Він спішив сховатися в маленькому будинку серед полів, щоб там відпочити і подумати, що робити далі, але й тут не знайшов спокою. Сяк-так перебувши ніч, Каркер купив квиток на ранній потяг, зібрав речі і пішов на платформу. Прогулюючись уздовж колії, зрадник кинув погляд на станційний будиночок і раптом побачив чоловіка, від якого так довго і безуспішно тікав. "Вражений до глибини душі, він похитнувся і впав на рейки". Швидко підвівшись, ступив два кроки назад і не помітив, як позад нього з'явився потяг. Колеса потягли його, відриваючи руки й ноги і, "висушивши своїм вогняним жаром струмочок його життя, кинули в повітря понівечені останки".
РОЗДІЛ LVI
Багато хто задоволений, а бійцівський Півень обурений
Містер Тутс привіз Сьюзен до Флоренс. Зустріч була дуже радісною. Сьюзен без угаву говорила, цілувала руки своєї хазяйки, обіймала її. Бурхлива зустріч закінчилася тихою розмовою. Флоренс зізналася Сьюзен, що любить Уолтера, виходить за нього заміж і готова їхати з коханим хоч на край світу.
Сьюзен Ніпер готувала свою дорогу хазяйку до весільної церемонії. В останній день перед весіллям у кімнаті зібралися тільки свої: капітан Катль, Уолтер, Флоренс, містер Тутс і Сьюзен Ніпер. Раптом двері відчинилися і на порозі з'явилися дядечко Соль і місіс Річардс. Радості друзів не було меж, а коли всі трохи заспокоїлися, дядечко розповів про свої пригоди під час далекої подорожі.
Бійцівський Півень, чемпіон з мистецтва самооборони, який часто супроводжував містера Тутса, провівши хазяїна до його будинку, запропонував повідомити містера Домбі про завтрашнє весілля його дочки. Містер Тутс прогнав Півня, але той випросив у хазяїна п'ятдесят фунтів.
РОЗДІЛ LVII
Ще одне весілля
Флоренс попросила Уолтера, щоб перед весіллям вони сходили на могили матері і брата. Повертаючись додому, молодята обійшли вулицю, на якій стояв будинок містера Домбі.
На вінчанні Уолтера і Флоренс були лише найближчі друзі. Наречена була вдягнена у просту сукню, але цей одяг не принижував її краси і грації. Справжнє велике почуття зігрівало її серце, примушувало очі світитися, а щоки полум'яніти.
"Ось вони повінчані, вони розписалися в одній із старих книг". Було вирішено, що Флоренс і Уолтер через декілька днів відпливуть на кораблі в далекі краї.
РОЗДІЛ LVIII
Через деякий час
Через рік фірма "Домбі і Син" збанкрутіла. Містер Домбі ніяк не виявляв своїх почуттів, не з'являвся на людях, і суспільство не знало, що думати й говорити про банкрута. А ось для майора Бегстока це банкрутство стало справжнім нещастям. "Він так довго вихвалявся перед членами клубу про свою дружбу з містером Домбі, так принижував усіх, хвастаючись його багатством, що члени клубу мстилися майору", розпитуючи Бегстока про банкрутство.
Клерки розсіялися хто куди, брудна контора стояла покинута. Єдиною людиною, яка співчувала містеру Домбі, був містер Морфін, який довгі роки ставився до хазяїна фірми з повагою. Він робив усе, щоб зберегти фірму, але містер Домбі не слухав його порад.
Якось після важкого дня містер Морфін відпочивав удома. Раптом до кімнати увійшла міс Херієт. Вона носила жалобу по загиблому брату, але вираз її очей здався містеру Морфіну дивним. Вона розпитувала про банкрутство містера Домбі, але слухала неуважно і весь час посміхалася. Містеру Морфіну навіть здалося, що вона радіє загибелі фірми, — і він був розчарований. Але міс Херієт запропонувала клерку зробити так, щоб гроші Каркера-завідувача дісталися містеру Домбі. Здивований такою щедрістю, містер Морфін пообіцяв зробити так, щоб містер Домбі не здогадався яро походження цих грошей.
Після відвідин містера Морфіна міс Херієт поїхала в будинок, де помирала Еліс Браун. Хвора попросила матір розповісти Херієт таємницю її народження, і стара місіс Браун сказала, що Еліс — двоюрідна сестра Едіт Домбі.
РОЗДІЛ LIX
Покарання
Будинок, де пройшли дитинство і самотня юність Флоренс, досі так само красивий, але в ньому з'являються якісь чужі люди, призначають ділові зустрічі, цікавляться ціною меблів. Слуги дізналися, що вже призначено аукціон. Натовпи обідраних вампірів наповнюють будинок, розглядають дзеркала, картини, крісла, все оцінюють, розкуповують і вивозять чудові меблі та інші предмети. Нарешті будинок спорожнів.
Місіс Піпчін розрахувалася із слугами і залишилася в будинку сама. Містер Домбі продовжував сидіти у своїх кімнатах, і жодна людина не бачила його. Невдовзі місіс Піпчін від'їжджає, а замість неї в будинку оселяється Поллі Тудль. Щури покинули збанкрутілого хазяїна, але міс Токс, щиро співчуваючи горю і забувши минулі образи, прийшла провідати містера Домбі. Та ні їй, ні місіс Чік, ні Поллі не щастить побачити збанкрутілого мільйонера.
А як почуває себе той, чиє життя розбите? У своїх кімнатах він згадує дочку, і ці спогади мучать його. Тепер він знає, що означає бути самотнім, покинутим усіма. Тепер він розуміє, що лише Флоренс ніколи не зраджувала його. "Його син у могилі, його горда дружина стала нечистою тварюкою, його друг виявився негідником, його багатство розтануло, навіть стіни, за якими він шукав притулку, дивилися на нього як на чужого; вона одна звертала на нього все той же ласкавий погляд. Так, до останньої хвилини".
Щодня містер Домбі приймав рішення виїхати з будинку завтра, але наставав новий день, а збанкрутілий хазяїн залишався. Якось на туалетному столику він узяв одну річ і довго роздумував, чи потече його кров у кімнату економки і чи рознесуть її чужі люди по паркету порожнього будинку. Раптом він підвівся, рука стиснула цю річ, але цієї миті по будинку пролунав крик, і містер Домбі біля своїх ніг побачив дочку. Вона не змінилася. Вона в нього просила пробачення. Вона обіймала його за шию, і він відчув на обличчі її поцілунки. Флоренс говорила про свою любов до батька, про те, що вона тепер сама стала матір'ю, що вона навчить свого синочка Поля любити і поважати дідуся, що вона кохає Уолтера, який теж безмежно відданий їй.
Батько і дочка довго сиділи, обнявшись і проливаючи сльози. А вранці Флоренс допомогла містеру Домбі одягнутися і повезла його до себе.
Цю сцену примирення бачили Поллі та міс Токс. "А потім вони турботливо спакували одяг, книги містера Домбі і передали їх людям, яких прислала Флоренс". Увечері жінки сіли пити чай, і міс Токс запропонувала Робу Точильнику переїхати до неї, щоб бути подалі від "друзів", які збивали його з чесного шляху.
РОЗДІЛ LX
Переважно, про весілля
Містер Фідер, бакалавр мистецтв, і прекрасна Корнелія Блімбер повідомили усіх учнів і вчителів школи, що вирішили одружитися. На весілля прибули містер і місіс Тутс. Дружиною доброго і багатого містера Тутса стала Сьюзен Ніпер.
Капітан Катль вирішив прогулятися і на вулиці зустрів свого приятеля капітана Бансбі під руку з грізною місіс Мак-Стінджер, у будинку якої колись жив Катль. Вони йшли до церкви вінчатися. Капітанові Бансбі дуже хотілося втекти, але всі шляхи до відступу перекривали друзі, родичі і діти місіс Мак-Стінджер.
РОЗДІЛ LXI
Вона поступається
"Смерть стояла біля узголів'я містера Домбі. Від чоловіка, яким він був раніше, залишилася тільки тінь". Він був не при собі і часто безладно говорив про померлого сина, згадував свої торгові операції, кликав і не пізнавав Флоренс. Але, приходячи до тями, він думав лише про дочку, згадував ту ніч, коли вона прийшла до нього. З часом хвороба відступила, але містер Домбі був ще дуже слабкий.
Одного дня Уолтер попросив Флоренс вислухати старого джентльмена. Це був кузен Фінікс, родич Едіт. Кузен довго і плутано говорив про своє багатство, яке втратив, про участь у засіданнях парламенту, аж поки Уолтер не допоміг йому висловити прохання відвідати в Лондоні одну особу.
Біля під'їзду чекала карета. Кузен Фінікс, Флоренс і Уолтер доїхали до будинку, у якому святкувалося весілля містера Домбі, а Флоренс так і не випитала у чоловіка, з ким вона має тут зустрітися.
В одній із кімнат Флоренс побачила леді, яка сиділа біля каміна. Жінка підвелася — це була Едіт. Флоренс була вражена цією зустріччю. Вона розповіла Едіт про батькову хворобу, про своє заміжжя і народження сина, про свою любов до Едіт, про те, що вимолить у батька прощення для неї.
Едіт, яка до цього слухала мовчки, раптом схвильовано сказала, що ні в чому не винна, що не згрішила з тим померлим. Потім вона передала дочці пакет з паперами, де було написано все, що з нею сталося.
Флоренс хотіла помирити Едіт з батьком, але де було неможливо. Мати залишалася такою ж гордою, якою була й раніше. Єдине, що об'єднувало містера Домбі з Едіт, — це любов до Флоренс.
Жінки обнялися і попрощалися назавжди.
РОЗДІЛ LXII
Кінцевий
"Пляшка, яка давно не бачила дня і посивіла від пилу і павутиння, була витягнута на сонячне світло, і золотисте вино в ній кидає відблиски на стіл.
Це була остання пляшка старої мадери".
За столом сидять містер Домбі, капітан Катль, містер Тутс і п'ють вино за здоров'я Уолтера і його дружини.
"Містер Домбі — сивий джентльмен; турботи і страждання залишили глибокий слід на його обличчі, але це лише відбиток бурі, за якою настав ясний вечір... Єдина його гордість — це дочка та її чоловік".
Міс Токс, яку всі поважають, зрідка відвідує сім'ю.
Дерев'яний Мічман, як і раніше, стоїть біля лавки, яка тепер називається "Джилс і Катль".
У містера і місіс Тутс народилася донечка. Містер Тутс продовжував любити Флоренс як сестру і був закоханий у свою дружину Сьюзен. Він захоплювався її розумом і міг говорити про неї нескінченно. Саме Сьюзен першою помітила, що тепер закладаються перші підвалини величної споруди і нового дому "Домбі і Син ".
"Стоять теплі дні, і морським узбережжям часто гуляють молода леді і сивий джентльмен. З ними або десь поблизу двоє дітей — хлопчик і дівчинка".
"Старий джентльмен іде з хлопчиком, розмовляє з ним, бере участь у його іграх, дивиться за ним, не відводить від нього очей, немов у ньому все його життя". Але тільки Флоренс знає, якою великою є любов сивого джентльмена до дівчинки. Він не може бачити її личко похмурим, йому іноді здається, що вона покинута. Коли він цілує її, то не може стримати сліз. Дівчинка питає, чому дідусь плаче, а "він говорить тільки: "Маленька Флоренс! Маленька Флоренс", — і гладить кучері, що затіняють її серйозні очі".