От і все.
Отримавши відпустку на місяць, Андрій одразу поїхав у Воронеж, подивитися на те, що залишилося від його минулого життя. Побачивши глибоку яму на місці будинку, і години там не залишився – того ж дня поїхав назад у дивізію.
Через три місяці радість проникла у серце Андрія – отримав від сина листа, який на фронті вже командиром батареї став, отримав ордени та медалі, і ніби нове життя розпочалося. Все мріяв, що зустрінуться вони, Анатолій одружиться, і буде чоловік з внуками вік свій дожидати. Але не так сталося. В День Перемоги Анатолія застрелив німецький снайпер.
Через деякий час Андрія демобілізували, але у Воронеж повертатися він нізащо не хотів. Пригадав, що в Урюпинську живе його давній приятель, туди і подався. Він і його дружина дали чоловіку притулок; чоловік влаштувався шофером в автороті. У цьому місті познайомився він з новим своїм синочком; повертався з рейсу і біля чайної бачив кожного разу малого сироту, годували його хто чим міг. І так шкода йому стало малого хлопчину. Покликав якось Ванюшку до себе, розпитав про батьків, малий і розказав, що батька на фронті вбили, мама під час евакуації загинула, а зараз ночує де прийдеться.
"Закипіла тут в мені гаряча сльоза, і одразу я вирішив: "Не буде того, щоб ми нарізно пропадали! Візьму його до себе за рідного". І відразу в мене на душі стало легше і якось світліше. Нахилився я до нього, тихенько питаю: "Ванюшка, а ти знаєш, хто я такий?" Він і запитав, як видихнув: "Хто?" Я йому й кажу так само тихо: "Я — твій татко".
Хлопчик зрадів аж до сліз, пригорнувся до Андрія, викрикуючи слова про те, що знав, що батько його знайде. Горнувся до нього, як до рідного. Відвів батько сина в квартиру, нагодували його хазяїн і хазяйка, самі вони бездітні були, а жінка все плакала. На другий день повів хлопчину у перукарню, вимив, вклав спати. А сам по крамницях побіг, купив одяг малому. Першу ніч вставав 4 рази, милувався на те, як спить синочок.
І так вже прив'язався Ванюшка до батька нового, що тікав зустрічати з рейсу його і чекав до самої ночі. Потім сталося так, що автоінспектор відібрав у Андрія шоферську книжку, трапилася аварія з коровою. Попрацював він трохи тесляром, а потім подався до знайомого на роботу, так і опинився тут.
Розповідь Андрія перервалася шумом води, підпливав човен. Чоловіки попрощалися один з одним і розійшлися. Ванюшка йшов поруч з батьком:
"Дві осиротілі людини, дві піщинки, закинуті в чужі краї воєнним ураганом небаченої сили… Що ж то чекає їх попереду? І хотілось би думати, що ця російська людина, людина незламної волі, все витримає, і біля батьківського плеча виросте той, який, змужнівши, зможе все витерпіти, все подолати на своєму шляху, якщо на це покличе його Вітчизна".
Висновки:
за жанром твір "Доля людини" — оповідання;
головні герої: оповідач, від імені якого ведеться розповідь, Андрій Соколов;
тема: особистість на війні; незламність людини під гнітом тяжких випробовувань, що випали на її долю;
головний герой Андрій Соколов описує епізоди свого життя, коли він перебував у полоні, розповідаючи про всі випробування, які довелося витримати.