Гаррі знову сів верхи на "Німбус-2000" і знявся в повітря. У лісі Гаррі почув голоси. То були Квірел і Снейп.
Гаррі повернувся до школи і розповів про усе Рону і Герміоні. Друзі зрозуміли, що Снейп змушує Квірела допомогти йому вкрасти філософський камінь. А Квірел, напевне, насилав якісь чари для захисту від темних мистецтв, і тепер Снейп хоче розбити ці чари.
РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ
Норберт, норвезький хребтоспин
Квірел упродовж наступних кількох тижнів усе більше бліднув і марнів, але остаточно, здається, ще не піддався. Снейп, як завжди, постійно був у кепському настрої, і це явно свідчило, що камінь і далі в безпеці. Гаррі, проходячи повз Квірела, щоразу підбадьорливо йому всміхався, а Рон почав дорікати тим учням, які глузували з Квірелового загикування.
Натомість Герміона думала про екзамени, що мали бути за десять тижнів. Учителі теж почали давати більше домашніх завдань, тому великодні канікули пройшли зовсім не так весело, як різдвяні. Стогнучи й позіхаючи, Гаррі й Рон більшу частину свого вільного часу просиджували з Герміоною в бібліотеці, намагаючись упоратися з усіма додатковими завданнями.
Був гарний сонячний день, друзі сиділи у бібліотеці. Сюди чомусь прийшов Геґрід, ховаючи щось за спиною. Діти сказали, що уже знають про філософський камінь. Геґрід попросив дітей нічого нікому не казати і зайти до нього пізніше. Велетень читав у бібліотеці книжки про драконів.
Рон, Герміона і Гаррі пішли у гості до Геґріда. Діти спитали, чи є ще щось, окрім пса Флафі, який стереже Філософський камінь. Велетень сказав, що для охорони каменя виголосили закляття професорка Спраут, професор Флитвік, професорка Макґонеґел, професор Квірел, Дамблдор і навіть Снейп. А про те, як пройти повз пса знав тільки велетень і Дамблдор.
Дітям було дивно, що у хаті Геґріда жарко, але, виявилося, велетень вигрівав на печі чорне яйце, яке він виграв у карти з якимось чужинцем. З яйця мав вилупитися дракон – норвезький хребтоспин. Діти знали, що розведення драконів заборонене, тому переживали за велетня.
Минув час, і одного разу сова Гедвіґа принесла Гаррі записку від Геґріда. Там йшлося про те, що дракон вилуплюється. Друзі говорили про дракона і щось з розмови підслухав Мелфой.
Діти побігли до велетня і побачили, як з яйця виліз маленький дракончик. Він був не дуже гарний і, на думку Гаррі, скидався на зіжмакану чорну парасольку. Геґрід раптом побачив, що через вікно зазирає Мелфой.
Протягом тижня Мелфой загадково усміхався до Гаррі, Рона і Герміони. Геґрід занедбав свої обов'язки ключника, бо через того дракона не мав коли навіть угору глянути. Друзі вирішили відправити дракона до Румунії до Ронового брата Чарлі, що досліджував драконів.
Повільно минув ще один тиждень. У середу ввечері Герміона й Гаррі ще довго сиділи разом у вітальні після того, як усі пішли спати. Опівночі прийшов Рон у плащі-невидимці, бо ходив допомагати годувати дракона. Рука у хлопця була обмотана закривавленою хустинкою, бо дракон укусив Рона. Сова принесла Гаррі відповідь від Чарлі, який погодився прийняти дракона. Але щоб туди відправити дракона, треба його завести на найвищу вежу в суботу опівночі. Його звідти би забрали одні люди. Друзі вирішили скористатися плащем-невидимкою і сховати під ним дракона. За всяку ціну треба було позбутися Норберта.
Проте виникла перешкода. Наступного ранку покусана Ронова рука розпухла так, що стала вдвічі товщою, ніж звичайно. Рона поклали в лікарню. Хлопець розповів друзям, що Мелфой знає про дракона. Гаррі і Герміона пішли до велетня. Іклань мав перев'язаний хвіст, а Геґрід сказав, що дракон кусається і вередливий.
У темну ніч Гаррі і Герміона прибули по дракона. Геґрід уже спакував Норберта у великий ящик з отворами. Геґрід прощався з драконом зі сльозами. Гаррі з Герміоною накрили ящик плащем-невидимкою, а тоді й самі сховалися під ним. По дорозі на вежу друзі побачили, як професорка Макґонеґел спіймала за вухо Мелфоя, який блукав школою. Це було заборонено, тому професорка зняла 20 очок зі Слизерину. Мелфой сказав, що тут десь є Гаррі з драконом, але професорка не повірила.
На вежі дракона забрали четверо друзів Чарлі, що прилетіли на мітлах. Гаррі з Герміоною так зраділи, що забули на вежі плаща-невидимку. Тому їх зловив охоронець Філч.
Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
РОЗДІЛ П'ЯТНАДЦЯТИЙ
Заборонений ліс
Філч завів їх до кабінету професорки Макґонеґел. Гаррі навіть не уявляв, як вибратися з халепи. Прийшла професорка Макґонеґел, привівши з собою Невіла. Він вигукнув, що намагався знайти їх і попередити, бо почув, як Мелфой казав, що він їх упіймає!
Професорка Макґонеґел думала, що друзі набрехали Мелфоя про дракона, щоб витягти його з ліжка і щоб він наткнувся на когось із учителів. Професорка лютувала і сказала, що знімає 50 очок з кожного. Гаррі відчув, яку нього завмерло серце. Як їм тепер це все виправити?!
Гаррі не спав цілу ніч. Чув, як Невіл безперервно схлипував у подушку. Гаррі нічого не міг придумати, щоб заспокоїти його. Що буде, коли решта ґрифіндорців довідаються про їхні подвиги? А ґрифіндорці, проходячи наступного дня повз величезний пісковий годинник, який показував очки гуртожитків, спочатку подумали, що сталася прикра помилка. А тоді поповзли чутки: у всьому винен Гаррі Поттер та ще двоє дурних першокласників. З одного з найпопулярніших і найулюбленіших учнів школи Гаррі в одну мить перетворився на найненависнішого. Слизеринці раділи.
Гаррі заприсягся, що відтепер ніколи не буде втручатися не в свої справи. Гравці команди не розмовляли з Гаррі під час тренувань, а якщо й говорили про нього, то називали просто ловцем. Гаррі з Роном і Герміоною трималися одне одного й вчилися допізна.
Але десь за тиждень до початку іспитів Гаррі почув, як Квірела шантажував Снейп. Квірел йому піддався. Гаррі розповів про почуте Герміоні і Рону. Рон налякався, що Снейп уже знає, як зняти Квірелове закляття від темних сил. І, можливо, знає як пройти повз пса. Герміона сказала, що треба йти до Дамблдора. Гаррі сказав, що у них нема доказів: Квірел надто заляканий, він не підтвердить їхні слова, а Снейп скаже, що не знає, як тут опинився троль. Дамблдор міг подумати, що друзі просто хочуть, щоб Снейпа вигнали зі школи.
Наступного ранку Гаррі, Герміона й Невіл отримали записки від Макґонеґел про те, що об одинадцятій годині вечора відбудеться покарання. Об одинадцятій годині вечора, попрощавшись з Роном у вітальні, Гаррі. Герміона і Невіл пішли до вестибюлю. Там уже був Філч, а також Мелфой. Покаранням виявився похід до лісу разом з Геґрідом та Ікланем. Велетень тримав великий арбалет, а з його плеча звисав сагайдак зі стрілами.
Геґрід підвів їх до самого узлісся і показав кров єдинорога, якого хтось поранив. Треба було спробувати знайти цього раненого бідолаху. Велетень поділив усіх на дві групи: він, Гаррі й Герміона пішли однією стежкою, а Драко, Невіл та Іклань – іншою. Якщо хтось знайде єдинорога, то мав стрілити зеленими іскрами, якщо потрапить у біду – червоними.
Геґрід був вельми стурбований, бо досі єдинорогів ніхто не ранив. Згодом велетень, Гаррі і Герміона побачили чоловіка-коня. Гаррі й Герміона аж роти пороззявляли. Кентавра звали Ронан. Велетень розпитав кентавра, чи не бачив він пораненого єдинорога чи чогось дивного. З'явився ще один кентавр – Бейн. Кентаври не могли відповісти на запитання велетня. Вони лише сказали, що Марс нині яскравий.
Велетень, Гаррі і Герміона продиралися крізь густі, чорні дерева. Гаррі нервово озирався, бо мав неприємне відчуття, ніби хтось за ними стежить. Стежина завертала вбік, і тут Герміона схопила Геґріда за руку і показала на червоні іскри. Згодом виявилося, що це просто Невіл перелякався й вистрелив іскрами. Тепер усі помінялися: Гаррі йшов з Ікланем і Мелфоєм, а Геґрід – з Герміоною і Невілом.
Гаррі разом з Мелфоєм та Ікланем йшли десь півгодини, все далі заглиблюючись у ліс, аж поки стежина стала майже непрохідною. Гаррі здалося, ніби крові тут побільшало. На землі виблискувало щось яскраво-біле. То був таки єдиноріг, але, на жаль, уже мертвий. Гаррі побачив постать у довгому плащі з каптуром, що повзла по землі, неначе звір, який підкрадається до жертви. Гаррі, Мелфой та Іклань заціпеніли. Постать у каптурі підповзла до єдинорога, схилилася над раною в його боці й почала пити його кров.
Мелфой жахливо заверещав і чкурнув геть, за ним – Іклань… Постать у каптурі підвела голову й глянула просто на Гаррі – з її рота крапала єдинорогова кров. Скочила на ноги й швидко рушила до Гаррі, який від страху не міг і поворухнутися. І тут його голову пронизав неймовірний біль. Такого болю Гаррі ще ніколи не відчував – немов його шрам на чолі спалахнув вогнем. Напівзасліплений, Гаррі почав відступати назад. Він почув за спиною тупіт копит, і щось перескочило через нього, напавши на ту постать.
Гарріна голова розривалася з болю, й він упав навколішки. Минула хвилина чи дві, поки біль ущух. Коли Гаррі зміг нарешті бачити, постать уже зникла. Над ним стояв кентавр, але не Ронан і не Бейн — цей був молодший, мав біляве волосся й золотисте тіло. Кентавр допоміг Гаррі підвестися. Кентавр Фіренце впізнав Гаррі Поттера за шрамом. Він посадив Гаррі на себе. З'явилися захекані Ронан і Бейн з лискучими від поту боками. Вони присоромили Фіренце за те, що посадив на себе людину, бо він не кінь. Але той сказав, що на ньому сидить Поттерів син і чим швидше хлопчик вийде з цього лісу, тим краще. Бейн був злий і сказав, що кентаври не повинні втручатися в те, що було передбачене. Раптом Фіренце розгнівано став на диби, аж Гаррі мусив ухопитися йому за плечі, щоб не впасти. Він показав на єдинорога і сказав, що готовий стати проти того, що зачаїлося в цьому лісі, а, якщо треба, то й разом з людьми! І Фіренце разом з Гаррі, що вчепився за нього, шугнув поміж дерева, покинувши Ронана й Бейна. Гаррі не міг зрозуміти, що сталося.
Фіренце не відповідав на питання Гаррі. Він лише розповів, що на вбивство єдинорога спроможний тільки той, кому нема чого втрачати, і хто хоче здобути все. Кров єдинорога рятує життя, навіть якщо ти за міліметр від смерті, але за це треба сплатити жахливу ціну.