Чужий бог ішов нечутно, але Біле Ікло ішов ще не чутніше.
Чужий бог спинився внизу коло великих сходів і прислухався. Біле Ікло завмер, чекаючи, що буде далі. Ці сходи вели туди, де жив його хазяїн і найдорожчі йому люди. Біле Ікло наїжився, але все ще чекав. Чужий бог підняв ногу й почав підійматися сходами. І в цю мить Біле Ікло кинувся. Він опинився на спині в чужого бога. Собака вчепився передніми лапами незнайомцеві за плечі й угородив ікла йому в потилицю. Усе трапилось в одну мить, але цього часу вистачило, щоб чужий бог перекинувся. Вони обоє покотились на підлогу. Біле Ікло відскочив убік, та тільки-но чоловік спробував звестись на ноги, знову кинувся на нього і рвонув його зубами.
Сьєрра-Віста прокинулась як на сполох. Знизу чувся ґвалт, постріли з револьвера, виття, гарчання, крики болю й жаху. Але бійка тривала якихось три хвилини. Відон і його батько, з револьверами в руках, обережно зійшли сходами. Серед поламаних і поперекиданих меблів лежав боком незнайомець, уже мертвий. Біле Ікло був поранений.
Хірург з півтори години рятував Білого Ікла, якого прошили три кулі. У собаки було зламано задню ногу, три ребра, одне з них простромило легеню. Він утратив майже всю кров. Суддя Скотт вважав, що Біле Ікло заслужив, щоб для нього зробити геть усе можливе. Лікарі доглядали собаку так, як людину. І Біле Ікло вижив.
Він лежав зв'язаний, як той невільник, увесь у пластирах і пов'язках; не міг поворухнутись і нудився цілими тижнями. Найбільше він спав і снив, і перед ним безкраєю низкою проходили образи з Півночі.
Нарешті настав час, і остання пов'язка, останній пластир знято. Це був дуже врочистий день. Уся Сьєрра-Віста зібралася круг нього. Дружина хазяїна назвала його "Спасенним Вовком". Відтоді жіноцтво називало його тільки так.
Собака ледве звівся на ноги і вийшов з дому. За ним, наче він король який, поштиво рушили всі мешканці Сьєрра-Вісти. Він був дуже кволий і, дійшовши до галявини, знесилився й мусив лягти спочинути. Потім увесь похід подався далі. З кожним кроком у м'язи йому ніби вливалася сила, і кров швидше текла в жилах. Дійшли до стайні, і там при вході лежала Коллі, а півдесятка товстеньких цуценят вовтузились біля неї на осонні.
Біле Ікло подивився на них враженим поглядом. Коллі погрозливо загарчала, й він спинився на безпечній відстані. Бідон Скотт легенько підштовхнув до нього одне цуценя. Біле Ікло підозріливо наїжився, але хазяїн його заспокоїв. Коллі, яку тримала котрась із жінок, поглядала на нього насторожено й сердито гарчала.
Цуценя підповзло до Білого Ікла. Він нащулив вуха і з цікавістю на нього роздивився. Потім вони торкнули одне одного носами, і він відчув, як у морду його лизнув тепленький язичок. Не знаючи сам навіщо, він теж висунув язика й облизав цуценяті морду. До нього попідповзали й решта цуценят, і він з поважним виглядом дозволив їм вилазити на спину й перекидатись через нього.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу