Геракл із загоном героїв, серед яких був і Тесей, вирушив до країни амазонок. По дорозі він пристав до острова Парос, де почав війну з синами Міноса. Потім Геракл прибув у Мізію до царя Ліка, який прийняв його з великою гостинністю. Геракл допоміг Ліку перемогти загін царя бебриків.
Прибувши до амазонок, Геракл міг без бою отримати пояс, бо цариця Іпполіта була готова добровільно віддати його. Та Гера, прибравши образ амазонки, почала переконувати войовниць напасти на військо Геракла. Амазонки повірили Гері і напали на військо Геракла. Герой переміг амазонок, тож вони уклали з ним мир. Іпполіта купила волю могутньої амазонки Меланіппи ціною свого пояса.
Геракл рятує Гесіону, дочку Лаомедонта
Повертаючись назад у Тірінф з країни амазонок, Геракл прибув до Трої. Герої побачили прекрасну дочку царя Трої Лаомедонта, Гесіону, приковану до скелі. Вона була приречена на поталу потворі, що виходила з моря. Цю потвору послав як кару Лаомедонтові Посейдон за відмову сплатити йому і Аполлонові плату за будування мурів Трої.
За порятунок Гесіони Геракл зажадав у Лаомедонта тих коней, яких йому дав Зевс. Лаомедонт погодився на пропозицію. Геракл вбив потвору з моря, та Лаомедонт не виконав обіцянки. Затаївши глибоко в серці свій гнів, Геракл покинув Трою.
Корови Геріона (десятий подвиг)
Еврісфей доручив Гераклу пригнати в Мікени корів велетня Геріона, що жив на краю землі. Герой досяг берегів сивого Океану і почав роздумувати, як досягнути острова Еріфейя, де пас свої череди Геріон. Сам Геліос, бог сонця, запропонував допомогу: герой сів у його золотий човен і швидко досяг берегів Еріфейї. Грізний двоголовий пес Орфо кинувся на героя, але Геракл вбив його. Довелося битися і з пастухом Геріона, велетнем Еврітіоном. Коли Геракл вбив його, прибіг сам Геріон. Цей велетень мав три тулуби, три голови, шість рук і шість ніг. Афіна-Паллада допомогла Гераклу, тож він переміг велетня. Геракл перевіз з Еріфейї на золотому човні Геліоса корів Геріона через Океан і вирушив в Мікени. Дорога була довгою. На півдні Італії одна корова втекла в Сіцілію, де цар Ерікс, син Посейдона, взяв її до своєї череди. Геракл задушив царя і повернув корову собі. На берегах Іонійського моря богиня Гера наслала сказ на всю череду. Скажені корови порозбігались в усі боки. 3 великим зусиллям переловив Геракл корів уже у Фракії і пригнав нарешті до Еврісфея, а той приніс їх у жертву Гері.
Кербер (одинадцятий подвиг)
Геракл мусив спуститись у підземне царство Аїда і привести до Еврісфея охоронця підземного царства, жахливого пекельного пса Кербера. Біля самих воріт підземного царства Аїда побачив Геракл прирослих до скелі героїв Тесея і Періфоя. Їх покарали боги за те, що вони хотіли викрасти в Аїда дружину Персефону. Геракл звільнив Тесея, але Періфоя не міг звільнити, бо так хотіли боги.
В підземне царство Геракла ввів вісник богів Гермес, а супутницею була Афіна-Паллада. Тінь героя Мелеагра кинулась до Геракла і попросила його одружитися з прекрасною Деяніярою. Жінка колись була дружиною Мелеагра, а тепер лишилася беззахисною. Геракл обіцяв виконати просьбу друга.
Багато страхіть бачив на шляху своєму Геракл; нарешті він став перед троном Аїда і Персефони. Геракл попросив у царя триголового пса Кербера. Аїд відповів, що Геракл мусить сам приборкати пса. Герой знайшов пса на берегах Ахеронту, обхопив руками його шию, приборкав і повів із царства темряви в Мікени. Боягузливий Еврісфей попросив повернути пса в царство Аїда.
Яблука Гесперід (дванадцятий подвиг)
Найважчим подвигом був дванадцятий. Геракл повинен був піти до великого титана Атласа, який держить на плечах небозвід, і дістати з його садів, за якими доглядають дочки Атласа Гесперіди, троє золотих яблук. Довго блукав Геракл по Азії і Європі, всюди розпитував про шлях. На крайній півночі, на берегах Ерідану Геракла зустріли прекрасні німфи і порадили напасти на морського віщого старця Нерея, бо він знає шлях до Гесперід. Геракл так і зробив, дізнався таємницю і вирушив у далеку путь. Переходячи Лівію, зустрів він велетня Антея, який змушував усіх боротися з ним. Геракл переміг Антея, піднісши його у повітря, адже велетень черпав сили із землі, своєї матері.
Багато довелося зустріти Гераклові на своєму шляху небезпек, поки дійшов він до краю землі, де стояв титан Атлас, який тримав на своїх широких плечах увесь небозвід. Той пообіцяв, що дасть троє яблук, але поки піде по них, Геракл мусить сам потримати на плечах небозвід. Герой став на місце Атласа, і неймовірний тягар спустився на його плечі. Атлас повернувся з яблуками і запропонував, що сам віднесе їх в Мікени. Геракл зрозумів, що титан хоче зовсім позбутися своєї тяжкої праці. Геракл попросив дозволу зробити собі подушку, щоб не давив їх так жахливо небозвід. Атлас став знову на своєму місці і звалив на плечі тягар неба. А Геракл підняв лук свій і сагайдак із стрілами, взяв свою палицю й золоті яблука і попрощався. Еврісфей, отримавши яблука, подарував їх Гераклові, а він подарував яблука Афіні. Вона ж повернула яблука Гесперідам, щоб вічно залишалися вони в їх садах.
Нарешті Геракл звільнився від служби в Еврісфея. Він віддав дружину свою Мегару за дружину другові своєму Іолаєві, a сам пішов знову у Тірінф. Велика богиня Гера досі переслідувала його
Геракл і Деяніра
Геракл прийшов до Ойнея просити руки його дочки Деяніри, бо він обіцяв у царстві тіней Мелеагрові одружитися з нею. Руки прекрасної Деяніри добивався і річковий бог Ахелой. Ойней вирішив, що руку Деяніри дістане той, хто вийде переможцем у боротьбі. Почався бій. Три рази нападав Геракл на Ахелоя, на четвертий раз придавив він річкового бога до самої землі. Ахелой обернувся в змію, Геракл схопив її і здавив, але річковий бог перетворився на бика. Тоді Геракл схопив бика Ахелоя за роги і повалив на землю. Переміг Геракл Ахелоя, і віддав Ойней Деяніру за дружину Гераклові.
Після весілля Геракл залишився в палаці Ойнея. Якось герой нехотячи вбив сина Архітела, Евнома, і після цього покинув Калідон і подався з дружиною в Тірінф. Біля ріки Евену кентавр Несс хотів викрасти Деяніру, але Геракл вбив його своєю стрілою. Помираючи, кентавр дав Деянірі свою кров і сказав, що вона поверне їй любов Геракла, щоб ні одна жінка не була йому дорожча від неї. Деяніра взяла кров і сховала її. Геракл з Деянірою прибули в Тірінф і жили там до того часу, поки не примусило їх покинути славне місто мимовільне вбивство Гераклом друга Іфіта.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Смерть Геракла і прийняття його до сонму олімпійських богів
Коли Геракл за вбивство Іфіта був проданий у рабство Омфалі, Деянірі з дітьми довелося покинути Тірінф. Дружині Геракла дав притулок цар фессалійського міста Трахіни, Кеїк. Минуло три роки і три місяці, як покинув Геракл Деяніру, тож вона наказала сину Гіллу розшукати батька.
Гілл вирушив у далеку путь на Евбею, в Ойхалію, шукати батька. Через деякий час після того до Деяніри прибіг вісник і повідомив, що прийде від Геракла посол Ліхас. Вісник розповів, що Геракл живий, здобув і зруйнував місто Ойхалію. Ліхас привів полонених, серед яких була Іола, дочка Евріта. Слуга згодом повідомив Деянірі, що колись Геракл з любові до Іоли змагався з Еврітом у стрільбі з лука, заради Іоли здобув тепер Ойхалію і вбив царя Евріта. Деяніра засмутилася, бо й Ліхас зізнався, що Геракл, полонений красою Іоли, хоче одружитися з нею. Деяніра згадала про кров, яку дав їй колись кентавр Несс. Вона натерла нею розкішний плащ і наказала Ліхасу поспішати до Геракла та віддати йому подарунок.
Коли Ліхас пішов, жінка побачила, що шерсть, якою вона натирала плащ кров'ю, зотліла. Коли промінь сонця зігрів цю шерсть, з кров'ю нагрілась отрута гідри і спопелила шерсть. Деяніра налякалася, що Геракл загине, та було пізно. Повернувся Гілл і розповів, що вона згубила Геракла, бо той вдягнув плащ, відчув страшенний біль і тепер мучиться, бо не може скинути його. Деяніра, почувши це, схопила меч і простромила свої груди. В цей час принесли до палацу вмираючого Геракла. Той, почувши про смерть дружини, пожалів, що сам не вбив її. Геракл звелів синові віднести його на високу Оету і там спалити його на погребному вогнищі, щоб швидше припинити страждання. Батько наказав Гіллу взяти за дружину Іолу, і той погодився.
Друзі Геракла і Гілл віднесли Геракла на Оету. Там зложили вони величезне вогнище і поклали на нього героя. Коли на гору прийшов Філоктет, Геракл умовив підпалити вогнище і в нагороду за це подарував йому свій лук і стріли. З'явилися Афіна Паллада із Гермесом і підняли на Олімп Геракла. Він став безсмертним богом, а Гера, забувши свою ненависть, віддала Гераклові за дружину дочку свою Гебу.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу