Хто вб'є таку чисту й беззахисну істоту заради власного спасіння, той матиме прокляте життя з тієї миті, як його губи торкнуться крові єдинорога! "Якщо ти довіку будеш проклятий, то, мабуть, уже краще смерть? Чи не так?" — сказав Гаррі. "Так, — погодився Фіренце, — хіба що тобі треба дожити до тієї миті, коли ти вип'єш іншого напою – того, що відновить усю твою силу й могутність і після якого ти вже ніколи не помреш". Поттер зрозумів, що йдеться про еліксир життя, про філософський камінь. Гаррі не встиг запитати, чи йдеться зараз про Волдеморта, бо прибігли Герміона і Геґрід. Фіренце попрощався і помчав углиб лісу, лишивши позаду тремтячого Гаррі.
У школі Гаррі розповів про усе Рону і Герміоні. Дівчина переконувала Гаррі, що поки у школі Дамблдор, Волдеморт не зачепить хлопця. Коли вони закінчили розмову, починало вже світати. Проте нічні сюрпризи ще не скінчилися. Відгорнувши ковдру, Гаррі побачив під нею акуратно складений плащ-невидимку. До нього була пришпилена записка: "Про всяк випадок".
РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ
Крізь люк
Учні складали письмові іспити. Екзаменували учнів теоретично і практично. Гаррі мучив пронизливий біль у чолі від часу їхньої подорожі до лісу. Він часто погано спав. Йому снилася постать у каптурі, з рота якої скапувала кров.
Рон і Герміона не переймалися філософським каменем так, як Гаррі. Останнім екзаменом була історія магії. Після того був вільний тиждень, а тоді мали оголосити результати іспитів.
Після усіх екзаменів друзі попрямували до озера, де полягали під деревом. Гаррі розтирав собі чоло. Шрам болів, Гаррі здавалося, що це попередження, і наближається якась небезпека. Друзі заспокоювали його. Раптом Гаррі побачив сову, що летіла в яскраво-синьому небі в напрямку школи, затиснувши в дзьобі записку.
Раптом Гаррі зірвався на ноги і побіг до Геґріда. Герміона і Рон побігли з ним. Гаррі сказав, що дуже підозріло велетень здобув яйце, адже дракони заборонені. Геґрід признався дітям, що чужинець у каптурі, у якого він виграв у карти яйце, підпоїв його, і велетень розповів йому, як пройти повз Флаві – достатньо вміти його заспокоїти, заграти йому якусь музичку, і він відразу засинає…
Гаррі, Рон і Герміона здогадалися, що чужинцем у каптурі міг бути Снейп чи навіть Волдеморт, адже він не показав велетневі обличчя. Друзям треба було знайти Волдеморта. у школі дітей побачила професорка Макґонеґел. Вона сказала, що професор Дамблдор пішов звідси хвилин десять тому, бо отримав термінову сову з Міністерства магії і негайно полетів до Лондона. Гаррі хотів розповісти професорці все, він почав про філософський камінь, але професорка переконувала, що він надійно захований. Вона відпровадила дітей надвір. Їм зустрівся ще Снейп, який пригрозив Гаррі, що скоро його виженуть зі школи.
Гаррі попросив Герміону прослідкувати за Снейпом. Дівчинка мала вдавати, що шукає професора Флитвіка. А сам Гаррі з Роном кинулися до коридору, що вів до філософського каменя. Але план не вдався. Не встигли вони підійти до дверей, за якими був Флафі, як там виникла професорка Макґонеґел, і цього разу вона вже не стримувалася. Професорка вигнала хлопців, а Герміоні не вдалося прослідкувати, бо Снейп відразу її побачив.
Гаррі сказав друзям, що мусить піти до каменя під плащем-невидимкою, адже якщо Снейп заволодіє каменем, повернеться Волдеморт. Тоді Гоґвортс просто зникне. Він його розвалить або перетворить у школу чорної магії. Гаррі планував пролізти крізь люк. Рон і Герміона сказали, що підуть з Гаррі.
Гаррі узяв плащ та свою дудку, щоб заграти для Флаві. Невіл про щось здогадався, тому сказав, що нікуди не пустить їх. Герміоні не лишалося нічого іншого, як накласти на Невіла закляття. Його руки прикипіли йому до боків. Ноги стулилися докупи. Він захитався усім своїм закляклим тілом, а тоді впав. Герміона перевернула його на спину. Невілові заціпило щелепи, і він не міг говорити, рухалися тільки його нажахані очі.
Під плащем-невидимкою Гаррі, Рон і Герміона дійшли на четвертий поверх. Там був Півз, який відчув, що хтось тут є. Гаррі з-під плаща сказав, що він – Кривавий Барон. Півз від шоку мало не впав на сходи, а потім щез.
Через кілька секунд діти стояли перед забороненими дверима на четвертому поверсі, але двері були вже прочинені. Гаррі штовхнув двері. Двері зарипіли, й залунало грізне гарчання. Всі три собачі носи почали нестямно принюхуватися до дітей, хоча пес їх і не бачив. Гаррі приклав до вуст Геґрідову дудку і дмухнув. Насправді то була й не мелодія, проте вже на першій ноті очі потвори почали заплющуватися. Гаррі дмухав, майже не переводячи духу. Пес міцно заснув. Діти підкралися до люка. Рон відчинив люк.
Гаррі передав дудку Герміоні, щоб іти першим. Під час миттєвої тиші пес загарчав і заворушився, але, тільки-но Герміона заграла, знову заснув як мертвий. Гаррі проліз крізь отвір і завис на кінчиках пальців. Тоді глянув на Рона й сказав, що, якщо щось трапиться, треба відіслати сову до Дамблдора.
Гаррі гепнувся на щось м'яке. Здавалося, ніби він сидить на якійсь рослині. Рон приземлився поруч із Гаррі. Герміона теж стрибнула. Рослина своїми змієподібними вусиками стала обплітати ноги дітей. Герміона, вихопивши чарівну паличку, спрямувала на рослину струмінь полум'я. Рослина боялася світла, тому відпустила дітей. Гаррі побачив кам'яний прохід, який був єдиним шляхом звідти. Десь угорі попереду чулися тихенький шурхіт і брязкіт. Дійшовши до кінця проходу, вони опинилися у кімнаті, де було повно яскравих пташечок. На тому боці кімнати видніли масивні дерев'яні двері. Пташки виявилися ключами. У кімнаті були мітли, тому діти скочили на них та почали шукати ключ до дверей.
Гаррі знайшов ключ і відчинив двері. У наступній кімнаті була величезна шахівниця. Рон зрозумів, що треба зіграти партію. За білими фігурами видніли ще одні двері. Діти самі стали фігурами: Гаррі став слоном, Герміона – турою, а Рон – конем. Під час гри біла королева кинулася на Рона, вдарила його по голові своєю кам'яною рукою, і він звалився додолу. Але діти виграли гру. Фігури вклонилися й розступилися, звільнивши шлях до дверей. Востаннє кинувши розпачливий погляд на Рона, Гаррі з Герміоною зайшли у двері й попрямували наступним переходом угору.
Герміона тепер здогадалася, що це Спраут підготувала пастку диявола, Флитвік, мабуть, зачарував ключі, Макґонеґел здійснила трансфігурацію, щоб оживити шахові фігури, отже, лишаються закляття Квірела і Снейпа.
Гаррі штовхнув наступні двері. Там смерділо, бо на підлозі лежав величезний троль. За наступними дверима стояв стіл із сімома поставленими рядочком пляшками різної форми. Це було Снейпове закляття. Гаррі і Герміона потрапили в пастку з вогнем. На сувої паперу вони прочитали логічну загадку. Відгадка мала вказати, котре зілля випити. Герміона відразу зрозуміла суть: є сім пляшок, у трьох – отрута; у двох – вино; одна з них допоможе безпечно пройти через чорний вогонь, а друга – повернутися назад через пурпуровий. Герміона кілька разів перечитала папір. Нарешті, вона зрозуміла, що найменша пляшечка проведе їх крізь чорне полум'я. Крізь пурпуровий вогонь мало провести зілля з заокругленої пляшки з правого кінця. Гаррі сказав Герміоні, щоб випила це зілля і вернулася до Рона. Він порадив, щоб друзі взяли дві мітли в кімнаті з летючими ключами і на мітлах вибралися через люк і пролетіли мимо Флафі. Потім друзі мали відіслати Гедвіґу до Дамблдора. Герміона обійняла Гаррі, вона попрощалися. Дівчинка випила зілля і побігла.
Гаррі випив зілля і пішов крізь вогонь у останню кімнату. Там уже хтось був – але не Снейп. І навіть не Волдеморт.
РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ
Чоловік з двома обличчями
То був Квірел. Його обличчя зовсім не смикалося, голос його не тремтів, як завжди, а був холодний і різкий. Гаррі не міг повірити, коли Квірел сказав, що хотів вбити його тоді на матчі, але Герміона випадково збила Квірела з ніг, коли бігла підпалювати мантію Снейпа. Через неї Квірел втратив візуальний контакт з Гаррі. Ще кілька секунд, і він би скинув Гаррі з мітли. А Снейп бурмотів контрзакляття, намагаючись врятувати Гаррі. Тому Снейп і прагнув судити наступний матч: хотів зашкодити Квірелу зробити це знову.
Квірел клацнув пальцями. Просто в повітрі з'явилися мотузки, які щільно обплутали Гаррі. Квірел признався, що це він впустив троля на Гелловін. Саме тоді Снейп, який вже підозрював Квірела, подався просто на четвертий поверх, аби перешкодити йому. І тоді собака покусав Снейпа.
Гаррі зауважив, що у Квірела за спиною стоїть дзеркало Яцрес. Квірел сказав, що дзеркало – ключ для здобуття каменя. Це придумав Дамблдор. Гаррі говорив з Квірелом, щоб не давати йому зосередитися на дзеркалі. Квірел признався, що Снейп у лісі хотів дізнатися щось, адже Квірела підтримує сам лорд Волдеморт. Виявилося, що Снейп ненавидить Гаррі тому, що вчився колись з його батьком. Але вбивати Гаррі Снейп не збирався.
Квірел розповів, що Волдеморт довів йому, що немає добра і зла, є тільки могутність і ті, хто заслабкий, щоб її прагнути. Квірел не міг здогадатися, як дістати камінь з дзеркала. Гаррі подумав, що якщо гляне у дзеркало, то побачить, де камінь, бо саме цього він зараз найдужче бажає.
Квірел почав кликати свого Пана – Волдеморта. Той сказав раптом, щоб Квірел використав Гаррі для здобуття каменя. Квірел звільнив Гаррі, наказав йому глянути у дзеркало і сказати, що він бачить.
Гаррі побачив своє відображення. Воно запхало руку до кишені й витягло звідти криваво-червоний камінь. Тоді підморгнуло й засунуло камінь назад – Гаррі відчув, як щось важке впало до його справжньої кишені.
Квірел нетерпляче питав, що бачить Гаррі. Хлопець збрехав, що йому тисне руки Дамблдор, бо Гаррі виграв кубок гуртожитків. Квірел лайнувся. Раптом голос Волдеморта сказав, що хлопець бреше. Він захотів поговорити з хлопцем. Квірел сказав, що у Пана не вистачить сил. Волдеморт сказав, що вистачить. Гаррі нажахано спостерігав, як Квірел почав розгортати свій тюрбан. Без нього Квірелова голова видавалася напрочуд маленькою. А тоді Квірел, не сходячи з місця, повільно обернувся. Там, де мала бути Квірелова потилиця, було найжахливіше з облич, яке коли-небудь бачив Гаррі.