На порятунок хлопцям прийшла машина містера Візлі. Фари виблискували, сигнал пронизливо гудів, павуки розліталися навсібіч. Хлопці заскочили у машину, прихопивши Ікланя.
Опинившись на узліссі, хлопці вийшли з машини, а Іклань побіг до Геґрідової хатини. А потім машина повернулася у ліс. Гаррі зайшов до хатини, щоб забрати плаща-невидимку, під яким вони й повернулися до замку. Рон був переляканий і втомлений, він відразу заснув. Гаррі не міг заснути і ретельно обмірковуючи все, що казав Араґоґ. Та істота, що ховалася десь у замку, думав він, була для монстрів таким собі Волдемортом – павуки навіть боялися вимовляти її ім'я. Раптом його осяяла думка, яка могла стати їхньою останньою надією. Гаррі зрозумів, що та дівчинка, яка померла (Араґоґ казав, що її знайшли в туалеті) – це Плаксива Мірта.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ
Таємна кімната
Наступного дня на початку уроку трансфігурації професорка Макґонеґел оголосила, що іспити розпочнуться першого червня, тобто рівно за тиждень. Учні були вражені. Гаррі не допускав навіть думки про цьогорічні іспити – у замку ж таке діється.
За три дні до першого іспиту професорка Макґонеґел сказала усім, що нарешті можна зрізати мандрагору та оживити паралізованих бідолах. Усі раділи, а до Гаррі й Рона підійшла Джіні, яка мала напружений і схвильований вигляд. Вона хотіла розповісти щось дуже важливе, але раптом підійшов Персі і Джіні вибігла.
Гаррі і Рон вирішили піти до туалету Плаксивої Мірти, але дорогою туди зустріли професорку Макґонеґел. Хлопці збрехали, що йшли провідати Герміону. Професорка Макґонеґел розчулилась і дозволила відвідати міс Ґрейнджер. Не вірячи, що їм пощастило уникнути покарання, Гаррі й Рон мусили йти до Шкільної лікарні. Там Гаррі зацікавила Герміонина права рука, бо у кулаці був затиснутий клаптик паперу. Хлопці витягнули аркуш, на якому було написано про те, що потвора з Таємної кімнати називається Василіск. Це змій, який може досягати гігантських розмірів і прожити не одну сотню років, він вилуплюється з курячого яйця, висидженого жабою. Василіск має вбивчий погляд, і всі, на кого він погляне, відразу помирають. Також у його зубах міститься вбивча отрута. Павуки тікають від Василіска, бо то їхній смертельний ворог, а Василіск боїться тільки співу півня, що згубний для нього. Знизу на аркушику було дописано слово "Труби".
Тепер Гаррі зрозумів, що скрізь чув той голос, якого ніхто інший не чув, бо розумів парселмову. Василіск убивав людей поглядом, але ніхто з паралізованих не помер, бо ніхто не дивився йому просто в очі. Колін побачив його через вічко фотоапарата. Джастін, мабуть, побачив Василіска крізь Майже Безголового Ніка! А біля Герміони й тієї дівчини знайшли дзеркальце. Герміона якраз довідалася, що та потвора – Василіск. Вона попередила першого, кого зустріла, що треба, завертаючи за ріг, дивитися спершу в дзеркальце. А Місіс Норіс не загинула, бо побачила Василіска у воді, що текла з туалету Плаксивої Мірти. Василіск убивав півнів, бо їхній спів був згубний для нього, а пересувався він трубами. Ну а вхід до Таємної кімнати – у туалеті Плаксивої Мірти. Гаррі здогадався, що він не єдиний парселмовець у школі. Спадкоємець Слизерина теж знав парселмову і контролював Василіска.
Друзі вирішили іти до вчительської, щоб усе розповісти, але там нікого не було. Пізніше в коридорах пролунав голос професорки Макґонеґел: "Всім учням негайно повернутися до спалень! Усім учителям зібратися в учительській. Прошу, негайно!". Гаррі і Рон сховалися у шафі, щоб підслухати, що знову сталося.
Професорка Макґонеґел сказала вчителям, що потвора викрала Джіні, а спадкоємець Слизерина зробив ще один напис, унизу під попереднім: "Її скелет лишиться в Таємній кімнаті назавжди". Завтра вчителі збиралися відправити усіх учнів додому. Локарт зайшов в учительську пізніше, тому все пропустив. Снейп усе йому розповів, а потім сказав, що саме тепер настав час Локарта. Той промимрив, що буде готуватися у своєму кабінеті, і вийшов з кімнати. Після цього професорка Макґонеґел наказала вихователям гуртожитків піти й повідомити учням про те, що сталося.
Коли друзі опинилися у ґрифіндорській вежі, Рон сказав Гаррі, що Джіні могли забрати тому, що вона щось дізналася про Таємну кімнату. Рон не міг просто сидіти, поки його сестра була невідомо де. Він запропонував Гаррі йти до Локарта і все йому розповісти.
У кабінеті професора хлопці побачили, що він складає валізи. Локарт зізнався їм, що тікає, а в своїх книжках описав пригоди інших чаклунів, тобто присвоїв собі заслуги інших. Щоб хлопці нікому про це не розповіли, Локарт вирішив наслати на них закляття забуття. Та Гаррі випередив його, відкинувши назад, а Рон викинув у вікно професорову паличку. Друзі розповіли Локарту, що знають дещо про Таємну кімнату, і професор повинен йти з ними. Локарт змушений був йти до туалету Плаксивої Мірти.
Мірта сиділа в останній кабінці на бачку. Гаррі запитав її, як вона померла. Вона розповіла, що померла тут. Вона сховалася у кабінці, а потім почула, що зайшли якісь люди, які розмовляли якоюсь незрозумілою мовою. Серед тих людей був хлопець, Мірта вийшла з кабінки, щоб вигнати його, але… померла. Вона запам'ятала двоє величезних жовтих очей. Гаррі запитав, де саме вона побачила ті очі, і Мірта показала на раковину навпроти своєї кабінки.
Гаррі й Рон підійшли туди. На одному з мідних кранів була зображена маленька змійка. Мірта сказала, що цей кран ніколи не працював. Рон запропонував, щоб Гаррі сказав щось парселмовою. Гаррі сказав "Відчинися!", і кран почав відкручуватися. Раковина просто зникла, і на її місці відкрилася велика труба. Рон вирішив, що Локарт піде першим. Другим пішов Гаррі. Він полинув додолу якимось слизьким і темним жолобом. Слідом за ним полетів Рон.
Вони опинилися у тунелі, Гаррі засвітив свою чарівну паличку і попередив відразу заплющувати очі, коли почують якийсь шум. Поперек тунелю лежала велетенська зміїна шкіра ядучо-зеленого кольору. Зміюка, яка її скинула, була, мабуть, не менше шести метрів завдовжки.
Локарт не бажав тут перебувати, тому напав на Рона і відібрав його чарівну паличку. Професор сказав, що візьме на нагору шматочок цієї шкіри, скаже усім, що трохи запізнився, аби врятувати дівчинку, і ще скаже, що Гаррі і Рон з'їхали з глузду, коли побачили її понівечене тіло. Поламана Ронова паличка не виконала наказу Локарта з закляттям забуття. Вона лише розтрощила брили, і каміння розділило Гаррі від Рона з Локартом. Рон крикнув, що з ним все добре, але паличка добряче пальнула Локарта. Гаррі наказав чекати його тут, а сам попрямував далі. Рон взявся розчищати прохід.
Тунель кілька разів звернув убік. Гаррі побачив попереду масивну стіну, на якій були вирізьблені дві переплетені змії. У їхніх очницях виблискували великі смарагди. Він прошепотів парселмовою: "Відчиніться!" Змії розплелися – і стіна зі скрипом розсунулася.
РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ
Спадкоємець Слизерина
Гаррі стояв на краю довжелезної, тьмяно освітленої кімнати. Він витяг чарівну паличку й рушив уперед поміж зміїстими колонами. Коли ж Гаррі дійшов до останньої пари колон, перед ним біля задньої стіни виросла статуя заввишки до самої стелі. Гаррі задер голову і побачив величезне обличчя: воно було старе, мавпоподібне, з довгою ріденькою бородою, що сягала майже самого краю кам'яної мантії, з під якої у гладеньку підлогу впиралися дві велетенські сірі стопи. А між цими стопами лежала долілиць Джіні. Гаррі вхопив Джіні за плечі і просив прокинутися. Позаду з'явився Том Редл, який сказав, що вона не прокинеться.
Том сказав, що він спогад, що зберігався у щоденнику протягом п'ятдесяти років. Щоденник, який Гаррі знайшов у туалеті Плаксивої Мірти, уже лежав тут на землі. Гаррі попросив Тома допомогти йому, бо тут десь є Василіск, але Редл не рухався, а в його руках уже була чарівна паличка Гаррі. Редл розповів, що Джіні вибовкала усі свої таємниці щоденнику. Вона кілька місяців писала в ньому, розповідала йому про всі свої турботи і прикрощі. Наприклад, про те, що вона не має жодної надії на те, що сподобається колись знаменитому Гаррі Поттерові. Душа Джіні була потрібна Редлові, бо він живився її найглибшими страхами і найзаповітнішими таємницями. Редл ставав могутнім, і тепер уже в Джіні переливав потроху свою власну душу. Джіні Візлі відчинила Таємну кімнату. Це вона передушила шкільних півнів і писала на стінах загрозливі слова. Це вона нацькувала Слизеринського Змія на чотирьох бруднокровців і на кицьку. Звичайно, спочатку вона не знала, що робить, бо втрачала пам'ять. Минуло дуже багато часу, поки Джіні перестала довіряти щоденникові. Поступово вона щось запідозрила й вирішила його викинути. Гаррі знайшов його, а Редл саме прагнув зустрітися з Поттером.
Гаррі був вражений від почутого, він кипів гнівом. Гаррі спитав Редла, чому той прагнув зустрічі. Том відповів, що захотів більше довідатися про Гаррі, поговорити, зустрітися з ним, а щоб завоювати довіру, показав, як колись упіймав Геґріда. З одного боку, Том Редл – бідний, але дуже розумний; сирота, але вкрай відважний; шкільний староста, зразковий учень. А з другого – великий, незграбний Геґрід, який щотижня влипає у якусь халепу, вирощує під ліжком цуциків вовкулаки, крадькома ходить до Забороненого лісу, щоб поборотися з тролями… Редл витратив цілих п'ять років, щоб дізнатися все про Таємну кімнату й виявити потаємний вхід… Том розумів: доки він в школі, відчиняти Кімнату надто небезпечно. Але Том не збирався пустити котові під хвіст довгі роки пошуків. Він вирішив лишити щоденник, який збереже на своїх сторінках його шістнадцятирічного. Щоб тоді одного дня, якщо пощастить, отримати змогу повести когось за собою й завершити велику справу Салазара Слизерина.
Гаррі вигукнув, що Редлу не вдалося нікого вбити, бо скоро буде готова настійка з мандрагори, і всі його жертви знову оживуть.