А синьйор Петрушка послинив язиком олівця і почав швиденько підраховувати, скільки грошей одержать графині з цієї милості божої. Кума Динька почала плакати. Дружина Кума Часника теж розплакалася і сльозами геть змочила вуса свого чоловіка, бо витиралася ними. Все це страшенно розгнівило синьйора Помідора, і він вигнав усіх із зали.
Вийшли бідні люди із замку і під зливою поволі почвалали до села. Вони навіть не ховалися від дощу. Недалеко від села їм треба було пройти через залізничний переїзд, і вони мусили спинитися, бо саме йшов поїзд. З вікон останнього вагона визирало троє ведмедів. А один з них навіть помахав людям лапою. Коли ж поїзд спинився поблизу на станції, селяни здивувалися, коли побачили, що ті троє ведмедів поважно виходять з вагона. З'явився і хазяїн ведмедів – хлопчик у зеленому береті і синіх штанцях з латками на колінах. Його веселе розумне личко привітно усміхалося і було таке симпатичне. Це був Цибуліно. Перш ніж виїхати з міста, він завітав до зоологічного саду і звільнив родину знайомих нам ведмедів.
Неможливо й сказати, скільки тут було поцілунків, обіймів, запитань і відповідей! І все це – під рясним дощем. Вишеньку негайно сповістили про приїзд Цибуліно. Можете уявити собі щиру радість обох друзів.
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТИЙ
Буря без кінця-краю
Ми залишили принца Лимона у гнояці надовго тому, що там йому було добре. Він утік із столиці не озираючись, і тому не знав, що його поліція приєдналася до повсталого народу, а придворні Лимони – у в'язниці. Коли почався дощ, принц виліз із гною і побачив, що недалеко замок графинь Черешень.
Принц прийшов до замку і подзвонив. У дверях з'явилася Полуничка і не впустила його, бо думала, що то жебрак. Петрушка з першого погляду впізнав принца і запросив його зайти.
Принц сказав графиням, що перечекає бую тут. Помідор виглянув у вікно і сказав, що буря вже минула. Але принц був настирливим, тому Полуничка навіть віконниці позакривала. Стомлений хвилюваннями цього дня, принц заснув у кріслі. Його вкрили ковдрою, а самі пішли вечеряти.
За вечерею Помідор чомусь надто мало їв. Він поспішив устати з-за столу і сказав, що йде спати, а сам потихеньку зайшов до парку і попрямував до села. Йому було цікаво, чого так боїться принц. Помідор боявся революції. Раптом йому почулося, ніби за ним хтось іде. Він причаївся за парканом і став чекати. Через кілька хвилин повз нього тихенько пройшов адвокат Горох, який стежив за Помідором. Тільки Помідор намірився вийти зі схованки, як стала наближатися ще одна тінь. Це був синьйор Петрушка, який вирішив прослідкувати за адвокатом. Потім у темряві з'явився герцог Мандарин. Той шпигував за Петрушкою. Незабаром з'явився барон Апельсин. Коли він помітив, як виходив герцог, то подумав, що той крадькома йде кудись вечеряти. От барон і вирішив скористатися з цього відкриття. Бідолашний Квасоля, який віз його пузо на тачці, задихався з натуги.
Після барона більш ніхто не з'являвся в темряві. Тоді Помідор вийшов із своєї схованки і пішов слідом за Апельсином. Так і проходили вони один за одним цілісіньку ніч і до самого світанку нічогісінько не змогли дізнатися, тільки вкрай знесилилися. На світанку причвалали вони один по одному назад до замку. Всі вони були такі стомлені й сонні, що йшли майже з заплющеними очима. І тільки один з них побачив, що на башті замку майорить республіканський прапор. Його підняли вночі Цибуліно і Вишенька. Обидва хлопчики сиділи тепер біля прапора на високій башті і чекали, що буде далі.
ЕПІЛОГ
Помідор заплакав удруге
Той, хто перший помітив республіканський прапор на башті, подумав спочатку, що це – нова витівка Вишеньки. Він страшенно розлютився і вирішив зірвати прапор і надавати Вишеньці стусанів. І от цей синьйор уже біжить щодуху по сходах, страшенно хекає і з кожним кроком роздувається від злості так, що не зможе пролізти у невеликі двері, які ведуть на верхню площадку башти. Нагору біг сам Помідор. І він так роздувся від злості, що не проліз у двері.
І от стоїть він за два кроки від ненависного йому прапора. А біля прапора, поруч Вишеньки стоїть Цибуліно. Він поклонився Помідору, але так близько, що Помідор схопив його за чуба і смикнув. Вихор цибулячого чуба залишився у Помідора в руці, і… той почав плакати. Цього разу Помідор плакав не тільки від цибулячого духу. Він плакав від люті, бо відчув, який став безсилий. Помідор скотився сходами вниз башти, побіг до своєї кімнати і замкнувся, щоб виплакатися досхочу.
Прокинувся принц, вибіг надвір, теж побачив прапор і кинувся алеями парку тікати. Біг, поки знову не вскочив до своєї схованки в гною. Він гадав, що там його не знайдуть.
Прокинувся барон Апельсин і покликав Квасолю. Той ще не встиг прокинутися, та так із заплющеними очима і повіз на тачці баронове черево. А коли побачив прапор, то кинув тачку, і барон кумедно перевернувся догори ногами і покотився у басейн.
Прокинувся і герцог Мандарин, побіг до басейну, скочив на голову мармуровій статуї і заверещав, щоб скинули прапор, бо він втопиться. Квасоля скинув його в басейн. Коли герцога витягли з басейну, в нього з рота стирчав хвостик золотої рибки, яка думала, що знайшла нову печеру.
Принц і обидві графині виїхали за кордон. Апельсин став худий, мов тріска. З перших днів республіки ніхто не захотів возити його тачку, і він не міг піти на пошуки їжі. Тепер він міг ходити самотужки і став жебрати на вулицях. Але йому нічого не давали, і він працював на вокзалі вантажником.
Ну, а герцог? Це ледащо і пальцем не поворухне, живе за рахунок барона. І щоразу, як барон йому чогось не дає, герцог вилазить на ліхтарний стовп і загрожує самогубством. Тоді барон вдовольняє його прохання. В нього залишилося добре серце ще з тих часів, коли він був товстуном.
А кум Гарбуз тепер уже не зітхає. Він став садівником при замку. А Помідор ходить у нього в помічниках. Помідор чимало відсидів у тюрмі, а потім його випустили на волю. Тепер він думає лише про те, як садити капусту і косити траву. Петрушка служить тепер сторожем при школі в замку. І замок тепер не замок, а палац для дітей. Там є тепер кімнати для гри у настільний теніс, кімната для малювання, ляльковий театр, є кінотеатр та інші розваги. Є там і найкраща для дітей розвага – школа. Тепер Цибуліно і Вишенька сидять поруч за однією партою.
Не повернутися назад Горохові, бо на його совісті надто багато злочинів. Кажуть, що він служить адвокатом у якійсь чужій країні.
Старостою у селі став майстер Виноградинка. А кум Часник вночі своїми вусами понаписував усюди "Хай живе староста!"
Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.