А довкола нього були квіти… духмяні старомодні квіти, які висадила ще його мати невдовзі по своїм весіллі. Ті квіти Метью завжди невимовно й таємно любив. Їх зібрала Енн і принесла йому.
Енн чомусь не могла плакати, її лише мучив тупий жахливий біль. Уночі вона раптом прокинулася і тоді гірко розридалася. Марілла почула й навшпиньках зайшла до кімнати, щоб її втішити. Жінка говорила, що завжди була суворою з Енн, та насправді дуже любить її, як рідне дитя, і з найпершого дня в Зелених Дахах Енн була їй радістю й утіхою.
Метью Катберта поховали, і життя у Зелених Дахах потекло звичним плином. Енн посадила на могилі Метью трояндовий кущ, який привезла колись давно із Шотландії його мати…
Марілла проконсультувалася з лікарем Спенсером і вирішила їхати до відомого окуліста, бо її турбували головні болі та поганий зір. Жінка повела з Енн розмову про Гілберта і зізналася, що його батько, Джон Блайт, теж був дуже гарний в молодості. Вони з Маріллою були добрими друзями. Люди називали Джона її женихом. Та вони посварилися, Марілла не простила йому, коли він прохав пробачення. А він більше не повернувся. Такі вони, Блайти, усі страшенно горді…
Розділ 38
ПОВОРОТ НА ШЛЯХУ
Назавтра Марілла поїхала до міста й повернулася аж надвечір. Вона розповіла Енн, що лікар рекомендував їй цілком відмовитися від усякої роботи, що втомлює очі, виписав окуляри, та коли не виконувати рекомендацій, вона може осліпнути за шість місяців. Енн заспокоювала жінку і просила берегти очі, Марілла ж говорила, що не зможе жити, коли не можна буде ні шити, ні читати.
Минуло кілька днів, і Енн дізналася, що Марілла планує продати Зелені Дахи. Дівчина не могла в це повірити, та Марілла пояснювала, що вона тепер нездатна до роботи, всі їхні гроші до останнього цента пропали в тому банку, та ще Метью від минулої осені не повернув кількох боргів. Тож пані Лінд радить продати ферму й піти до когось у прийми. І тут Енн вирішила, що не поїде до коледжу, а залишиться з Маріллою, тільки щоб вона не продавала ферму. Марілла просила не жертвувати навчанням заради неї, та дівчина не змінила рішення. Вона розповіла, що піде вчителювати: подасть заяву до їхньої школи, хоч навряд чи її візьмуть, бо опікунська рада вже пообіцяла місце Гілбертові Блайту. Але, ймовірно, їй дадуть роботу в школі в Кармоді, та вона житиме вдома і їздитиме до Кармоді й назад.
Коли між ейвонлійців пробігла чутка, що Енн Ширлі має намір не їхати до Редмонда, а лишитися вдома й учителювати, новину цю жваво обговорювали. Здебільшого добрі люди, нічого не знаючи про біду, що спіткала Маріллу, були певні, що то нерозважний учинок. Якось прийшла пані Лінд і розповіла, що опікунська рада вирішила дати місце в школі саме Енн, бо коли Гілберт почув, що вона теж подала заяву, то пішов до них і відкликав своє прохання. А собі вирішив пристати на місце у вайтсендзькій школі. З його боку це дуже шляхетний учинок. Справдешня самопожертва: він-бо муситиме винаймати кімнату у Вайт Сендз, а всі знають, що йому потрібні гроші на навчання в коледжі.
Наступного дня Енн пішла на маленький ейвонлійський цвинтар — покласти свіжих квітів на могилу Метью й полити трояндовий кущ. Там вона затрималася аж до сутінків. Дорогою назад Енн зустріла Гілберта. Він чемно підняв капелюха, та мовчки проминув би її, якби вона сама не зупинилася, простягаючи руку. Енн подякувала йому і сказала, що цінує його доброту.
Гілберт щиро потиснув простягнуту руку і спитав, чи будуть вони тепер друзями та чи пробачила Енн давню кривду. Енн розсміялася, намагаючись марно забрати руку. Вона сказала, що вже давно пробачила і завжди шкодувала, що відмовила йому.
Хлопець провів Енн додому і вони ще пів години простояли біля хвіртки. Того вечора Енн довго сиділа при своїм вікні зі спокійною радістю в серці. Хоч стежина перед нею пролягала тепер вузенька, вона знала, що обабіч неї розкриються квіти тихого щастя. Їй належало пізнати радість невтомної праці, шляхетних прагнень та щирої дружби. Ніхто не забере в неї уяви й не зруйнує чудового світу веселкових мрій. А на шляху завжди є місце для нових поворотів! "Господь на небесах − й у світі мир і спокій", − тихо прошепотіла Енн.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу