Та було ще дещо жахливе: Рон розповів, що вмінням розмовляти зі зміями уславився Салазар Слизерин. Ось чому змія – символ слизеринського гуртожитку. Справді, тепер уся школа, здавалося, думала, що Гаррі –родич Слизерина.
Гаррі роздумував, чи міг бути нащадком Салазара Слизерина. Зрештою, він нічого не знав про родину свого батька. Дурслі завжди забороняли йому розпитувати про його родичів-чарівників. Гаррі згадав, як Сортувальний капелюх хотів віддати його у Слизерин.
Останній у семестрі урок гербалогії скасували, бо випала така хуртовина, що професорка Спраут мусила підібрати мандрагорам шкарпетки й шарфики. Того дня Гаррі випадково підслухав розмову групи гафелпафців, які говорили, що він вибрав наступною жертвою саме Джастіна. Адже Гаррі – парселмовець, а усі знають, що це ознака чорного чаклуна. Учні говорили, що Поттер мав якусь сутичку з Філчем, і відразу після того стався напад на Філчеву кицьку. Першокласник Кріві роздратував Поттера під час матчу з квідичу, він сфотографував його в брудній калюжі, і відразу після цього стався напад на Кріві. Коли Гаррі більше не зміг слухати цієї розмови, він підійшов до учнів і сказав, що шукає Джастіна. Гаррі спробував пояснити, що хотів врятувати Джастіна, та пояснення не допомогли. Гаррі був такий розлючений, що пішов коридором наосліп, навіть не помічаючи, куди прямує. Він наштовхнувся на Геґріда, який ніс мертвого півня. Геґрід сказав, що півня хтось вбив, тому він прийшов по дозвіл від директора, аби захистити курник чарами.
Гаррі піднявся сходами і звернув у інший коридор, який був дуже темним. Десь посередині коридору Гаррі раптом зачепився за щось на підлозі. Там лежав Джастін Фінч Флечлі, нерухомий і холодний, на обличчі в нього застиг вираз жаху. Біля нього простерся Майже Безголовий Нік, але вже не білий і прозорий, а чорний і задимлений; він завис нерухомо на відстані п'ятнадцяти сантиметрів від підлоги. Гаррі помітив низку павуків, які щодуху відповзали від цих двох тіл.
Гаррі міг би втекти, але він не міг просто лишити їх тут, треба було когось розшукати. Раптом з'явився Півз Полтерґейст. Побачивши Джастіна і Ніка, Півз закричав: "Напад! Напад! Ще один напад! Усі в небезпеці – і привиди, і смертні! Рятуйся хто може! Напад!" Збіглися учні і вчителі.
Кілька довгих хвилин панувало безладдя, згодом професорка Макґонеґел наказала всім вертатися в класи. Ерні, учень з Гафелпафу, закричав, що Гаррі впійманий на гарячому. Професор Флитвік і професор Сіністра, учитель астрономії, віднесли Джастіна до шкільної лікарні. Професорка Макґонеґел вичаклувала просто з повітря велике віяло, дала його Ерні і звеліла, розмахуючи ним, переправити Майже Безголового Ніка вгору сходами. Ерні так і зробив, підганяючи Ніка віялом.
Після цього у коридорі залишився тільки Гаррі з професоркою Макґонеґел. Вона повела його таємним ходом до помешкання Дамблдора.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ
Багатозільна настійка
У кабінеті Дамблдора увагу Гаррі привернув Сортувальний капелюх. Поки був у кабінеті сам, хлопець вдягнув його для певності, що той справді віддав його у правильний гуртожиток. Капелюх здогадався, яке питання хвилює Гаррі, і сказав, що досі вважає, що він багато чого досяг би в Слизерині. У Гаррі всередині наче все обірвалося, і він стягнув капелюха. Цікавим у кабінеті виявився також старезний птах, який нагадував напівобскубаного індика. Гаррі здалося, що птах має дуже хворобливий вигляд. Його очі потьмяніли, а з хвоста випало кілька пір'їн. Раптом птах зненацька спалахнув вогнем, а потім від нього лишилася лише жменька попелу.
Коли прийшов Дамблдор, Гаррі сказав йому, що нічого не зміг зробити, коли птах горів. Дамблдор пояснив, що це фенікс – птах, який спалахує, коли йому пора вмирати, а потім відроджується з попелу. Справді, Гаррі побачив крихітне й зморщене новонароджене пташеня, яке вистромило з попелу голівку.
Раптом у кабінет увірвався Геґрід з мертвим півнем у руках. Лісник переконував професора, що Гаррі не причетний до того, що сталося з Джастіном і привидом. На щастя Дамблдор теж вважав, що це не Гаррі, але хотів поговорити з ним. Коли Геґрід вийшов, директор спитав Гаррі, чи не бажав би він розповісти йому що-небудь. Гаррі не знав, що й казати. Подумав про Мелфоя, що верещав: "Бруднокровці, тепер ваша черга!", про багатозільну настійку, про безтілесний голос, який він чув уже двічі, про дурниці, які поширюють про нього, і про свій жах, що він може бути якось пов'язаний із Салазаром Слизерином. Подумавши, Гаррі відповів: "Ні".
У школі після подвійного нападу на Джастіна і Майже Безголового Ніка панувала паніка. Учні спішили поїхати на Різдво додому, але Драко Мелфой зі своїми друзями залишався. Нарешті закінчився семестр, і в замку запанувала тиша. Гаррі, Герміона, брати Візлі та їхня сестра Джіні були повними господарями ґрифіндорської вежі. У різдвяний ранок Герміона прийшла до Рона і Гаррі з подарунками і сказала, що настійка вже готова. Гедвіґа принесла Гаррі подарунок від родини Дурслів: зубочистку й записку, в якій просили з'ясувати, чи не можна йому лишитися в Гоґвортсі ще й на літо.
Ввечері відбулася святкова вечеря, велика зала виглядала розкішно. Після вечері потрібно було дістати частинки тих людей, на яких друзі мали перетворитися. Кребу з Ґойлом друзі підсунули тістечка зі снодійним. Коли ті поснули, Гаррі і Рон взяли в них по кілька волосин для настійки. Для себе Герміона мала волосинку Мілісент Булстроуд, дівчини, з якою змагалася під час дуелі. Волосинка лишилася на Герміониній мантії, коли Мілісент намагалася задушити її.
У туалеті Плаксивої Мірти друзі зачинилися в кабінках і кожен випив свою порцію настійки. Гаррі перетворився на Ґойла, Рон – на Креба, а от Герміона вирішила залишитися в кабінці. Хлопці подумали, що вона стала не надто красивою, тому не хоче виходити.
Гаррі з Роном у нових образах зустрілися Драко. Той повів їх до слизеринської вітальні і показав вирізку зі "Щоденного віщуна", яку йому прислав його батько. Там йшлося про те, що Артура Візлі, начальника відділу нелегального використання маґлівських речей, сьогодні оштрафовано на п'ятдесят ґалеонів за те, що він зачарував маґлівську машину, а Луціус Мелфой, член Ради опікунів Гоґвортської школи чарів і чаклунства, висунув сьогодні вимогу про відставку містера Візлі. Гаррі і Ронові зовсім не було смішно, але тепер вони були Кребом і Ґойлом, тому мусили вдавати, що їм весело. Драко зневажливо говорив про Дамблдора, вважав, що його скоро виженуть, бо він любить маґлів. Потім Драко почав насміхатися з Гаррі, називаючи його другом бруднокровців. Гаррі і Рон були розчаровані, коли Драко сказав, що не знає, хто ж є спадкоємцем Слизерина. Він знав лише те, що останнього разу, як була відчинена Таємна кімната, помер якийсь бруднокровець. А тепер Драко сподівався, що знову загине хтось, він дуже хотів, щоб це була Герміона. Також Драко сказав, що того, хто відчинив Таємну кімнату, вигнали в Азкабан – в'язницю для чаклунів. Батько Драко хотів почистити школу від бруднокровців, але синові наказав у це не встрявати. Драко зізнався "друзям", що минулого тижня Міністерство магії робило обшук у маєтку Мелфоїв, але нічого не знайшло, хоч у них і є схованка з речами з темних мистецтв під підлогою у вітальні…
Рон і Гаррі відчули, що час дії настійки минає, вони знову ставали самими собою, тому мусили тікати від Драко і пояснили це тим, що їх болять шлунки після вечері. Хлопці помчали до туалету Плаксивої Мірти. Хоч вони мало про що дізналися, але Рон вирішив написати батькові про схованку Мелфоїв. Герміона досі не вийшла з кабінки. І згодом виявилося чому: її обличчя стало котячим, бо вона знайшла не волосинку Мілісенти, а шерсть її кота. Гаррі і Рон відвели Герміону до шкільної лікарні.
РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ
Найпотаємніший щоденник
Герміона пролежала в лікарні кілька тижнів і "одужала". За цей час учні вернулися з різдвяних канікул, почався новий семестр.
Якось Рон та Гаррі почули, як Філч нарікає на свою роботу, бо пів коридора було затоплено водою, що дзюркотіла з-під дверей туалету Плаксивої Мірти. Коли сторожа не було, хлопці зайшли в туалет і побачили, що Мірта сильно ридає. Вона пояснила, що в неї хтось кидав книжкою, коли вона сиділа в каналізаційній трубі. Хлопці побачили під унітазом щоденник з чорною обкладинкою. Рон вважав, що не варто торкатися його, але Гаррі зрозумів, що щоденнику вже півстоліття. Він розгорнув його і побачив ім'я – Т. Я. РЕДЛ. Рон знав це ім'я: п'ятдесят років тому Т.Я.Редл був нагороджений за особливі заслуги перед школою. Рон це знав, бо Філч примусив його разів з п'ятдесят полірувати ту нагороду. Сторінки щоденника були абсолютно чисті.
Коли Герміона повернулася до ґрифіндорської вежі, Гаррі показав їй щоденник Редла. Таємна кімната була відкрита п'ятдесят років тому (за словами Драко), а цьому щоденнику було якраз п'ятдесят років. Можливо, Редла нагородили за те, що він зловив спадкоємця Слизерина. На нагороді Редла не було жодних пояснень, за що його дали. Друзі лише довідалися, що Редл був колись старостою.
Чотирнадцятого лютого Локарт влаштував свято, і карлики-купідони розносили валентинки. Один із карликів мав валентинку і для Гаррі. Хлопець хотів утекти, але карлик зловив його портфель. Той розірвався навпіл, усе випало, чорнильниця розбилася і заляпала речі. Це все побачив Драко і почав насміхатися. Тим часом карлик виконав музичну валентинку для Гаррі. Дехто з учнів аж плакав зі сміху. Мелфой підібрав з підлоги щоденник Редла і почав розглядати, гадаючи, що то щоденник Гаррі. З допомогою палички Гаррі відібрав щоденник.
Після цього випадку Гаррі помітив, що його підручники були заляпані чорнилом, а от щоденник Редла виявився абсолютно чистим. Ввечері Гаррі дістав перо і ляпнув чорнилом на першу сторінку щоденника.