Вона сказала, що не зможе більше полетіти, а Пітер перелякався, побачивши, що вона доросла. Венді розповіла, що дитина у ліжку − її дочка. Пітер сів на підлогу і розплакався. Венді не знала, як його заспокоїти. Тепер вона стала звичайною жінкою, і вибігла з кімнати, щоб все обдумати. А Пітер все плакав і плакав, і ось його плач потривожив Джейн. Вона сіла в ліжку і зразу зацікавилась ним. Вони почали розмовляти.
Коли знічена Венді повернулася, то застала Пітера на бильці ліжка − він щось захоплено вигукував, а Джейн у нічній сорочці літала попід стелею в невимовному захваті. Пітер вважав Джейн за свою маму, і вони вилетіли у вікно. Венді кричала: "Ні, ні!" Тоді Джейн сказала, що полетить тільки на весну, на час весняного прибирання. Звичайно, Венді врешті дозволила їм полетіти. Все це сталося давним-давно…
Джейн стала звичайною дорослою жінкою, у неї тепер є дочка на ім'я Маргарет; і щовесни Пітер, коли не забуде, прилітає за Маргарет і забирає її зі собою у Небувалію, де вона розповідає йому казки про нього ж, а він їх жадібно слухає.
Коли Маргарет виросте, у неї теж буде донька, яка теж стане Пітерові названою матір'ю, − і так триватиме вічно, поки діти залишатимуться веселими, наївними і безтурботними.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу