Під час гри біля Рона, Герміони і Невіла сів Мелфой зі своїми друзями, тому почалася сутичка. Та це не завадило Гаррі зловити снича. Це мав бути рекорд. Гра скінчилася, не протривавши і п'ятьох хвилин. Коли на поле вибігали ґрифіндорці, Гаррі помітив блідого й розлюченого Снейпа.
Трохи згодом Гаррі вийшов з роздягальні, щоб занести свою мітлу до ангару. Він побачив, що з головних сходів замку стрімко збігла постать у каптурі. Явно не бажаючи, щоб хтось її бачив, постать заспішила до забороненого лісу. Помітивши це, Гаррі цілком забув про свою перемогу. Він розпізнав, що це Снейп. Гаррі знову сів верхи на "Німбус-2000" і знявся в повітря. У лісі хлопець почув голоси. То були Квірел і Снейп.
Гаррі повернувся до школи і розповів про усе Рону і Герміоні. Друзі зрозуміли, що Снейп змушує Квірела допомогти йому вкрасти філософський камінь.
РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ
НОРБЕРТ, НОРВЕЗЬКИЙ ХРЕБТОСПИН
Квірел упродовж наступних кількох тижнів усе більше бліднув і марнів, але остаточно, здається, ще не піддався. Снейп, як завжди, постійно був у кепському настрої.
Герміона думала про екзамени, що мали відбутися за десять тижнів. Учителі почали давати більше домашніх завдань, тому великодні канікули пройшли зовсім не так весело, як різдвяні.
Одного дня друзі сиділи у бібліотеці. Сюди чомусь прийшов Геґрід, ховаючи щось за спиною. Діти сказали, що уже знають про філософський камінь. Геґрід попросив дітей нічого нікому не казати і зайти до нього пізніше.
Рон, Герміона і Гаррі пішли у гості до велетня і спитали, чи є ще щось, окрім пса Флафі, який стереже Філософський камінь. Велетень сказав, що для охорони каменя виголосили закляття професорка Спраут, професор Флитвік, професорка Макґонеґел, професор Квірел, Дамблдор і навіть Снейп. А про те, як пройти повз пса знав тільки велетень і Дамблдор.
Геґрід признався дітям, що виграв у карти яйце, з якого має вилупитися дракон – норвезький хребтоспин. Діти знали, що розведення драконів заборонене, тому хвилювалися. Минув час, і дракон вилупився з яйця, його назвали Норбертом. Про дракона випадково дізнався Мелфой.
Протягом тижня Мелфой загадково усміхався до Гаррі, Рона і Герміони. Геґрід занедбав свої обов'язки ключника, бо через дракона не мав коли навіть угору глянути. Друзі вирішили відправити дракона до Румунії до Ронового брата Чарлі, що досліджував драконів. Для цього потрібно було завести дракона на найвищу вежу в суботу опівночі. Його звідти би забрали одні люди. Друзі вирішили скористатися плащем-невидимкою і сховати під ним дракона. Проте виникла перешкода. Дракон скусив Рона за руку, і вона так спухла, що хлопець потрапив у лікарню. Вночі Гаррі і Герміона взяли ящик з драконом, накрилися плащем-невидимкою і рушили на вежу. По дорозі на вежу друзі побачили, як професорка Макґонеґел спіймала за вухо Мелфоя, який блукав школою. Це було заборонено, тому професорка зняла 20 очок зі Слизерину. Мелфой сказав, що тут десь є Гаррі з драконом, але професорка не повірила.
На вежі дракона забрали четверо друзів Чарлі, що прилетіли на мітлах. Гаррі з Герміоною так зраділи, що забули на вежі плаща-невидимку. Тому їх зловив охоронець Філч.
РОЗДІЛ П'ЯТНАДЦЯТИЙ
ЗАБОРОНЕНИЙ ЛІС
Філч завів їх до кабінету професорки Макґонеґел. Гаррі навіть не уявляв, як вибратися з халепи. Професорка Макґонеґел зняла 50 очок з кожного. Наступного дня ґрифіндорці дізналися про зняті очки і про те, що у всьому винен Гаррі Поттер. Хлопець заприсягся, що відтепер ніколи не буде втручатися не в свої справи. Гравці команди не розмовляли з Гаррі під час тренувань, а якщо й говорили про нього, то називали просто ловцем. Тепер Гаррі з Роном і Герміоною трималися одне одного й вчилися допізна.
Десь за тиждень до початку іспитів Гаррі почув, як Квірела шантажує Снейп. Квірел йому піддався. Гаррі розповів про почуте Герміоні і Рону.
Наступного ранку Гаррі, Герміона й Невіл отримали записки від Макґонеґел про те, що об одинадцятій годині вечора відбудеться покарання. Ввечері, попрощавшись з Роном у вітальні, Гаррі, Герміона і Невіл пішли до вестибюлю. Там уже був Філч, а також Мелфой. Покаранням виявився похід до лісу разом з Геґрідом та собакою Ікланем.
Геґрід підвів дітей до самого узлісся і показав кров єдинорога, якого хтось поранив. Треба було спробувати знайти цього раненого бідолаху. Велетень поділив усіх на дві групи: він, Гаррі й Герміона пішли однією стежкою, а Драко, Невіл та Іклань – іншою. Якщо хтось знайде єдинорога, то потрібно було стрілити зеленими іскрами, а якщо потрапить у біду – червоними.
Геґрід був вельми стурбований, бо досі єдинорогів ніхто не ранив. Згодом велетень, Гаррі і Герміона побачили чоловіка-коня, якого звали Ронан. Велетень розпитав кентавра, чи не бачив він пораненого єдинорога чи чогось дивного. З'явився ще один кентавр – Бейн. Кентаври не могли відповісти на запитання велетня.
Велетень, Гаррі і Герміона продиралися крізь густі, чорні дерева. Гаррі нервово озирався, бо мав неприємне відчуття, ніби хтось за ними стежить. Стежина завертала вбік, і тут Герміона схопила Геґріда за руку і показала на червоні іскри. Згодом виявилося, що це просто Невіл перелякався й вистрелив іскрами. Тепер усі помінялися: Гаррі йшов з Ікланем і Мелфоєм, а Геґрід – з Герміоною і Невілом.
Гаррі разом з Мелфоєм та Ікланем йшли десь пів години, все далі заглиблюючись у ліс, аж поки стежина стала майже непрохідною. Гаррі здалося, ніби крові тут побільшало. На землі виблискувало щось яскраво-біле. То був таки єдиноріг, але, на жаль, уже мертвий. Гаррі побачив постать у довгому плащі з каптуром, що повзла по землі. Постать у каптурі підповзла до єдинорога, схилилася над раною в його боці й почала пити його кров. Мелфой жахливо заверещав і чкурнув геть, за ним – Іклань… Постать у каптурі підвела голову й глянула просто на Гаррі – з її рота крапала єдинорогова кров. Потвора рушила до Гаррі, голову якого пронизав неймовірний біль, немов його шрам на чолі спалахнув вогнем. Напівзасліплений, Гаррі почав відступати назад. Він почув за спиною тупіт копит, і щось перескочило через нього, напавши на ту постать.
Коли Гаррі зміг нарешті бачити, постать уже зникла. Над ним стояв кентавр Фіренце, який впізнав Гаррі Поттера за шрамом. Він посадив Гаррі на себе. З'явилися захекані Ронан і Бейн. Вони присоромили Фіренце за те, що посадив на себе людину, бо він не кінь. Але той сказав, що на ньому сидить Поттерів син і чим швидше хлопчик вийде з цього лісу, тим краще. Бейн був злий і сказав, що кентаври не повинні втручатися в те, що було передбачене. Раптом Фіренце розгнівано став на диби, показав на єдинорога і сказав, що готовий стати проти того, що зачаїлося в цьому лісі, а, якщо треба, то й разом з людьми! І Фіренце разом з Гаррі побіг з лісу.
Фіренце розповів Гаррі, що на вбивство єдинорога спроможний тільки той, кому нема чого втрачати, і хто хоче здобути все. Кров єдинорога рятує життя, але за це треба сплатити жахливу ціну. Хто вб'є таку чисту й беззахисну істоту заради власного спасіння, той буде проклятим. Але Фіренце натякнув, що та істота може випити еліксир життя. Гаррі не встиг запитати, чи йдеться зараз про Волдеморта, бо прибігли Герміона і Геґрід. Фіренце попрощався і помчав углиб лісу.
У школі Гаррі розповів про усе Рону і Герміоні. Дівчина переконувала Гаррі, що поки у школі Дамблдор, Волдеморт не зачепить хлопця. Вночі Гаррі побачив на ліжку плащ-невидимку. До нього була пришпилена записка: "Про всяк випадок".
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ
КРІЗЬ ЛЮК
Учні складали письмові іспити. Рон і Герміона не переймалися філософським каменем так, як Гаррі. Останнім екзаменом була історія магії. Після того був вільний тиждень, а тоді мали оголосити результати іспитів.
Після усіх екзаменів друзі попрямували до озера. У Гаррі болів шрам. Раптом він побачив сову, що летіла в напрямку школи, затиснувши в дзьобі записку. Хлопець з друзями побіг до Геґріда. Гаррі сказав велетню, що дуже підозріло він здобув яйце, адже дракони заборонені. Геґрід признався дітям, що чужинець у каптурі, у якого він виграв у карти яйце, підпоїв його, і велетень розповів йому, як пройти повз Флаві – достатньо заграти йому якусь музичку, і собака відразу засинає…
Гаррі, Рон і Герміона здогадалися, що чужинцем у каптурі міг бути Снейп чи навіть Волдеморт, якого потрібно було знайти. У школі дітей побачила професорка Макґонеґел. Вона сказала, що професор Дамблдор пішов звідси хвилин десять тому, бо отримав термінову сову з Міністерства магії і негайно полетів до Лондона. Гаррі хотів розповісти професорці все, він почав про філософський камінь, але професорка переконувала, що він надійно захований. Вона відпровадила дітей надвір. Їм зустрівся ще Снейп, який пригрозив Гаррі, що скоро його виженуть зі школи.
Гаррі попросив Герміону прослідкувати за Снейпом, а вони з Роном кинулися до коридору, що вів до філософського каменя. Але план не вдався. Не встигли вони підійти до дверей, за якими був Флафі, як там виникла професорка Макґонеґел, і цього разу вона вже не стримувалася. Професорка вигнала хлопців, а Герміоні не вдалося прослідкувати, бо Снейп відразу її побачив.
Гаррі узяв плащ-невидимку та свою дудку. Невіл про щось здогадався, тому сказав, що нікуди не пустить їх. Герміоні не лишалося нічого іншого, як накласти на Невіла закляття.
Під плащем-невидимкою Гаррі, Рон і Герміона дійшли на четвертий поверх. Двері були вже прочинені. Гаррі дмухнув у дудку, і пес міцно заснув. Діти підкралися до люка, і Рон відчинив його.
Гаррі проліз крізь отвір і гепнувся на щось м'яке. Здавалося, ніби він сидить на якійсь рослині. Рон приземлився поруч із Гаррі. Герміона теж стрибнула. Рослина своїми змієподібними вусиками стала обплітати ноги дітей. Герміона, вихопивши чарівну паличку, спрямувала на рослину струмінь полум'я. Рослина відпустила дітей. Гаррі побачив кам'яний прохід, який був єдиним шляхом звідти. Десь угорі попереду чулися тихенький шурхіт і брязкіт. Дійшовши до кінця проходу, вони опинилися у кімнаті, де було повно яскравих пташечок. На тому боці кімнати видніли масивні дерев'яні двері.