Другий чоловік визнав, що брав гроші, а потім заприсягнув, що вже повернув їх. Потім він вийшов. Санчо наказав повернути його, а потім віддав його ціпок іншому діду. Той обурився, адже очеретина не коштує стільки грошей. Але розламавши палицю, у ній знайшли позичені золоті.
Спостерігачі вважали Санчо і дурнем, і розумним одночасно.
Розділ ХХIV, де оповідається далі про те, як поводився Санчо, бувши губернатором
Санчо повели до палацу, де було накрито розкішний стіл на його честь. На столі було безліч страв. Але як тільки Санчо хотів щось скоштувати, цю страву відразу ж прибирали та приносили іншу. Цим керував якийсь чоловік із жезлом, що назвався лікарем. Йому було доручено слідкувати за здоров'ям губернатора. Він обирав лише корисні страви, а шкідливі наказував прибирати зі столу. Санчо обурився і запитав, що йому взагалі можна їсти. Лікар відповів, що трубочки з кремом та айва можуть покращити здоров'я. Санчо запитав ім'я лікаря та місце його навчання. Звали його Педро Ресіо де Агуеро, а освіту він здобув в Осунському університеті. Санчо розлютився, наказав лікареві тікати і погрожував йому розправою. Губернатор був ладен відмовитися від посади, аби тільки мати змогу поїсти.
Потім до Санчо прийшов поштар. Він доручив секретареві, який був біскайцем, відкрити пакет. Той наказав усім вийти, а потім зачитав листа. Герцог писав, що Санчо в небезпеці. Чотири переодягнені людини вчинили проти нього змову. Герцог радив бути обережним та обіцяв допомогти. Санчо сказав дворецькому, що підозрює лікаря, який хотів заморити його голодом. Дворецький сказав, що Санчо справді не слід куштувати страви зі столу.
Санчо Панса наказав принести йому хліба та винограду. Він наказав секретареві поцілувати герцогині і Дон Кіхотові руки від його імені. А потім Санчо вирішив нарешті поїсти, щоб мати сили на боротьбу зі шпигунами.
Розділ ХХV про те, що трапилося із Санчо Пансою, коли він обходив свій острів
Вночі губернатор вирішив обійти свій острів. Він узяв із собою кілька приближених людей, а сам йшов посередині. Раптом вони почули брязкіт ножів. Один з чоловіків кинувся до губернатора, він скаржився. що в місті крадуть серед білого дня. Чоловік розповів, що був присутнім при грі в карти. Дехто постійно вигравав не без його допомоги, а потім навіть не поділився своїм значним виграшем. Тоді помічник попросив свою винагороду, але йому дали лише чотири реали. Чоловік хотів витрясти з іншого свої гроші.
Картяр вважав, що йому мають бути вдячними і за таку винагороду. Санчо мав оголосити свій вирок. Він наказав віддати чоловікові сто реалів, а ще тридцять для бідних в'язнів. Помічник мав покинути острів на десять років. Санчо взагалі хотів закрити всі картярські доми. Але один із писарів сказав, що не можна закривати картярські доми великих вельмож.
Розділ ХХVІ про бурхливий кінець губернаторствування Санчо Панси
Санчо вже хотів спати, коли раптом почув галас. До нього додавалися звуки сурми та дзвонів. По коридору йшли люди з факелами, вони сказали, що острів атаковано. Санчо необхідно було братися до зброї. Він сказав, що нічого в цьому не тямить, а краще звернутися до Дон Кіхота. Але губернатор повинен бути полководцем.
До Санчо прив'язали два дерев'яні щити і дали спис. Він не міг навіть поворухнутися, а йому наказували йти вперед. Губернатор упав. Жартівники почали лише дужче кричати і бити мечами по щиту. Санчо острів уже був непотрібен.
Раптом залунали крики про перемогу. Санчо попросив вина, а потім зомлів. Прийшовши до тями, він сів на свого Сірого і сказав, що покидає острів, щоб повернути собі колишню волю. Його благали залишитися, але Санчо сказав, щоб його відпустили. З нього вимагали звіт про його діяльність. Але Санчо сказав, що буде звітувати лише перед герцогом.
Колишній губернатор взяв трохи їжі в дорогу та покинув острів. Усі дивувалися такому розумному рішенню.
Розділ ХХVІІ про те, що трапилося з Санчо дорогою, та про інші речі, цікавіших за які бути не може
Санчо затримався в дорозі, тому йому довелося перечекати ніч. Було темно і він разом із Сірим упав в яму. Санчо зрозумів, що сам він не вибереться. Його засмутило те, що Сірий так постраждав. Колишній губернатор здивувався такому повороту долі. Він кляв себе за свої вчинки і скаржився на таке лихо.
Удень Санчо впевнився, що не має змоги вибратися з колодязя, а його крики ніхто не почує. Раптом він побачив невеликий отвір в одній із стін ями. Це був вхід до печери, якою почав іти Санчо зі своїм ослом.
Тим часом Дон Кіхот пустив Росінанта швидкою ходою, а той мало не впав у печеру. Рицар придивився до неї. Він почув чийсь голос, який кликав на допомогу. Це був Санчо Панса. Дон Кіхот подумав, що це блукає душа його зброєносця. Але той впізнав голос свого пана. Дон Кіхот спочатку думав, що Санчо мертвий, але рев осла переконав його в протилежному. Він пішов до герцога за допомогою.
Герцоги були здивовані, коли дізналися, що Санчо відмовився бути губернатором. Коли зброєносця визволили, один із студенті почав дорікати йому поганим правління. Але Дон Кіхот сказав Санчо, щоб він не засмучувався.
У палаці Санчо розповів герцогам про свої негоди на посту губернатора. Він сказав, що більше не може займати цю посаду. Санчо знову повернувся до Дон Кіхота і став його зброєносцем.
Після цього герцог пообіцяв Санчо кращу посаду, а герцогиня веліла його накормити.
Розділ ХХVІІІ, де оповідається про те, як Дон Кіхот розлучився з герцогом, і про те, як на Дон Кіхота сипонуло стільки пригод, що одна переганяла іншу
Дон Кіхот вирішив покинути герцогський замок. Герцоги дуже засмутилися, але відпустили рицаря. Наступного дня він попрямував до Сарагоси. Санчо був у гарному настрої, бо герцоги дали йому гроші, про які не знав Дон Кіхот.
У полі Дон Кіхот радів знову отриманій свободі. Ніякі скарби та палаци не могли замінити йому волю. Тут Санчо нагадав рицареві про отримані від герцогів гроші.
Раптом мандрівники натрапили на десяток селян, які обідали на траві. Біля них лежали статуї для церковного олтаря, накриті рядном. Люди їх перевозили. Дон Кіхот захотів їх побачити.
Першою статуєю був святий Юрій. Дон Кіхот вважав його небесним мандрівним рицарем. Інша статуя зображувала святого Мартіна. Третьою була статуя патрона Іспанії, святого Дієго Матамороса.
Дон Кіхот подякував подорожнім за те, що вони дозволили подивитися на статуї, адже вони зображували таких рицарів, як і він сам. Тільки то були небесні рицарі, а він — земний. Селяни не зрозуміли його слів і продовжили свою подорож.
Санчо був у захваті від обізнаності Дон Кіхота. Він радів такій мирній пригоді.
У лісі Дон Кіхот заплутався в сітці, натягнутій між дерев. Перед ним і Санчо з'явилися дві гарні молоді дівчини, одягнені, як пастушки. Одна з них попросила не рвати сітку, яка призначена для пташок. Вона запросила Дон Кіхота приєднатися до їхніх розваг. Дівчата впізнали мандрівного рицаря і його зброєносця. Але він не міг залишитися з ними. Потім прийшов брат тих дівчат і запросив лицаря до наметів. Він погодився.
У наметі рицаря всі вітали. Дон Кіхот за столом сказав, що найбільшим гріхом вважає невдячність, тому пообіцяв усім розповісти про красу присутніх панянок. Санчо вразила така дурна плата. Дон Кіхот розгнівався і наказав сідлати Росінанта. Але його переконали на здійснювати свою обіцянку.
Але Дон Кіхот прокричав посеред шляху, що ці дівчата найкращі у світі, за винятком Дульсінеї. Його слова ніхто не почув. Але на нього сунула купа людей зі списами. Вони сказали йому звільнити шлях, а він вимагав визнати слушність його слів. Тоді Дон Кіхота повалили на землю бики, яких гнали на завтрашній бій. Вони потовкли також Санчо, Сірого і Росінанта.
Підвівшись, Дон Кіхот кричав погоничам погрози, але вони не слухали. Пригнічений він рушив у путь.
Розділ ХХІХ, де розповідається про незвичайний випадок, який можна вважати за пригоду, що трапилася з Дон Кіхотом
Подорожні зупинилися біля струмка. Санчо почав їсти, а Дон Кіхот замислився. Потім вони поїхали шляхом, що вів до Барселони. Одного разу їм довелося заночувати в лісі.
Санчо відразу заснув, а Дон Кіхот думав про Дульсінею. Він гнівався, що Санчо не дав собі достатню кількість ударів батогом, тому вирішив бити його силоміць. Він заходився знімати його штани, але Санчо прокинувся і нагадав, що батоги повинні бути добровільними. Дон Кіхот не здавався. Тоді Санчо повалив його на землю. Дон Кіхот поступився.
Санчо прихилився до дерева і відчув на голові чиюсь ногу. Уранці подорожні побачили, що це повішені розбійники. Мертві їх не налякали, але згодом прийшли й живі. Дон Кіхот вирішив не рватися до бою. Розбійники вкрали все, що було на Сірому. Санчо радів, що сховав гроші за поясом.
Приїхав отаман зі своїми зброєносцями. Ті хотіли обшукати Санчо, але ватажок зупинив їх. Він назвався Роке Гінартом і сказав, що має лагідну вдачу. Дон Кіхот засмутився, що його застали зненацька. Роке зрозумів, що той божевільний, він кілька разів чув про нього.
Роке наказав повернути вкрадене та повернутися до своєї стоянки. Потім ватажок почав ділити свою останню здобич. Санчо здивувався, що й серед злодіїв потрібна справедливість. Тоді його ледве не вдарив один із них.
Потім Роке написав листа до свого приятеля в Барселоні. У ньому йшлося про те, що розбійники натрапили на Дон Кіхота і скоро привезуть його до Барселони.
Розділ ХХХ про те, що трапилося з Дон Кіхотом, коли він в'їжджав до Барселони, і про інші речі, в яких правдивого більше, ніж розумного
Деякий час Дон Кіхот пробув серед розбійників, дивуючись їхньому побуту. Потім вони дісталися Барселони, а незабаром і набережної.
Уранці Санчо і Дон Кіхот вперше побачили море. По ньому рухалися галери. Раптом до спостерігачів наблизилися вершники. Вони привітали Дон Кіхота і повели до міста.
Якісь розбишаки причепили Росінантові і Сірому до хвостів терен. Тварини скинули своїх наїзників. Розбійники хотіли покарати хлопців, але не знайшли їх.
Розділ ХХХІ, що розповідає про пригоди з зачарованою головою і про інші нісенітниці, про які не можна не розповісти
Дон Кіхота привели до Антоніо Морено. Той хотів спровокувати рицаря не безумства. Його роззброїли і залишили на ганку, щоб люди могли спостерігати.