Можливо, саме це й спричинило мамину депресію і їй довелося лікуватися в психіатричній лікарні.
II
Лінка старанно готувалася до іспиту, але думала й про розслідування сімейної таємниці. Дівчина шукала в інтернеті чоловіків з прізвищем Печериця. Список зробився довжелезним, а була вже четверта година ранку. А вранці мав бути іспит!
III
Зранку дівчину розбудила мама, яка навіть не знала про іспит. Про ліцей, у який хотіла би вступити Лінка, вона теж нічого не знала.
IV
Лінка встигла на іспит. Вона боялася не гуманітарної частини іспиту, а природничо-математичної, яка мала бути завтра. Але й завдання з мови й літератури прочитала з певним острахом, проте вже за кілька хвилин розуміла, що вони схожі на всі ті, що вона їх розв'язувала раніше. Лінка підвела голову і побачила, як Наталія підказувала Міхалу. Наталія диктувала Міхалові весь іспит. Вона вочевидь сподівалася його завоювати. Раптом Лінка помітила, що вчитель встає, Наталія і Міхал були в небезпеці. Лінка врятувала ситуацію: кинула стілець і впала сама, а потім попросилася в туалет. Усі реготали, але Наталія була врятована! Залишалося сподіватися, що наступного разу вона буде обережніша.
V
Наталія прийшла до Лінки додому, щоб подякувати за порятунок на іспиті.
Ввечері Лінка гуляла з Фікусом і познайомилася зі старенькою жінкою, хазяйкою пуделя. Старенька, з якою вона щойно познайомилася, розповіла їй про все своє життя. Дівчині було трохи ніяково вислуховувати ці звіряння, та з іншого боку, не можна було просто собі піти геть.
Вдома Лінка думала про цю бабцю та її коханих. Лінка навіть забула про завтрашній іспит. І про складений учора список людей на прізвище Печериця.
VI
У суботу Лінка подзвонила до Адріана. Їй кортіло обговорити з ним подальші пошуки і пожалітися на математично-природничу частину іспиту, бо декілька завдань написала неправильно.
При зустрічі Адріан приніс тест, за яким можна було перевірити відповіді. Виходило, що Лінка написала непогано. Хлопець запитав, чи працює над фотографіями на конкурс. Він радив скористатися шансом.
VII
У неділю Лінка розповіла мамі про іспити, про слабкі ліцеї, до яких вона точно могла би вступити. І про приватний ліцей. І про конкурс. Лінка хотіла стати професійним фотографом. Мама розповіла, що хотіла бути науковцем, займалася мовознавством, давніми слов'янськими мовами. Але нічого не вийшло. І це не через Лінку. Коли загинув тато, було фінансово дуже важко. Мама розповіла про аварію, тато їхав до бабці Божени, до Сероцька. Мама з татом посварилися. Батько сів до машини й поїхав. Було мокро і машина не справилась з керуванням.
Увечері, коли всі вже спали, Лінка набрала в пошуку слова "польська філологія, Ягеллонський університет". Переглянула всіх викладачів факультету, сподіваючись знайти чоловіка на прізвище Печериця, але її спіткала невдача.
VIII
Адріан допоміг Лінці шукати. Він знайшов: "Єжи Печериця Кафедра слов'янського мовознавства Варшавський університет чергування протягом весняного семестру…". Адріан припустив, що у мами Лінки міг бути роман з тим чоловіком.
Адріан навіть признався, що у його батька був роман із медсестрою, коли мама втратила роботу. Це тривало роками. Але тато не пішов від родини. Батьки далі живуть разом. Лінка відчувала, що Адріан їй довіряє.
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
Травень
Єдина чорна блузка затісна. Блискучий атлас напинається на животі й збирається зморшками. Вона не помила голову, не пам'ятає, коли це робила. Скидає блузку і вдягає вовняний светр. Відразу обливається потом. У чорному одязі стоять над труною. Земля сиплеться між пальцями, щось погойдується всередині тіла. Її перехоплює перша потуга, переламує навпіл, непотрібні долоні віднаходять місце на животі, вона чує власний стогін і розважливий голос, немовби нізвідки: "Води їй відійшли, викличте негайно швидку".
I
Лінка, мама, Адам і Кай їхали поїздом. Лінка читала. Решта – спали. За півтори години вони мали бути в Кракові.
II
Лінка ніколи не бачила Марчика. Це її дуже далекий родич, який завтра мав отримати перше причастя.
Їх зустріла бабця. Лінка насилу могла втямити, хто кому ким доводиться, та здається, вона й Марчик мали спільного прапрадіда.
Лінка допомагала Марчику вдягати святковий костюм. Його батько – дядько Леон настирливо пропонував Адамові випити чергову чарку горілки, а мама – тітка Магда, курила.
Атмосфера була напружена. Адам і мама сиділи за столом, бо так годилося. Кай нудьгував, а Лінці здавалося, що вона от-от задихнеться. Вона ненавиділа тютюновий дим. Лінка з Каєм вийшли погуляти.
III
Карти в Лінки не було, та вона записала собі тітчину адресу в мобільному. Дівчина з братиком прийшли парк. Згодом телефон виявився розрядженим, Кай сказав, що пам'ятає адресу.
Почало вже сутеніти. Дорогу додому було важко знайти, Лінка побачила щось схоже на поліцейський відділок, але це виявився "Краківський дитячий будинок". Лінка припускала, що десь у такому будинку мешкає її загублена сестра. Будинок був величезний. Поряд був фонтан, у який задивився Кай. Він говорив, що бував тут. Справді, два роки тому малий їздив із мамою до бабусі. Кай сказав, що вони з мамою виглядали тут якусь подругу-дівчину.
Лінка з братом повернулися до тітки, усі сварилися через те, що вони так довго гуляли. Лінка сказала братові нічого не говорити мамі про фонтан.
IV
Лінка розуміла, що перебуває близько від розгадки. Усе вказувало на те, що у тому дитячому будинку жила її сестра. Лінка знала її ім'я та прізвище. Досить звернутися до дитбудинку й запитати.
У день причастя головним видавалося розпаковування подарунків. Марчикові, крім велосипеда, дісталися ноутбук, мобільник і айпад, хоча їхню родину складно було назвати заможною.
Халіна думала над планом пошуку сестри. Спершу дівчина, потім її батько. Лінка вислизнула на вулицю і пішла до дитячого будинку. Дівчина зайшла в канцелярію, але там ніякої інформації не надавали, бо це було заборонено.
Вирішила обійти будинок довкруж. На лавочці між зеленими кущами сиділа молода жінка. Лінка спитала, чи вона знає Касю Печерицю. Жінка знала її, але тут дівчини не було, бо її вдочерили. Жінка більше нічого не могла сказати. Лінка лишила їй свій номер телефону.
Лінка не знала, що про все це думати, не знала, чи в такій ситуації можна піти до університету, де працював пан Печериця.
V
Адріан вважав, що Лінці слід припинити пошуки. Якщо тепер сестрі гарно живеться, а воно напевне так і є, то нащо переслідувати її кошмарами з минулого?
Мама Лінки була в дивному стані. Останнім часом багато спала. Адам сказав, що вона на лікарняному.
Щоб відволіктися, Лінка вирішила зробити фотографії на конкурс.
Суботнього ранку дівчина вийшла фотографувати. Вона зняла міст Понятовського, Свентокшиський міст, будинок бібліотеки Варшавського університету з ботанічним садом на даху, Саський сад з таємничими статуями. Але фотографії Лінці не подобалися.
Після кількаденної сплячки до мами у вихідні раптом повернулася енергія, і вона вирішила більше приділити часу Каєві.
Лінка зустрілася з Адріаном. Дівчина була в впевнена, що з її фото нічого не вийде. Адріан розповів, що його запрошує на навчання одна з тіток до Лондона. Тоді Хлопець сказав, що фото в Лінки не виходять, бо вона позбавлена емоцій, не думає про найкращу подругу, маму, до всіх ставиться однаково, усі, наче кам'яні боввани в парку. Адріан сказав, що кохав Лінку, а їй байдуже, що він поїде в Лондон. Лінка нічого не могла сказати. Адріан пішов геть, гордовито піднісши голову.
Дівчина думала, що Адріан влаштував їй скандал ні сіло ні впало, саме тоді, коли вона шукала в нього підтримки.
VI
Лінці не спалося, бо вона весь час думала про те, що сказав їй Адріан.
Дівчина вирішила порозумітися з Наталією.
VII
Зранку Лінці спало на думку фотографувати людей. І почне вона з Наталії. Весь день збиралася поговорити з подругою. Нарешті Лінка прийшла до подруги і вибачилася. Потім запропонувала сфотографувати подругу. Наталія погодилася і розповіла, що має хлопця на ім'я Марцін.
Лінка виходила від Наталії щаслива.
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
Червень
Човен пливе по темному озеру. На дні човна хтось лежить, закутавшись у спальник. Ми пливемо прямо. Раптом здіймаються високі хвилі. Це щось під водою. Воно велике й чорне, я не знаю, як від нього втекти. Я обливаюся потом, плачу й намагаюся маневрувати човном. Раптом він нахиляється й людина в спальнику падає у воду. Я кидаюся за нею, щоб врятувати, й відчуваю, як мене обліпило щось мокре й волохате. Мене заливає вода.
I
Була четверта година ночі. Лінка була перелякана сном. Іноді в неї складалося враження, що вона бачить чужі сни, точніше, чужу реальність, до якої незбагненним чином отримала доступ.
Дівчина слухала фадо і думала про Адріана. Як їй могло здаватися, що вона нічого до Адріана не відчуває? Лінка сумувала за ним.
II
Адріан подзвонив. Він повідомив, що роботи на конкурс можна подавати аж до середини липня. Хлопець мав виїжджати ще до кінця навчального року, 17 червня. Лінка так хвилювалася під час розмови, що нічого не сказала.
III
Весь наступний тиждень Лінка сумувала за хлопцем. Оголосили результати іспитів. Її переслідували різні почуття. Смуток. Відчуття втрати. У неї більше не було найщирішого друга, того, хто знав її краще, ніж вона сама, розумів і завжди приходив на допомогу. Не наважувалася попросити вибачення.
Вдома Лінка ридала, але ніхто не бачив. Мама раптом запалилася бажанням зробити в хаті ремонт. Вона явно почувалася краще, і Лінка, яка справу своєї сестри, дитбудинку й інших таємниць відклала на потім, боялася, що якби мама дізналася про її пошуки, то хвороба могла би знову повернутися.
IV
У день Адріанового від'їзду вона прокинулася на світанку. Лінка вийшла з дому, щоб іти до гімназії, але ноги самі понесли її в аеропорт.
Там відшукала Адріана. Серце калатало так сильно, дівчина боялася, що воно от-от вискочить із грудей. Руки тремтіли, спину обливав піт. Дівчина сказала, що прийшла попрощатися.
Запала мовчанка. Обоє дивилися одне одному в очі.