Мама сказала вчительці, що задоволена її тілом. Ольга посадила її і сказала взяти у рот мундштук для сигарет. На голові у вчительки опинився крислатий капелюх. Вчителька сказала, що хотіла поговорити щодо сина. Останнім часом з ним чимало проблем. Він просто шибайголова. Мама малювала і уважно усе слухала. Коли вчителька закінчила, мама сказала, що це вже занадто. Та вона подумала, що йдеться про сина натурщиці (тобто вчительки). Вчителька не встигла усього пояснити, як мама кудись пішла. Інґве провів вчительку до дверей. Коли вчителька сказала: "Невже вона не зрозуміла, що я говорила про її сина?", Інґве сказав, що в Ольги сина немає.
Інґве сказав Симоні, що все знає. Дівчина почала тікати від нього до сміттєзвалища. Надворі саме починалася гроза. Коли Інґве майже наздогнав дівчину, вона видерлася на крислатий дуб. Інґве боявся висоти, але почав лізти. Раптом вдарила сильна блискавка. Інґве повис на дереві догори ногами. Симона збагнула, що він ліз на дерево, аби рятувати її. Дівчина кинулася рятувати його, та коли вже лишилося кілька гілок, щоб злізти, чоловік впав і підвередив ногу, потрібно було в лікарню.
Десятий розділ
Інґве наклали гіпс, але він нічого не розповів мамі про витівки Симони. Ввечері Катті запросила Симона на вечірку в понеділок і спитала, чи не хоче він піти з нею в кіно. Симона відмовилася, а Катті заявила, що запросить у кіно Ісака. Симона не могла цього допустити, тому погодилася на пропозицію.
Наступного Симона, дідусь, мама та Інґве поїхали на острів, де був будинок старенького. Туди довелося добиратися на поромі. Дідусь сидів у візку, якого позичили в лікарні. Він прихопив з собою віолончель. З островом були пов'язані спогади про його дружину Катарину, бабусю Симони. На цьому острові, який називався Мейя, вона і померла, а дідусь відтоді ще не бував тут. У будинку все було так, як і того дня п'ять років тому, коли бабуся померла. Дідусь мовчки походжав кімнатами і гладив долонями речі. Надворі він заграв на віолончелі. Вони лишилися ночувати у будинку. А вранці дідусь подарував Симоні квітчасту шовкову сукню, яку бабуся Катарина вдягала на перше побачення з дідусем.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Одинадцятий розділ
Симона прийшла на вечірку, на яку її запросила Катті. Раптом дівчина побачила, як Катті обіймає Ісака. Симона пішла до них, Ісаку вдалося вислизнути із Каттіних обіймів і попрямував хлопців. Пізніше Катті сказала Симону, що він їй подобається. Симон відповів, що Катті його не запалює. Дівчина образилася і дала Симону ляща.
Трохи згодом Ісак (всі знали, що він брав участь у змаганнях із плавби) викликав Симона позмагатися у плаванні. Але Симон погодився лише у озері – до мосту й назад. "Якщо виграю я, ти пошлеш Катті під три чорти", — додав Симон.
Дванадцятий розділ
Вода в озері була дуже холодна. Ісак уже був далеко попереду, а Симоні від пірнання завжди закладало вуха. До мосту було метрів сімсот-вісімсот. Але через вітер і темряву відстань здавалася безмежною. Раптом Ісак випірнув поруч і сказав, що можна припинити змагання. Симона відмовилася і попливла далі. Та скоро дівчина відчула, що холод пробирає її до кісток. Руки й ноги заніміли. Коли до неї долинув крик Ісака, вона поплила до нього. Хлопець сказав, що вже не має сил пливти. Симона обхопила його за шию й попливла туди, де мав би бути берег. Усюди панувала тиша, темрява й холоднеча. Раптом вони почули голоси і побачили весловий човен, що наближався крізь хвилі. У човні сиділа вся хлоп'яча гоп-компанія з Криївки. Врешті, їх витягнули з води у човен.
Симона не хотіла вертатися на вечірку. Та й Ісак не палав бажанням вертатися. Він попросив хлопців відвезти їх до Криївки. Там Ісак і Симона запалили стару залізну грубу і почали скидати з себе мокрий одяг. Ісак раптом помітив, що Симон – дівчина. У нього був такий ошелешений вигляд, ніби він не йняв віри своїм очам. Дівчина у всьому зізналася, а ще хотіла сказати Ісаку, що він їй подобається.
Тринадцятий розділ
На світанку Симона прокинулася у Криївці поруч з хлопцем. "Ти мені подобаєшся", — призналася вона Ісаку. "Дивачка, —сказав хлопець. — Але ти мені теж подобаєшся. Хоч усе це так химерно". Вони поцілувалися, а потім згадали, що треба йти додому.
Вдома дівчина вдяглася у дівчачий одяг, нафарбувала губи і пішла до школи. Там усі були просто спантеличені. Вчителька не могла повірити, що Симон – Симона. "Можу підтвердити, що вона дівчина", — раптом голосно сказав Ісак. Усі обернулися на нього. Він одразу ж почервонів, наче бовкнув щось непристойне. Катті не могла повірити, що закохалася в дівчину. Того дня вчителька вигнала Симону додому і дівчина вирішила бути нарешті слухняною і тихою. Вона йшла додому і думала так, коли раптом їй під ноги стукнуло щось велике й кошлате, що розляглося на ґанку. Це був Кільрой! Дівчина була неймовірно рада.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Чотирнадцятий розділ
Вночі Симона крізь сміх розповіла дідусеві все, що сталося від часу їхньої останньої нічної розмови. Онука і дідусь згадували багато приємних моментів з дитинства. Дідусь усе не йшов, а потім сказав, що назавтра запросив своїх приятелів, щоб попрощатися перед смертю.
Коли дідусь пішов, Симона витягла скляну кулю. Дівчина побачила всередині світло, там був дідусь, що сидів у саду, де було повно птахів, метеликів і людей. "А далі?" — нетерпляче зашепотіла дівчина і стукнула по кулі. Куля дзенькнула й розкололася на дві половинки.
Гості дідуся почали сходитися о шостій вечора. Дідусь лежав у стародавньому ліжку з червоного дерева, яке винесли в сад, під квітучу вишню. Симона стояла біля дідусевого ліжка в тій квітчастій шовковій сукні, яку бабуся носила дівчиною. Коли смерклося, заграв оркестр, який дідусь заснував у притулку для старих.
Згодом дідусь тримав руки Ольги і Симони у своїх долонях. Їх освітлював місяць. Дідусь заплющив очі й відкинув голову на подушки. Він дихав дедалі слабше й слабше, поки й зовсім затих.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу