Батько тільки розгублено запитав: а як? Мати зайшлась у нападі задухи. Грета сказала, що це просто, треба тільки перестати думати, що ота огидна істота — Грегор, бо він давно вже перестав ним бути, той Грегор був чуйний і тактовний, він ніколи б не дозволив собі, щоб через нього терпіла його сім'я. Чому він не пішов геть, запитувала сестра, тоді б вони втратили Грегора, але назавжди зберегли б найкращу пам'ять про нього. Грегор сам вважав, що повинен зникнути. Коли наступного ранку служниця увійшла до його кімнати, вона побачила, що він лежить зовсім нерухомо. Вона навіть штовхнула його віником, але тільки трохи зсунула тіло з місця. Тоді вдова радісно розповіла господарям, що "воно здохнуло". Мати зайшла подивитись і переконалася, що тіло стало сухим і плескатим. Коли служниця намірилася віником поворухнути його, мати хотіла зупинити її руку, але не зробила цього. Всі відчули полегшення у той день, тому вирішили присвятити наступний відпочинку, прогулятися за місто. Вони сіли писати листи до своїх наймачів з проханням дати відпустку на один день. Увійшла служниця і з таємничим виглядом, наче принесла дуже гарну новину, чекала, поки на неї звернуть увагу. Батько запитав її, у чім ще річ, і вона почала розказувати, що зробила з тілом Нещасної потвори, але хазяї знову заглибились у свої листи. Вдова плюнула і пішла. Мати і Грета мовчки погодилися, коли батько сказав, що час змінити служницю. У вагоні трамваю, який віз їх за місто, вони жваво обговорювали види на майбутнє, яке здавалося їм не таким вже й поганим. Батьки дивилися на Грету і думали, що, незважаючи на бліду шкіру, їхня дочка розцвіла, і час подумати про доброго чоловіка для неї.