Подекуди на землі лежали кістки й цілі людські скелети, обгризені хижими звірами. Деякі скелети були закуті в ланцюги. Отже, цією дорогою ходили невільничі каравани. Томові товариші вражено роздивлялися навколо.
Тим часом потічок чимдалі ширшав і глибшав. Десь на третю годину пополудні краєвид різко змінився. Ліс скінчився, й перед мандрівниками розкинулась безмежна рівнина, яку, певно, геть затоплювало водою в час дощів. Наближалася гроза. Кузен Бенедікт провалився у болото, але його витягли. Дік Сенд і його супутники пройшли з пів милі. В одному місці місіс Уелдон загрузла в трясовину по коліна. Тоді Геркулес, Бет і Актеон зв'язали з бамбука ноші й умовили місіс Уелдон сісти на них. Вона взяла на руки малого Джека, і загін рушив далі.
Близько 5 години болото було пройдено. Почався глинястий грунт, дощ досі не падав, але гроза наближалася. Раптом Дік Сенд помітив ген на півночі невисокі горби, а потім — щось схоже на табір. Хлопець пішов на розвідку і побачив, що то велетенські мурашники. Кузен Бенедікт, був вражений, бо гадав, що такі термітники є лише в Африці.
Незабаром вони дісталися до однієї з конічних споруд. Далі вони мали або якось ужитись із грізними термітами, або ж виселити їх. Та виявилося, що там немає жодної комахи. Щось їх звідси вигнало. Геркулес роздовбав у рудій глині щось схоже на прохід, і Дік та його супутники по одному позалазили в термітник. Тієї ж миті вперіщив сильний дощ.
Розділ V
ЛЕКЦІЯ ПРО ТЕРМІТІВ У ТЕРМІТНИКУ
Дікові Сенду і його супутникам справді пощастило, що вони знайшли цей захисток від грози. Вони засвітили ліхтар і почали оглядати термітник. Це був конус із заокругленою вершиною. Кузен Бенедікт говорив, що це витвір войовничих термітів, які повтікали звідси зовсім недавно та ще й прихопили з собою усі личинки. Напевно, завбачливі комахи відчували наближення грізної небезпеки.
Стіни були збудовані з червоної глини. Всюди були камери, розміщені ярусами, тож стіни термітника скидалися на шафу з багатьма полицями. На горішніх "койках" полягали місіс Уелдон, малий Джек, Нен і кузен Бенедікт. Нижче примостилися Остін, Бет і Актеон. Дік Сенд, Том і Геркулес влаштувалися долі.
Друзі повечеряли консервами і сухарями, потім лягли спати. Дік Сенд лежав і думав свої невеселі думки, аж ураз почув чийсь легкий подих на своєму чолі. Місіс Уелдон шепнула йому, що знає все, але вірить, що Господь урятує їх.
Розділ VI
ВОДОЛАЗНИЙ ДЗВІН
Хлопець не міг заснути і нетерпляче чекав ранку, щоб вирушити на розвідку і знайти ріку. Коли його почало хилити на сон, він ліг на глиняну долівку біля дірки, яка правила за вхід. Та довго він не спав, бо термітник почала заливати вода. За кілька секунд вона піднялася до нижніх ярусів, де спали Том і Геркулес. Дік Сенд розбудив їх і сказав про нову небезпеку. Вода натекла через отвір, і тепер у термітник не заходило свіже повітря. Том запропонував пробити стіну вище води. Дік боявся, чи зовні вода не стоїть вище. Хлопець думав, що вода, піднявшись до певного рівня всередині термітника, стиснула повітря в ньому, і це стиснене повітря не дає їй піднятися вище. Але якщо вони проб'ють стіну, повітря вихопиться назовні, його тиск усередині зменшиться і вода підніметься до того самого рівня, що й ззовні. Якщо ж зовнішній рівень буде вищим від дірки, яку вони проб'ють, то вода підніматиметься доти, доки її знов спинить стиснене повітря. Треба пробити дірку вище зовнішнього рівня, а як це вгадати? Люди у термітнику були тепер, мовби робітники в водолазному дзвоні. Може статися, що термітник затопить зовсім, і вони з нього не виберуться, навіть якщо проб'ють дірку вгорі.
Вкрай стурбований Дік Сенд питав себе подумки, що робити: чекати далі чи діяти. Була вже, мабуть, 3 година ранку. Бет пірнув, щоб добутися до дірки, що слугувала за вхід і вихід. Він повернувся і сказав, що дірку завалило. Тепер усі були герметично зачинені в термітнику. До того ж, можливо, термітник до самого верху затоплено водою.
Дік вирішив пробити невеличкий отвір угорі, щоб побачити, який рівень води. Він двічі пробивав дірку, але виявлялося, що рівень води надворі вищий. Тепер кузен Бенедікт скрикнув, що комахи покинули своє житло тому, що передчували повінь!
Третій отвір під самісіньким верхом термітника врятував загін. Раптом почувся пронизливий свист. То ринуло з термітника стиснене повітря… Блиснуло денне світло. Верх термітника виступав над водою! Всі дружно взялися до роботи, і отвір швидко ширшав. Раптом пролунав свист стріли, пущеної з лука. Дік Сенд пригнувся. Він устиг помітити в затопленій улоговині табір тубільців і піроги з воїнами. З однієї такої піроги й випустили зливу стріл, коли юнак виглянув з термітника. Він коротко розповів про все своїм товаришам. Схопивши рушниці, Дік Сенд, Геркулес, Актеон і Бет висунулись із отвору й почали стріляти по цій пірозі. Кілька тубільців було вбито. Але що могли вдіяти Дік Сенд і його товариші проти доброї сотні воїнів, які оточували їх з усіх боків?
Термітник було взято приступом. Місіс Уелдон, її сина, кузена Бенедікта схопили й кинули в одну з пірог. Вони не встигли ні мовити прощального слова, ні потиснути рук друзям. Дік Сенд бачив, як пірога попливла до табору тубільців. Самого Діка Сенда, Нен, старого Тома й його товаришів теж кинули в пірогу, яка попливла в інший бік. Тубільцям, напевно, заздалегідь віддали щодо них якийсь наказ.
Пливли всього лише кілька хвилин. Але тієї миті, коли пірога причалювала, Геркулес вирвався з рук воїнів і стрибнув на берег. Він вихопив в одного з тубільців рушницю і втік. На березі Дікових негрів-супутників закували в кайдани, як рабів.
Розділ VII
ТАБІР НА БЕРЕЗІ КВАНЗИ
Злива переповнила водою притоки Кванзи, і річка вийшла з берегів. Табір тубільців стояв на горбі, поблизу термітника, в якому мандрівники мало не загинули. На вершині горба росла величезна смоковниця, там і розташувався невільничий караван, що про нього Гарріс говорив Негору. Невільників-негрів, силою захоплених під час набігів у їхніх селищах, агенти работорговця Алвіша гнали до Казонде, на ринок. В таборі з супутниками Діка Сенда поводились як із невільниками-тубільцями. Їх поставили по двоє і з'єднали колодкою — жердиною футів шість завдовжки і рогачами на кінцях, що замикалися залізними скобами на шиях. Ці рогачі змушували невільників іти один за одним, не відхиляючись ні праворуч, ні ліворуч. До того, їх оперезали та скували важким ланцюгом. Вони мали брести сотні миль та ще й під ударами нагаїв хавільдарів — так звалися їхні наглядачі.
Дік Сенд був білий, і з ним не наважилися повестися, як з іншими. Його обеззброїли, але в кайдани не закували. Однак до нього приставили хавільдара. Негору і Гарріса не було, проте юнак не сумнівався, що нападом на термітник керували саме ці два негідники. Змовники, мабуть, супроводять місіс Уелдон, її сина та кузена Бенедікта.
З невільниками поводилися вкрай жорстоко. Серед 500 невільників каравану Алвіша майже не було літніх чоловіків. Для ринку годилися тільки здорові юнаки, молодики та діти. Дік Сенд надіявся на допомогу Геркулеса. Незабаром хлопець довідався, що їх ведуть на невільничий ринок Казонде, центр работоргівлі в Анголі. Шлях туди мав зайняти добрих 3 тижні. Дікові дуже хотілося поділитись своїми думками зі старим Томом і його товаришами, та їм не дозволяли спілкуватися.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Розділ VIII
ІЗ ЗАПИСНИКА ДІКА СЕНДА
Караван, який охороняли близько 200 солдатів, відійшов від берега Кванзи і попрямував на схід. Начальник каравану, високий араб Ібн-Хаміс, пильно стежив за цією людською чередою. Дікові Сенду ніяк не вдавалося перемовитись бодай словом із своїми товаришами. Бет ішов у парі з батьком, старим Томом, Актеон — із Остіном. Вони несли на шиях важкі колодки з рогачами. Із старою Нен поводились не краще, ніж із рештою невільників. Вона йшла в гурті жінок. Її скували з молодою жінкою, в якої було двоє дітей, — немовля і трирічний хлопчик. Добросерда Нен узяла хлопчика на руки. Це була важка ноша для Нен, але вона не спускала хлопчика з рук.
Дік Сенд ішов в останніх лавах невільників і не бачив своїх друзів. Він хвилювався за місіс Уелдон та за її сина і бажав натрапити на їх слід. Юнак мав записник і писав по дорозі від Кванзи до Казонде про все, що бачив. Якось він побачив Нен, яка вже ледве йшла, але досі несла хлопчика. Через кілька днів вона сказала, що скоро помре. Однієї ночі до Діка прибіг Дінго. Хлопець гладив його і знайшов під нашийником записку від Геркулеса. Той писав, що місіс Уелдон з малим Джеком понесли в кітанді, а супроводжують їх Гарріс і Негору. Геркулес писав, що хтось підстрелив Дінго з рушниці, але рана вже загоїлася. Більше Дінго не приходив до Діка, хоч хлопець виглядав його.
Розділ IX
КАЗОНДЕ
26 травня караван невільників прибув до Казонде. Половина бранців загинули в дорозі. І все ж работорговці сподівалися на неабиякий зиск. Місто Казонде було розташоване за 300 миль від гирла Кванзи. Тут був один з головних невільничих ринків Анголи. Торгівля людьми провадилась на "чітоці" — майдані в центрі міста. Місто ділилося на дві частини. В торговій частині жили португальські, арабські й тубільні купці. В другій частині містилася "резиденція" тубільного володаря. Весь торговий квартал належав Жозе-Антоніу Алвішу — тому самому работорговцю, в якого Гарріс і Негору служили агентами. Резиденція казондського володаря, яка межувала з торговим кварталом, була скупченням злиденних халуп. Муані-Лунга, володарю Казонде, було років 50. Його армія складалася тільки з 4000 солдатів. Розпуста та пияцтво передчасно зістарили Муані-Лунга, перетворили його в жорстокого маніяка. Алвіш був у приязних взаєминах із старим п'яницею, тож порядкував на його землях як хотів. Алвіш, уже досить літній чоловік, не був білим. Тільки ім'я він мав португальське, а сам був чистокровний негр, і звали його Кенделе.
До Казонде дійшло всього 250 знеможених невільників. Їх позамикали в бараки. Там уже сиділи тисячі півтори рабів, чекаючи ярмарку, що мав зібратись через 2 дні. Діка Сенда залишили на "чітоці" під наглядом хавільдара.