І відразу розкусив, що Блек не справжній пес. Минув якийсь час, поки кіт почав довіряти Блеку. Зрештою, Блек втовкмачив йому, кого шукає, і кіт йому допомагав. Криволапик намагався впіймати Пітера, але не зумів. Тоді він викрав паролі ґрифіндорської вежі і передав їх Блеку... Але Пітер пронюхав, що діється, і втік, залишивши на простирадлах кров... Мабуть, укусив сам себе.
Нарешті Гаррі дізнався, що все було навпаки: його батьків зрадив не Сіріус, а Пітер. Блек розповів, що в останню мить переконав Лілі та Джеймса зробити своїм тайнохоронцем Пітера. Тієї ночі, коли вони померли, Блек вирішив перевірити, що з Пітером. А коли Блек побачив зруйнований будинок і їхні тіла, то зрозумів: це все вина Пітера.
Люпин і Блек взяли у Рона пацюка і з допомогою паличок змусили його стати людиною. На тому місці, де щойно був Скеберс, стояв зіщулений від страху чоловічок, що заламував собі руки. Він мав пожмаканий вигляд товстуна, що раптово схуд. Петіґру почав усіх переконувати, що саме Блек видав Поттерів. Тоді Блек почав доводити всім, що Петіґру ховався ці дванадцять років від своїх колишніх волдемортівців. Вони вважають, що Петіґру мертвий, бо інакше мусив би відповісти їм за все.
Герміону дивувало те, що за три роки, коли Скребес спав у Гарріній спальні, він нічого йому не зробив. Блек пояснив, що Волдеморт напівмертвий, тож Пітеру було ні до чого під самим носом Албуса Дамблдора вбивати когось заради дотліваючого чаклуна. Ось якби Волдеморт відновив свою могутність, тоді інша річ: Петіґру б негайно до нього повернувся. Ну а в родину чаклунів Петіґру вліз, щоб бути в курсі всіх чуток.
Отримавши відповідь, Герміона запитала Блека, як він зумів вирватися з Азкабану без допомоги чорної магії. Блек відповів, що не збожеволів тільки тому, що був переконаний у власній невинності. Коли настала відповідна мить він перевтілився у власній камері і став псом, а дементори сліпі і відчувають тільки людей. Так йому вдалося втекти. І він подався у Гоґвортс, бо тут був Пітер. Слухаючи ці слова Блека, Гаррі згадав, як містер Візлі ділився з дружиною: "Вартові кажуть, що він розмовляє вві сні... одні і ті ж слова... "Він у Гоґвортсі"".
Блек і Люпин попросили пробачення один в одного, а потім разом вирішили вбити Петіґру, який досі плазував перед Роном. Раптом Гаррі попросив не вбивати Петіґру, а віддати його дементорам. Петіґру почав дякувати Гаррі, але хлопець сказав, що робить це тому, що тато не хотів би, щоб двоє його найкращих друзів стали вбивцями через такого зрадника.
Люпин зв'язав Петіґру, потім обмотав Ронову ногу бинтами, а Снейпа, що досі був непритомний, поставив у вертикальну позицію, щоб він "йшов" з усіма. Блек просто з повітря начаклував важкі наручники. Тепер ліва рука Петіґру була прикута до правої руки Люпина, а права – до лівої Рона. Нарешті усі рушили до виходу.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТИЙ. Цілунок Дементора
У тунелі Блек сказав Гаррі, що він його хрещений батько та опікун. Тож коли він відновить репутацію, Гаррі зможе залишити Дурслів і мати інший дім. Гаррі дуже зрадів і вперше побачив, як виснажене обличчя Сіріуса осяяла щира усмішка.
Коли всі вилізли з тунелю, їх залило місячне світло. Люпин, який не випив сьогодні своє зілля, почав перетворюватися на вовкулаку. Тепер він ставав небезпечним. Але Гаррі тікати не міг, адже Рон був прикутий до Петіґру й Люпина. Вовкулака вирвався з наручників, Сіріус мусив перетворитися на пса і стримувати його. Вони зчепилися щелепами, деручи один одного пазурями.
Тим часом Петіґру стрибнув до чарівної палички Люпина, що лежала на землі. Рон з перев'язаною ногою не втримав рівноваги і впав. Щось ляснуло, спалахнуло... і Рон зомлів. Знову пролунав ляскіт... Криволапик злетів у повітря і безладно бухнувся додолу. Гаррі встиг лише відібрати від Петіґру чарівну паличку, а тоді той перевтілився на пацюка і втік у траву.
Вовкулака почав тікати до лісу. Гаррі закричав до Сіріуса про те, що Пітер втік. Сіріус стікав кров'ю. Його писок і спина були в глибоких ранах, але з Гарріними словами він знову зірвався на ноги й помчав. Гаррі й Герміона підбігли до Рона. Він був живий. Блек з Люпином зникли. З друзями не було нікого, крім Снейпа, що й досі непритомно висів у повітрі.
Гаррі почув зболене скавчання пса. Сіріус явно потребував допомоги. Гаррі кинувся бігти, Герміона за ним. Скавчання долинало десь від озера. Вони помчали туди. Сіріус знову був людиною, а не менше сотні дементорів наближалися до нього. Гаррі підняв чарівну паличку, намагаючись викликати патронуса. Тоненька смужка срібла вирвалася з його чарівної палички й зависла перед ним. Тієї ж миті Гаррі відчув, як поруч знепритомніла Герміона. Він залишився сам...
Зовсім неподалік зупинився дементор. Він не міг пройти крізь хмарку срібної мряки, що її вичаклував Гаррі. Але з-під плаща висунулася мертва слизька рука, що спробувала відсунути патронуса. Дементор відкинув каптур, щоб зробити Поцілунок, і Гаррі побачив жахливу картину. Раптом патронус Гаррі замерехтів і згас. Хлопець намацав руку Сіріуса, але відчув на своїй шиї сильні й липкі долоні. Вони намагалися підняти вгору його обличчя. Та ось з'явилося сріблясте світло. Щось відганяло дементорів і захищало його, Сіріуса й Герміону. Гаррі побачив тварину, що віддалялася в сяйві. То було щось дуже світле. Хтось, на диво знайомий, погладив звіра. Гаррі покинули останні сили, і він зомлів.
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ. Секрет Герміони
Гаррі лежав у шкільній лікарні і слухав, як Снейп розповідав Фаджу про те, що дементори відступили, а він знайшов Гаррі і Герміону, а також Блека, якого відразу зв'язав і доправив до замку. Почувши це, Гаррі вирішив, що мусить негайно поговорити з Дамблдором. Та мадам Помфрі не пускала хлопця. Коли він почув, що Блек сидить замкнений нагорі, а дементори ось-ось виконають свій Цілунок, то зіскочив з ліжка. Гаррі намагався пояснити Фаджу правду, але той вважав, що хлопець все переплутав. Герміона і Рон, що були поруч, теж не могли нікого переконати. На щастя, прийшов Дамблдор. Він щойно розмовляв з Блеком, а тепер хотів поговорити з Гаррі і Герміоною.
Друзі усе розповіли директору. Вислухавши їх, Дамблдор сказав, що слова двох тринадцятирічних чарівників нікого не переконають, хоч він їм вірить. Професор Люпин не міг нічого підтвердити, бо був у лісі, а дементори уже наближалися. Без Петіґру, живого чи мертвого, вони не мали жодного шансу скасувати Сіріусів вирок. Дамблдор, поглянувши на Герміону, сказав, що їм потрібно трохи більше часу. Потім директор розповів, що Сіріуса замкнули в кабінеті професора Флитвіка на восьмому поверсі, тринадцяте вікно праворуч від Західної вежі. Директор натякнув друзям, що сьогодні вони можуть врятувати більше, ніж одне невинне життя.
Гаррі не розумів, що відбувається. Дамблдор додав, що замкне їх тут, а Герміоні порадив зробити три оберти. Коли він пішов, Герміона вийняла з мантії піщаний годинник на довгому ланцюжку. Вона тричі обернула годинник, і Гаррі відчув, що він дуже швидко летить кудись назад. Через деякий час він стояв біля Герміони в порожньому вестибюлі. Дівчина пояснила, що вони перенеслися у часі на три години.
Гаррі дізнався, що Герміона отримала часоворот від професорки Макґонеґел, щоб встигати на всі уроки. Професорка узяла обіцянку, що Герміона нікому про це не розповість. Гаррі і Герміона зрозуміли, що повинні врятувати Бакбика, який міг би врятувати і Сіріуса.
Три години тому друзі йшли до Геґріда, тож зараз Гаррі і Герміона побігли до Забороненого лісу, щоб перечекати свої відвідини у Геґріда. З лісу вони бачили, як до хатини зайшли Дамблдор, Фадж, член Комітету і кат. Після цього Гаррі та Герміона кинулись до Бакбика на грядках, звільнили його і втекли з ним до лісу. Тепер вони мусили перечекати аж до того моменту, коли можна підлетіти на Бакбику до Сіріусового вікна.
Поки вони чекали, Герміона запитала Гаррі, чому дементори не схопили Сіріуса, коли вона зомліла. Гаррі розповів про те, що бачив: щось велике й сріблясте примчало від озера, і дементори відступили. То був справжній патронус. Гаррі здогадувався, що це міг бути його батько. Герміона не підтримувала таку версію, бо Гаррін тато помер.
Нарешті Гаррі та Герміона дочекалися, поки вони ж самі разом з іншими вибралися з нори між корінням верби. Тут і Люпин почав перевтілюватися. Коли він почав бігти до лісу, Гаррі та Герміона з Бакбиком повчали до хатини Геґріда (лісника саме не було вдома). Там друзі вирішили чекати, коли можна буде рятувати Блека. Через вікно хатини Гаррі спостерігав за подіями, а потім вийшов. Хлопець бачив, що дементори вже оточують Сіріуса. Невдовзі до Блека мали прибігти вони з Герміоною.
Гаррі стояв біля Геґрідових дверей і думав лише про батька... Якщо то й справді був він... Гаррі наблизився і став чекати тата. Але ніхто не вийшов. Гаррі підвів голову і глянув на коло, що його утворили дементори. Один з них закинув каптура. Була пора з'явитися рятівникові, але цього разу нікого не було. І тут Гаррі усе збагнув: він бачив не батька... він бачив самого себе...
Гаррі вискочив з-за куща і дістав чарівну паличку. Хлопець крикнув заклинання, і з кінця його палички вилетіла срібна тварина, схожа на коня. Вона кинулася на дементорів, ті розбігалися, тікали і, нарешті, зникли. Патронує повернувся і помчав по поверхні озера просто до Гаррі. То був не кінь і не одноріг, а олень. Він дивився на Гаррі великими сріблястими очима, потім вклонився. Гаррі здогадався, що це Золоторіг. Та тільки-но хлопець простяг до нього свої тремтячі руки, як створіння щезло.
До Гаррі прибігли Герміона і Бакбик. Хлопець розповів їй, що щойно врятував усім їм життя. Герміона не могла повірити, що Гаррі вичаклував патронуса, який відігнав усіх дементорів, адже це неймовірно складні чари.
Наближався час порятунку Сіріуса. Гаррі і Герміона сіли на Бакбика і полетіли до потрібного вікна. Блек виліз через вікно і вмостився на гіпогрифа. Вони прилетіли на самий вершечок Західної вежі. Гаррі з Герміоною мерщій зіскочили з Бакбика, а Блеку наказали негайно тікати. Блек пообіцяв Гаррі, що вони ще побачаться, а потім полетів.
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДРУГИЙ.