Звичайно, за це треба було платити, проте він повністю забезпечить їх роботою. Домовилися зустрітися наступного дня.
XLIII.
Виявилося, що цей самий "друг" і є Фейгін і вже наступного дня Ной та Шарлотта, що представилися подружжям Болтерів, перебралися у житло до старого єврея. Розповіді Фейгіна про їх ремесло, що мали на меті викликати у Моріса-Ноя Болтера страх та водночас повагу до нього, були перервані приходом юного Бейтса. Хлопець розповів, що справи Джека Докінса, якого спіймали на крадіжці табакерки, йдуть погано і йому загрожує дуже великий термін ув'язнення. Для з'ясування всіх деталей, вирішено було відправити новачка у поліцейський відділок. Там він потрапив до залу, де саме розглядали справу Докінса. Хлопець був не із сором'язливих і навіть там влаштував виставу із жартами та словами, що він "доведе цю справу до Парламенту, як тільки його адвокат повернеться з обіду з віце-президентом". Заслухали свідків, які підтвердили, що саме цей хлопчик вкрав їх речі та табакерку у джентльмена, і справу передали до суду.
XLIV.
У неділю, коли годинник пробив одинадцяту, Ненсі збиралася вийти з будинку, аргументуючи тим, що їй зле і вона хоче подихати свіжим повітрям, проте Сайкс накричав на неї та, заламавши руки, посадив у комірчину, поки не настала північ. Тоді дівчина заспокоїлася і перестала благати її відпустити. Цю картинку спостерігав Фейгін, який подумав, що Ненсі знайшла собі якогось хлопця на стороні і виправдовував цим дивний стан дівчини в останні дні. Коли вона проводжала його по сходах, єврей натякнув, що якщо вона захоче прибрати Сайкса з дороги, то він буде їй вірним другом. Фейгін давно мріяв про те, щоб ця людина позбавилася життя, бо він занадто багато знав і був зухвалим. Але для того, щоб вмовити Ненсі на таке, мають бути дуже вагомі аргументи, тож єврей вирішив прослідкувати за дівчиною і, дізнавшись правду про її нового знайомого, піти на шантаж.
XLV.
Фейгін вирішив доручити стеження своєму новому помічнику — Ною-Морісу Болтеру. Шість вечорів підряд старий приходив без настрою та переносив завдання, проте у неділю ввечері він забрав Ноя та привів його до будинку Сайкса. Там він побачив Ненсі та, коли та вийшла, почав переслідування. Декілька разів дівчина оберталася, проте Ной тримався на безпечній відстані, тож дівчина його не помічала.
XLVI.
Дівчина декілька разів прогулювалася уздовж Лондонського мосту, коли о дванадцятій зустрілася із міс Розою та її супутником — містером Браунлоу. Ненсі передчувала біду, тому відвела своїх знайомих подалі від ліхтарів, спустившись зі сходів, що були частиною мосту, проте це все одно не завадило Ною підслухати розмову. Містер Браунлоу попросив дівчину описати Монкса та розповісти де його можна знайти, обіцяючи при цьому, що жоден із її "друзів" не потрапить у в'язницю. Ненсі погодилася лише за цієї умови і описала найбільш помітні риси обличчя Монкса і по мірі того, як вона вдавалася у деталі, вираз обличчя містера Браунлоу змінювався і було видно, що він впізнає цього чоловіка. Останнім знаком був шрам на шиї, який чоловік уже зустрічав. Коли Ненсі був час йти, її нові знайомі востаннє запропонували їй допомогу та безпеку, проте дівчина не могла залишити тих, з ким провела більшу частину свого життя і були її опорою та підтримкою, хоча і не зовсім доброю. Замість грошей вона попросила лише якусь особисту річ юної леді, щоб вона нагадувала їй про доброту та ніжність останньої. Ненсі ще раз попросила вберегти її друзів від біди, зупинившись лише на Монксі, і на цьому попрощалися, а Ной, вражений почутим, поспішив до Фейгіна.
XLVII.
Лють переповнила старого, коли він почув розповідь свого помічника. Він не вірив, що дівчина відмовилася видати усю їх зграю, тому, розповідаючи ситуацію Сайксу, він не був скупим на слова. Коли останній дістався будинку, Ненсі ще спала. Він схопив її за волосся та розпочав бійку. Дівчина благала не вбивати її, адже вона була вірна йому до останнього, просила дати їм обом шанс та скористатися пропозицією міс Мейлі та разом виїхати закордон та розпочати нове життя, проте чоловік був не у собі. Останній удар палицею по голові був для неї смертельним.
XLVIII.
Сайкс був наляканий тим, що накоїв, проте швидко взяв себе у руки, спалив палицю та закривавлений одяг, забрав собаку та кинувся геть. Він довго блукав околицями Лондона, йдучи то в одну, то в іншу сторону. Зайшов до якогось трактиру, де саме завітав крамар, що рекламував новий чудовий засіб, що здатен вивести плями від дьогтю, фарби, їжі та крові; побачивши темну пляму на капелюсі Сайкса, хотів продемонструвати, проте чоловік швидко кинувся геть.
По дорозі він перестрів карету із робітниками, які саме обговорювали жорстоке вбивство якоїсь жінки, що змусило Сайкса здригнутися. Страх так оволодів ним, що йому весь час здавалося, що за ним стоїть примара Ненсі; чоловік бачив видіння понівеченого тіла дівчини. Підслухавши розмову чоловіків, Сайкс дізнався, що про нього (тобто підозрюваного у злочині) кажуть, що він втік із Лондона, а тому він вирішив повернутися до міста, де його найближчий час не будуть шукати, а звідти виїхати у Францію. Чоловік розумів, що собака дуже привертає увагу, тому захотів позбавитися його, втопивши у водоймі, але собака відчув небезпеку і втік.
XLIX.
Карета під'їхала до будинку містера Браунлоу і звідти вийшов він та двою чоловіків, що вели із собою Монкса. Браунлоу поставив останнього перед вибором: або розмова із ним тут, або в'язниця, і чоловік погодився на розмову. Цей юнак виявився сином давнього друга містера Браунлоу, який взяв собі у дружину чарівну дівчину Агнесу, яку останній дуже любив та поважав. Монкс (справжнє ім'я якого — Едвард Ліфорд) був сином від першого шлюбу, що укладений лише через матеріальні цінності та зобов'язання перед батьком. Після певного часу подружжя не могло витерпіти один одного і розлучилося.
Батько старшого Ліфорда залишив у спадок синові усі гроші, для оформлення яких необхідно було приїхати у Рим, та, на жаль, там він підхопив лихоманку та помер на наступний день, не залишивши ніякого заповіту і, відповідно, всі гроші отримав Монкс та його матір, бо на той момент він та Агнеса були лише заручені. Проте перед тим, як поїхати з документами, старший Ліфорд зайшов у гості до містера Браунлоу, залишивши йому портрет коханої. Дізнавшись про смерть свого друга, Браунлоу хотів забрати молоду дівчину до себе, давши їй притулок та подарувавши сім'ю, проте дізнався, що вона покинула дім і зникла у невідомому напрямку.
Сама доля влаштувала зустріч містера Браунлоу із Олівером, який був так схожий на дівчину з портрета, що це не могло не зацікавити чоловіка. Після викрадення хлопчика, він вирушив у Вест-Індію, де за чутками перебував Монкс. Там джентльмен дізнався, що син його друга повернувся до Англії декілька місяців тому.
Всю розповідь чоловіка Монкс перебивав його та викрикував, що у того немає жодних доказів його причетності до викрадення хлопця та й навіть того, що у його батька був інший син, проте містер Браунлоу продовжив: "У вас справді є брат — ви про це знаєте, знаєте його і в лице. Був і заповіт, але ваша мати знищила його і, вмираючи, відкрила вам таємницю й пов'язані з нею вигоди. Заповіт було складено на користь дитини, що мала народитися від того безрадісного кохання". Містер Браунлоу загнав Монкса у глухий кут, розказавши про всі його лиходійства і єдине, чого він вимагав — це виконання умов заповіту; тоді вони відпустять його, не віддавши правосуддю. Розмову перебив лікар Лосбрен, який переповів, що Сайкса ось-ось спіймають, бо помітили його собаку, тим паче, що за нього призначили винагороду. Також були створені групи людей, що розшукують Фейгіна — всі хотіли помститися за вбивство бідолашної дівчини. Монкс погодився на всі поставлені умови.
L.
Недалеко від Лондона на острові Джекоба, що був притулком для всіх злодюг та особ непевного соціального становища, у напівзруйнованому будинку сиділо троє чоловіків — Тобі Крікет, Чітлінг та незнайомець-каторжник Кегс. Усі чекали на Чарлі Бейтса та обговорювали нещодавні події — Фейгіна заарештували, на трактир "Три Каліки" було влаштовано облаву, під час якої багато злочинців потрапило до рук поліціїї, також правосуддю віддавали усю банду єврея, окрім Бет, що дізнавшись про вбивство подруги, втратила розум. Під час їх розмови хтось постукав у двері — це був Сайкс, якого, звичайно, впустили, проте напруга серед присутніх зростала. Згодом прийшов юний Бейтс, що, побачивши вбивцю, накинувся на нього з кулаками та обіцяв видати його поліцію. Але необхідності такої не було — до будинку вже наближався натовп людей, очолюваний Гаррі Мейлі. Сайкс не мав наміру віддаватися розлюченій юрбі, тож спробував втекти, спустившись мотузкою до річки і, скориставшись сутінками, заховатися, але доля склалася за так, що він знайшов у цій мотузці смерть — спускаючись, він накинув вузол на голову і, впавши, повішався.
LI.
Два дні потому карета із Олівером, місіс та міс Мейлі, лікарем Лосберном, місіс Бедвін, містером Браунлоу та чоловіком, ім'я якого Оліверу не повідомили, прямувала до його рідного міста. По дорозі хлопець ледь стримував сльози, адже тут все нагадувало про його минуле і життя тут. Вони зупинилися в готелі, де на них уже чекав містер Грімвіг. Ввечері всі зібралися і Олівера познайомили з братом, в якому той з жахом впізнав чоловіка, з яким випадково стикнувся на станції та який зазирав із Фейгіном до нього і вікно. Оліверу розповіли історію про його матір та батька, про заповіт, в якому всі гроші передавалися Агнесі та Оліверу по досягненню повноліття, який мати Монкса передбачливо спалила. Ходили чутки, що Агнеса вкоротила собі віку ще не народивши дитину, проте перша дружина Едвіна Ліфорда, відчувала, що дитина жива і тоді Монкс пообіцяв не давати йому спокою все життя та мститися йому, доки буде живий.
Згадали і про медальйон та обручку, що Монкс викупив у подружжя Бамбл. Їх також привели у кімнату, проте вони все заперечували; були запрошені дві старі жінки, що тієї ночі чули розмову місіс Бамбл та богаділки, що приймала пологи у Агнеси — вони підтвердили, що жінка знала про коштовності та викупила їх.