Мандарин запропонував оглянути льохи під замком, бо там є вина найкращих сортів. Герцога не дуже цікавило вино, але йому хотілося оглянути без перешкод підземелля. Він не раз чув, що десь там у стіні графині замурували скарби покійного графа Черешні. Мандарин сказав, що сам везтиме тачку з пузом, і Квасоля одержав на цілий день відпустку. Мандарин міг піти сам. Але пішов з Апельсином, щоб звалити на нього вину, якщо їх застукають. Про те, як вони будуть вилазити назад, герцог поки що не клопотався.
У льосі праворуч і ліворуч були цілі полиці барил, батальйони пляшок, барилець, бутлів, баклаг… Та Мандарин віз пузо барона усе далі і, нарешті, Мандарин побачив маленькі дверцята. Вони були без замка і не відчинялися.
Барон уже спорожнив пляшки, які взяв находу, і теж посунув у той самий прохід, до дверцят. Апельсин попросив Мандарина подати йому ще одну пляшку, яка відрізнялася від інших. Вона і виявилася ключем до дверей, бо коли Мандарин схопив її, двері відчинилися. А на порозі з'явилися Вишенька, Цибуліно, Редисочка, майстер Виноградинка, кум Гарбуз, адвокат і всі інші. "Та це ж ціла навала!" — скрикнув спантеличений Мандарин.
Це справді було схоже на навалу, і затіяв її сам Вишенька. Після довгих блукань лісом всі наші друзі нарешті зібралися разом і зрозуміли, що всі їхні вороги теж у лісі. Тільки барон і герцог залишалися в замку. Вишенька знав таємний хід до підземелля і запропонував захопити замок. Справа вдалася цілком. Герцога вони замкнули в його кімнаті і доручили стерегти ганчірникові Квасолі. А барона покинули самого в льоху, бо ніхто не мав бажання тягти його вгору по сходах.
Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ
Як містер Морквоу став іноземним військовим радником
Коли настав вечір у графському замку дехто з наших друзів почав тривожитися. Обговорювали, що ж робити далі, і як обороняти замок. А по вечері усі лягли спати. А кум Гарбуз і кум Суниця пішли спати до своєї хатини, яка тепер стояла у парку біля хвіртки. Пес Гавкун, якого недавно знов поселили в хатині, зустрів їх непривітно. Але цей собака завжди поважав закони. Тому він визнав, що ця хатина йому не належить, і згодився перейти на ночівлю до своєї старої собачої буди. Кум Гарбуз умостився біля віконечка, кум Суниця ліг у нього в ногах, і обом було дуже зручно.
А у лісі принц Лимон звелів пускати над лісом ракети, щоб розважити графинь. Ракетами служили солдати, яких зв'язували по двоє. Помідор прошепотів принцові, що так можна усе військо в небо вистріляти. Принц Лимон зупинився і велів перерахувати живих. Залишилося їх ще чимало. Розшуки відклали до ранку.
Вночі Помідор прогулювався і помітив ясне світло у вікнах замку. Поступово у всіх вікнах замку світло погасло, і тільки одне вікно все ще світилося. У ньому то вмикалося, то вимикалося світло: три короткі сигнали… три довгі… знов три короткі… знов три довгі… Помідор здибав одного придворного з оточення принца, який здавався освіченою людиною, і той пояснив, що у вікні подають сигнал S… О… S…, який означає: рятуйте!
Тепер синьйор Помідор хутко подався до замку. Увійшов через хвіртку в парк і свиснув Гавкуна. Він сподівався, що пес вискочить із гарненької хатини, яку вони відняли в кума Гарбуза. І синьйор Помідор дуже здивувався, коли Гавкун, прищуливши вуха, виповз із своєї старої буди. Гавкун розповів усе, що сталося в замку. Пес сказав, що герцога Мандарина образили, тому він замкнувся в своїй кімнаті і цілий вечір не виходив, і що Вишенька водиться з тими людьми низького походження.
Помідор чимдуж побіг до лісу, розбудив принца Лимона та графинь і розповів їм усі ці жахливі новини. Лимон наказав перерахувати військо. Виявилося, що є ще 17 солдатів Лимончиків і 40 офіцерів та генералів, синьйор Помідор, Петрушка, сам принц Лимон, обидві графині, містер Морквоу, Шукай і кілька коней. План атаки складали за участю містера Морквоу, якого принц призначив іноземним військовим радником. Насамперед Морквоу порадив вимазати усім обличчя у чорний колір, щоб налякати супротивника.
Коли зійшло сонце, усі у війську принца були чорнолиці, як ті негри. Принц був страшенно з цього задоволений. Він звелів вимастити сажею лиця також Помідорові та графиням. Атака почалася рівно о сьомій годині ранку.
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДРУГИЙ
Як барон Апельсин мимоволі двадцять генералів розчавив
Перша частина плану атаки була така: пес Шукай повинен був домовитися із своїм другом Гавкуном, щоб той відчинив ворота. За ним до парку мав прорватися ескадрон кінноти під командуванням синьйора Петрушки. Однак ця перша частина плану зовсім не вдалася, бо ворота були широко розчинені. Лимон сказав, що треба зайти через задню хвіртку. Але вона теж була відчинена. Лимонні полководці зовсім розгубилися. Самому принцові ця війна уже почала набридати.
Генерали рушили на замок. Йти треба було вгору, тому Принц увесь спітнів і пішов назад. Командування він передав одному з придворних Лимонів. Коли до замку залишалося не більш сотні метрів, генерали сіли відпочити. У цю ж саму мить якась величезна бомба злетіла згори просто на загін генералів. Вони прожогом кинулися навтіки. Але бомба котилася набагато швидше і за кілька секунд наздогнала і розчавила на мотлох десятків два генералів, гуркочучи прокотилася крізь ворота, розметала ескадрон синьйора Петрушки, перекинула графську карету і, нарешті, спинилася. Бомбою виявився барон Апельсин.
Старша графиня, яка була вся в пилюці, розпатлана та ще й виквацяна сажею, кинулася до Апельсина. Він спочатку не впізнав графині, а потім розповів, що мусив прогризти дубові двері, а потім покотився вниз, по дорозі розчавивши ціле плем'я якихось негрів… Барон страшенно зніяковів, коли синьйора графиня Старша пояснила йому, що то були не негри, а загін із сорока генералів.
Принц Лимон помився у ванні в своєму наметі, а потім зібрав разом усі рештки свого війська – близько тридцяти чоловік – і виголосив, що сам упорається з ворогом. Через чверть години принц наказав починати новий наступ. Десятеро солдатів підтюпцем побігли нагору. Вони зняли страшенний галас, щоб налякати хоча б жінок та дітей, які були серед захисників замку. Наші друзі зустріли їх дуже привітно. Цибуліно приладнав пожежні насоси до найбільших бочок з вином, що були в льоху. Коли Лимончики надбігли досить близько, Цибуліно скомандував: "По ворогу – вином!". На войовничих Лимончиків полилися сильні струмені червоного ароматного вина. Лимончики кинулися навтікача і поки збігли вниз, то стали всі зовсім п'яні. Принц лютував, бо десять п'яних солдатів просто заснули.
Становище ставало дедалі тривожніше. А наші друзі у замку танцювали від радості. Не менш половини ворожого війська було розгромлено.
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ
Цибуліно знайомиться з павуком-листоношею
До замку прибула з столиці ціла дивізія Лимончиків, і нашим друзям треба було або здаватися в полон, або втікати. Цибуліно спробував утекти через льох, але в таємному підземному ході, що виводив до лісу, вже засіли солдати принца. Зрадником став Горох.
Синьйор Помідор нарешті зловив Цибуліно і на радощах відпустив усіх його друзів, тільки Вишеньку замкнув на горищі. А Цибуліно в супроводі цілої роти Лимонників відвели до в'язниці і замкнули у підземній камері. Двічі на день Лимончик із тюремної сторожі приносив до камери Цибуліно миску юшки і кухоль води. У камері було темно, хоч в око стрель. Цибуліно цілими днями лежав на тапчані і думав про батька.
День і ніч безперестанку крокував коридором повз камеру патруль Лимончиків. Гучний тупіт їхніх чобіт не давав хлопчикові заснути.
Через тиждень сторожі вивели Цибуліно з камери на прогулянку. В'язні, усі в однаковому одязі у чорно-білу смужку, ходили вкруг один за одним. Розмовляти між собою було суворо заборонено. Цибуліно став позад якогось старого в'язня. На зігнуті плечі старого спадало сиве волосся. Час від часу він глухо кашляв. Це був батько Цибуліно. Цибулоне прошепотів синові, що надішле йому звістку.
Камера Цибуліно була на два поверхи нижче, у самому підземеллі. Тепер, коли Цибуліно побачився зі своїм батьком, камера вже не здавалася йому такою темною.
Другого дня Цибуліно покликав якийсь дивний, ледь чутний голосок. Це був Павук Кривоніг, що працював у тюрмі листоношею. Він приніс записочку від тата. Там було написано, що він знає про усі пригоди сина, просив вчитися далі й дати лад своїм думкам і спостереженням. Павук наказав з'їсти записку. А сам пішов розносити інші листи. В'язні писали записки на клаптиках від сорочок, а чорнило робили із юшки, якою їх годували. Павук розповів, що ворогує з принцом, бо його слуга колись вбив батька Павука.
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ
Цибуліно втрачає всі надії
На другий день Цибуліно відірвав шмат від своєї сорочки і поділив його на маленькі однакові клаптики. Коли Лимончик приніс йому юшки, Цибуліно не став їсти. Ложкою нашкріб трохи цегляного пороху зі стіни і всипав його в юшку. Добре розтер ложкою, розмішав і написав кілька листів. Батькові написав, що звільнить його, бо має план. Кротові написав зібрати усіх кротів і визволити його з тюрми. А Вишеньці пообіцяв, що скоро розправляться з Помідором, і попросив покласти лист для Крота в умовлене місце. Цибуліно сховав усі три листи під подушку. Вилив рештки чорнила в ямку під ліжком, віддав миску тюремникові і вклався спати.
Вранці Павук Кривоніг приніс йому нового листа від батька. Старий Цибулоне був стривожений звісткою від Цибуліно і радив йому ощадливіше витрачати свою сорочку на листи.
Тоді Цибуліно відірвав мало не пів сорочки і розіслав той шмат долі. Вмочуючи палець у чорнильницю, тобто в ямку під ліжком, він почав малювати. За допомогою Павука Кривонога Цибуліно вправно накреслив план тюрми, на якому позначив двір хрестиком.
Цибуліно попросив Павука віднести лист для Вишеньки аж у замок. Павук згодився. Він дуже тішився, коли Цибуліно сказав, що звільнить усіх в'язнів, і тоді Павук зможе виїхати до свого брата на село. А там було багато сонця, яке було потрібне павуку, бо в нього був ревматизм, і він накульгував на одну ногу.
З того моменту, коли Кривоніг зник у темряві, Цибуліно став рахувати години і хвилини його відсутності.