Щоб розрядити ситуацію, він різко підносить до носа єврея свинину, а той оступається і котиться сходами. Всі сміються. Джон бере в Ісака торбину, кидає Вамбі декілька монет і їде по арені під оплески глядачів, що вітають його, наче він зробив шляхетний вчинок.
Розділ VIII
Принц Джон згадує, що вони забули найголовніше — призначити королеву кохання й краси. Принц пропонує Ребекку, проте його ніхто не підтримує. Вони вирішують, що переможець турніру сам обере королеву.
Правила цього турніру:
1) На змаганні є п'ять лицарів-заводіїв, які викликають на двобій усіх бажаючих.
2) Кожний лицар повинен обрати собі супротивника із тих заводіїв. Для цього він торкається списом щита свого супротивника. Дотик тупим кінцем означає двобій тупою зброєю. У такому разі вершники повинні зіткнутись. Якщо лицар торкається щита гострим кінцем списа, це означає битву на смерть.
3) Після битв, Джон обирає переможця першого дня і вручає йому найкращого бойового коня. Також переможець сам обирає королеву.
4) На наступний день відбувається загальний турнір. Усіх присутніх лицарів розділяють на дві рівні команди, і вони чесно б'ються, доки принц не скаже зупинитись. Королева, обрана попереднього дня, увінчує переможця лавровим вінком.
5) На третій день призначаються інші невеликі змагання та розваги для простих людей.
Організацією цього турніру принц Джон хоче отримати прихильність усіх людей.
Кожний з лицарів торкається щита супротивника тупим кінцем списа. Прості глядачі розчаровані таким вибором битви.
Перемога залишається на боці п'яти заводіїв.
Седрик Сакс засмучений турніром, тому що у кожній перемозі норманів він бачить образу для Англії. Седрик хоче, щоб Ательстан захистив саксонську честь, однак той надто млявої вдачі, щоб наважитись на таку спробу.
Довгий час ніхто не продовжує поєдинок, аж раптом на арену виїжджає новий боєць "вищий середнього зросту й здається швидше тендітним, ніж сильним. На його щиті намальований дуб, вирваний із коренем; під ним напис "Позбавлений Спадщини".
Лицар одразу завойовує увагу глядачів своєю спритністю керування конем. Лицар вдаряє гострим кінцем списа у щит тамплієра Бріана. Усі насторожені самовпевненістю молодого бійця. Буа-Гільбер здивований таким вчинком, адже бій буде смертельним для когось з них.
Коли сурми подають сигнал, лицарі зіштовхуються з неймовірною силою. Їхні списи розлітаються на уламки. Біля воріт вони одержують нову зброю.
Дивлячись на цей поєдинок, народ завмирає.
Вдруге Джон подає знак битись. Вершники знову зіштовхуються з неймовірною силою.
Позбавлений Спадщини в останній момент сутички ударяє Бріана по шолому, однак тамплієр не втрачає самоконтроль. Храмовик і далі б продовжував битись, якби не тріснула попруга. Він з конем падає на землю.
Лютий Бріан вихоплює меч і замахується на молодого лицаря. Позбавлений Спадщини також виймає меч. Маршали нагадують, що такий двобій не допускається правилами турніру. Буа-Гільбер каже лицарю, що вони ще зустрінуться. Лицар відповідає, що завжди до цього готовий.
У всіх боях з лицарями-заводіями Позбавлений Спадщини здобуває перемогу.
Розділ IX
Маршали змагання Вільям де Вівіль та Стівен де Мартіваль просять переможця показати обличчя, перш ніж отримати від принца Джона нагороду. Позбавлений Спадщини каже, що не зніме шолом з причини, про яку він повідомив герольдів перед боєм. Відповідь не дивує маршалів, бо вони часто чують обітниці лицарів залишатися невідомим на деякий час.
Джон хоче бачити обличчя переможця. Також він незадоволений турніром, бо всі його улюблені лицарі програли одному й тому самому супротивнику.
Багато з підданих принца припускають, що тим лицарем може бути Ричард Левине Серце.
Джон наляканий цими словами.
Принц вручає бойового коня, проте Позбавлений Спадщини мовчить і на привітання обмежується тільки поклоном.
Переможець обирає королеву краси й кохання. Йому радять Алісію, дочку лицаря Вальдемара Фіцурса. Джон навмисно радить цю дівчину, бо хоче отримати прихильність батька дівчини, якого він боїться.
Лицар Позбавлений Спадщини кладе вінець до ніг леді Ровени.
Переможець турніру і королева краси відмовляються бути присутніми на бенкеті Джона, чим також сильно його дратують.
Розділ Х
Як тільки лицар Позбавлений Спадщини входить у намет, з'являються зброєносці, охочі допомогти зняти обладунки і дізнатись, хто цей лицар. Лицар категорично відмовляється від будь-яких послуг, кажучи, що він має слугу.
Пізніше до нього приходять зброєносці п'ятьох лицарів-заводіїв турніру і пропонують обладунки та коней або викуп. Позбавлений Спадщини бере половину призначеної суми, а решту роздає цим воїнам та іншим слугам. Лицар категорично відмовляється прийняти речі від Бріана де Буа-Гільбера і наголошує, що їхня суперечка не скінчиться, доки вони не поб'ються в смертному бою.
Лицар наказує Гуртові, який є його особистим зброєносцем, віднести золото євреєві Ісакові, який дав йому зброю та коня. Стає зрозуміло, що переможець турніру і чоловік, який просився на нічліг у замку Седрика Сакса, є однією особою.
Гурт, прибувши до єврея, віддає вісімдесят цехінів і прощається. Як тільки виходить на двір, бачить Ребекку. Вона дає сотню цехінів і каже повернути гроші його господарю. Задля безпеки Гурта, дівчина відправляє з ним свого слугу.
Розділ ХІ
Як тільки Гурт виходить за місто, на нього нападають чотири чоловіки. Вони вимагають торбину, яку несе свинопас. Гурт пропонує їм свої особисті гроші, залишивши суму свого пана. Вони бажають дізнатися, кому він служить. Дізнавшись про лицаря-переможця турніру, вони відмовляються щось від нього брати. Гурт вихоплює палицю, збиває з ніг ватажка цього загону і ледве не забирає торбину, але розбійники знову схоплюють Гурта. Ватажок наказує свинопасу битись, щоб довести свою спритність.
Гурт так сильно вдаряє свого супротивника, що той просто падає на траву.
Ватажок відпускає Гурта, але відправляє з ним двох чоловіків, щоб вони захистили від нічних волоцюг.
Гурт розповідає лицарю про свої пригоди. Він здивований як і щедрістю Ребекки, так і великодушністю невідомих розбійників. Втім, недовго міркувавши, лягає спати, щоб набратися сил для завтрашнього змагання.
Розділ ХІІ
Вранці маршали складають списки учасників турніру. За правилами кожний лицар повинен повідомити, на чиїй стороні він буде виступати. Це потрібно для того, щоб однаково розподілити бійців.
На турнір прибуває Седрик Сакс і Ровена. Ательстан одягнувся у бойовий одяг, щоб взяти участь у боях. Седрик дуже здивований, що його товариш записався в команду Бріана. Причиною цього є королева турніру. Ательстан вважає, що скоро відбудеться його весілля з Ровеною. Седрик та родичі красуні вже дали на це свою згоду.
Леді Ровену з почестями проводять до трону.
За вказівками бій має відбуватися на вигострених мечах і списах.
Оголошують нові правила: учасникам дозволено тільки рубати мечами. Також вони мають можливість використати палицю або сокиру. Той, хто падає з коня, повинен битись лише з пішим супротивником. Вершникам забороняється нападати на пішого. Бій повинен зупинитись, коли Джон кине на арену свій жезл. Це є запобіжним заходом, якщо турнір буде дуже довгим і з великими жертвами.
Розпочинається люта битва. Здіймається така курява, що глядачі не можуть розгледіти лицарів. Вони б'ються відчайдушно, перемога переходить з однієї сторони на іншу.
З часом ряди бійців рідшають. Тамплієр сходиться з лицарем Позбавленим Спадщини один на один. Ватажки б'ються напрочуд безстрашно.
Загін Позбавленого Спадщини програє. З однієї сторони його тіснить Реджинальд Фрон де Беф, з іншої — Ательстан. Утрьох з Бріаном вони нападають на Позбавленого Спадщини. На щастя, глядачі встигають попередити лицаря від небезпеки. Сила лицаревого коня, що дістався йому напередодні турніру, рятує хазяїна — він відбивається одразу від трьох супротивників, проте сили нерівні. Це бачить лицар у чорному панцирі, якого звуть Чорним Ледарем. Раніше він просто спостерігав за боями, а тепер кидається на допомогу. Чорний Ледар перемагає Реджинальда та Ательстана. Чорний лицар від'їжджає з поля і дає можливість Позбавленому Спадщини самому розправитись з Бріаном де Буа-Гільбером. Принц Джон стурбований безпекою лицаря Храму, тому, щоб позбавити тамплієра приниження, кидає на арену жезл і зупиняє змагання.
У літописах ці бої називають "шляхетним і веселим ігрищем під Ашбі". Під час цього турніру чотири лицарі помирають, близько тридцяти дістають тяжкі поранення.
Принц Джон, вибираючи найсильнішого бійця, зупиняється на Чорному Ледарі, бо вважає, що Позбавлений Спадщини програв би змагання, якби не він.
Ніхто не може знайти Чорного лицаря, тому Джону доводиться визнати Позбавленого Спадщини героєм дня.
Переможець підходить до Ровени, щоб вона увінчала його вінком. Дівчина дуже хвилюється. Лицарю знімають з голови шолом. Люди бачать парубка двадцяти п'яти років, з гарним обличчям та коротким світлим волоссям. Лицар цілує руку дівчини і падає. Седрик здивований раптовою появою свого сина Айвенго, якого вигнав з дому. Всі розуміють, що лицар поранений.
Розділ ХІІІ
Піддані принца припускають, що переможець захоче повернути замок, подарований йому Ричардом, які завдяки Джону перейшли у володіння Фрон де Бефа. Принц відповідає, що лише він роздає маєтки.
Ровена дуже переживає за Айвенго. Про це доповідають принцу, і він вирішує дівчину видати заміж за де Брасі.
Джон отримує записку. Він дізнається, що його брат Ричард отримує волю.
Організатори не можуть розпустити людей і тому ввечері влаштовують змагання з стрільби. У ньому перемагає ненависний Джону йомен Локслі. Джон пропонує служити йому, але Локслі відмовляється, бо заприсягся нести службу лише королю Ричарду.
Джон наказує слугам віднайти єврея Ісака, щоб той надіслав дві тисячі крон.
Розділ ХІV
Принц Джон дає розкішний бенкет у незаконно захопленому замку. Він розпоряджається майном Роджера де Квінсі.
На святкову вечерю прибувають і Седрик з Ательстаном.
Гості розмовляють про подвиги турніру, а саме про невідомого стрільця, Чорного Лицаря і Айвенго. Принц Джон пропонує випити за здоров'я Айвенго, проте Седрик, його батько, каже, що не вважає "непокірливого юнака сином, бо той не послухав наказів і відрікся від звичаїв і традицій пращурів".
Принц Джон сам забуває, що із всіх братів був самим непокірливим батьку.
Далі кожний придворний по черзі з насмішкою говорить на Седрикову адресу.
Джон звертається до сакса, щоб той назвав, на його думку, найкращого нормана.