У драмі "Вільгельм Телль" Шиллер намагався показати не тільки розвиток однієї особистості (спочатку Телль показаний миролюбним селянином, наприкінці — політично свідомим бунтарем), але й еволюцію цілого народу; драматична колізія полягає в тому, що лише шляхом злочину швейцарці можуть звільнитися від австрійського гноблення, проте, за Шиллером, на це вони не мають права, оскільки народ може займатися "самозахистом", але не "самовизволенням".