Вони прибули о другій ночі. Потім їхали на таксі через весь острів до свого будиночка. Маргарита роздивилася довкола будинку. Два тьмяні ліхтарі освітлювали маленьку площу, на одному кінці якої вона сиділа. Посередині площі був фонтанчик. Дівчина і хлопець хотіли зайти. Обабіч сходів були олеандрові деревця, а на сходинках теж щось було! Там щось рухалось! "І кого ж ми тут маємо?" – спитав Конні й поставив на землю свій вантаж. "Мене ви тут маєте! Я тут товчуся вже кілька годин. Думав навіть, що переплутав адресу!" — сказав Гінцель.
Конні піднявся сходами й відчинив вхідні двері. Гінцель сказав, що тут є багато птахів, і він буде збирати пір'я. Конні сказав, що тут більше метеликів, ніж птахів. Маргарита сказала, що це байдуже, і обійняла Гінцеля.
Конні спитав, чи Маргарита і Гінцель візьмуть кімнату на двох. Гінцель вибрав для них кімнату на першому поверсі з видом на море. Конні пішов милуватися світанком, а Гінцель застелив ліжко, на яке впала стомлена Маргарита. Вона заснула, а Гінцель сказав: "Завжди все стається так, як забажає наша Маргаритка".
Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу