Жінка дозволила Енн запросити на чай Діану і взяти вишневе варення, шмат фруктового пирога, коржиків, імбирного печива та ще пів пляшки малинової наливки.
Діана та Енн перед чаюванням гралися в саду, їли яблука й розмовляли про все на світі. У Діани для Енн було стільки свіжих новин зі школи! Але Енн нічого не хотіла чути про Гілберта Блайта. Вона підхопилася з місця й запропонувала пити чай і малинову наливку. Та як не заглядала Енн, на другій полиці в буфеті ніякої пляшки із наливкою не було, а Марілла казала шукати саме там. Дівчинка заходилася шукати й виявила, що пляшка стоїть аж нагорі, попід стінкою. Тож вона взяла її, поставила на тацю і разом зі склянкою подала на стіл.
Сама Енн не пила наливки, бо наїлася в саду яблук. А Діана налила собі повну склянку наливки і випила. Потім дівчинка випила ще дві склянки. Згодом Діані стало погано і вона вирішила йти додому. Дівчинка рушила дуже невпевнено. Енн відвела її аж до хвіртки, за якою починалася ферма Баррі.
Наступного дня була неділя, і зранку до вечора періщила злива, тож Енн нікуди не виходила із Зелених Дахів. По обіді в понеділок Марілла відправила її з дорученням до пані Лінд. Енн повернулася зі сльозами на очах, бо сьогодні пані Лінд ходила до пані Баррі, а пані Баррі була дуже люта, бо в суботу Енн споїла Діану. Марілла була приголомшена. Вона спитала Енн, що вони пили. Енн відповіла, що тільки малинову наливку. Марілла рушила до буфета в їдальні. Там на полиці стояла пляшка, в якій вона миттю впізнала власну трирічної витримки смородинівку, Тут-таки Марілла й пригадала, що пляшку з малиновою наливкою вона віднесла в льох, а не поставила в буфет, як сказала про це Енн.
Марілла пояснила все Енн, але вважала, що пані Баррі треба б було покарати Діану за ненажерливість. Жінка вирішила поговорити з пані Баррі і виправдати Енн. Та в Марілли, на жаль, нічого не вийшло − мама Діани була суворою жінкою. Тоді до неї побігла Енн і почала просити пробачити її. Пані Баррі сказала, що Енн − погана товаришка для Діани і відправила її додому.
Розділ 17
НОВА МЕТА В ЖИТТІ
Наступного дня Енн визирнула надвір і побачила Діану, що таємниче кивала їй від Джерела Дріад. За мить вона вибігла з будинку й полетіла долиною вниз. Діана сказала, що її мама не змінила свою думку, тож подруги почали прощатися і признаватися, що пам'ятатимуть одна одну ціле життя. Енн навіть взяла на пам'ять кучерик Діани, бо мали з собою ножиці.
Наступного понеділка Енн вирішила повернутися до школи, бо тільки там могла бачитися з Діаною. У школі Енн зустріли з відкритими обіймами. Її уяви так бракувало в іграх, голосу − у співах, а драматичних здібностей − під час обідніх перерв, за книжками, що їх учні читали одне одному. Кожназ дівчаток передала Енн якийсь невеличкий подаруночок. Пан Філіпс посадовив Енн із взірцевою ученицею Мінні Ендрюс. Гілберт підсунув Енн велике запашне червонобоке яблуко, та дівчинка кинула яблуко, мов розжарену вуглину й демонстративно витерла пальці носовичком. З Діаною Енн спілкувалася за допомогою таємних записок, бо вони вирішили коритися пані Баррі і вдавати, що не дружать навіть у школі.
Енн повернулася до школи, тож Марілла з песимізмом очікувала нових пригод. Але нічого страшного так і не сталося. Сидячи з Мінні Ендрюс, Енн почала краще вчитися. Її цілковито захопило навчання: дівчинка намагалася із жодного предмета не відставати від Гілберта Блайта. Доволі скоро змагання між ними стало явним, та хоч Гілберт поводився досить доброзичливо, то цього не можна було сказати про Енн, що явно керувалася ворожими почуттями.
Першого місяця Гілберт випередив Енн на три бали. Наступного − вона обійшла його на п'ять. Тріумф її, проте, затьмарило сердечне Гілбертове привітання на очах у всієї школи. Їй було б набагато миліше й солодше, якби цей хлопчисько відчув пекучий біль поразки. Пан Філіпс, може, і не був добрим учителем, та Енн, з її незламною волею до навчання, було не уникнути успіхів. Наприкінці семестру її й Гілберта перевели у п'ятий клас.
Розділ 18
ЕНН ПРИХОДИТЬ НА ДОПОМОГУ
Якось у січні на Острів Принца Едварда приїхав прем'єр-міністр Канади. Мітинг відбувався в Шарлоттауні, і більшість ейвонлійців поїхали туди, за тридцять миль від своїх домівок. Поїхала і пані Рейчел Лінд з Маріллою. Енн залишилася з Метью і вивчала геометрію. Вона скаржилася Метью, що вивчає теорему напам'ять, а вчитель креслить на дошці й пише літери не такі, як у підручнику, і все летить шкереберть.
Ввечері на кухню Катбертів влетіла Діана Баррі, бліда й задихана, у похапцем намотаній на голову шалі. Вона просила Енн швидше йти з нею, бо у її молодшої сестрички Мінні-Мей круп, а тато з мамою поїхали в місто на мітинг. Метью мовчки схопив шапку й пальто і побіг запрягати бричку, щоб їхати по лікаря, хоч той також поїхав на мітинг.
Енн прихопила пляшечку з іпекакуаною − вона багато знала про дитячі хвороби, бо няньчила дітей. Дівчатка побігли обмерзлим полем до Діаниного будинку. Трирічна Мінні-Мей і справді була дуже хвора. Вона лежала на кухонному дивані, виснажена гарячкою, і хрипке дихання її було чути по всьому будинку. Енн узялася до діла швидко і вправно. Мінні-Мей пручалася й відмовлялася пити ліки, та недаремно. Енн мусила глядіти аж три пари двійнят у пані Геммонд. Їй удалося влити іпекакуану в горлянку хворої і тоді, і згодом − ще не раз упродовж тієї нескінченної, тривожної ночі, коли дві дівчинки терпляче виходжували бідолашну Мінні.
О третій годині Метью привіз лікаря, по якого мусив їздити аж до Спенсервейла. Проте нагальної потреби в його допомозі вже не було. Невдовзі він усе описав панові й пані Баррі: Енн, безумовно, порятувала життя їхній доньці. І впоралася пречудово, як на свої літа, і не розгубилася.
Після тієї ночі Енн відіспалася, а коли прокинулася, Марілла уже мала для неї гарні новини: приходила пані Баррі просити в Енн пробачення. Марілла дозволила Енн піти до Діани, бо дівчинка вночі застудилася й мусить сидіти вдома. Енн відразу вирушила до подруги.
Повернувшись ввечері, Енн розповіла Маріллі, що пані Баррі гарно прийняла її, пригощала, а вони з Діаною вирішили сидіти у школі за однією партою. А коли Енн вже йшла додому, пані Баррі казала, щоб вона приходила частіше.
Розділ 19
КОНЦЕРТ, КАТАСТРОФА Й КАЯТТЯ
Одного лютневого вечора Енн дізналася від Діани, що завтра в тої день народження, а ще завтра ввечері в дискусійному клубі буде концерт, то приїдуть Діанині кузени з Ньюбриджа на великих санях. Діана й Енн теж мали їхати саньми на концерт, і Енн мала запрошення заночувати після концерту в Діани. Та Марілла не хотіла дозволяти Енн тинятися по концертах і ночувати бозна-де. Метью просив сестру відпустити дівчинку, але Марілла була несхитна.
Наступного дня Метью знову просив сестру, і вона нарешті згодилася. Того дня в школі Енн була надто щаслива, щоб зосередитися як слід на уроках. Гілберт Блайт переміг її в письмі й випередив в усному рахунку. Весь день вони з Діаною бурхливо обговорювали прийдешні розваги. Концерт мав стати великою подією. Вже кілька тижнів ейвонлійська молодь провадила репетиції, а особливо цікавилися концертом ті учні, що мали старших братів і сестер, котрим належало там виступати.
На концерт подруги їхали з Діаниними кузенами з Ньюбриджа; всі вмостилися у великих санях, вистелених соломою, і закуталися в хутро. Єдиний номер програми, який не зацікавив Енн, це декламація Гілберта Блайта.
Додому вони приїхали об одинадцятій вечора, дім уже спав. Подруги мали ночувати в гостьовій кімнаті, та коли побігли туди і стрибнувши, одночасно впали на ліжко. А тоді… щось… ворухнулося під ними, хтось застогнав, скрикнув і здушено промовив: "Боже милосердний!" Енн і Діана самі незчулися, як зіскочили на підлогу й вибігли з кімнати геть. Діана здогадалася, що у гостьовій була її стара тітка Джозефіна, яка приїхала в гості з Шарлоттауна. Енн і Діана лягли спати з Мінні−Мей.
Вранці панна Джозефіна Баррі до сніданку не вийшла. Після сніданку Енн побігла додому: отак і вийшло, що про подальший шквал у родині Баррі вона дізналася аж надвечір, коли Марілла вирядила її з дорученням до пані Лінд. Жінка розповіла Енн, що стара панна Баррі дуже розлючена, збирається їхати додому і не оплатить Діані уроки музики.
Енн відразу побігла просити пробачення у Джозефіни Баррі. Старій сподобалася дівчинка, тож вона вирішила залишитися і попросила, щоб Енн приходила до неї. Згодом вони стали щирими друзями.
Розділ 20
БАГАТА УЯВА ПРИЗВОДИТЬ ДО СУМНИХ НАСЛІДКІВ
І знову до Зелених Дахів прийшла весна. Учні ходили з вчителем збирати проліски й підсніжники, і пан Філіпс усі свої проліски подарував Пріссі Ендрюс. Гілберт теж дарував квіти Енн, та вона відмовилася.
Якось червневого вечора Енн сиділа при вікні у своїй кімнатці нагорі. Того дня була річниця, відколи Енн прибула у Зелені Дахи. Ввечері Марілла попросила дівчинку побігти до будинку Баррі і попросити викрійку Діаниного фартушка. Раптом жінка виявила, що Енн боїться йти: дівчинка понавигадувала собі разом з Діаною, що в лісі є привиди. Та Марілла була непохитна. Разом з дівчинкою, що вся тремтіла в передчутті зустрічі з жорстокими привидами, вона дійшла до струмка й веліла рушати − через кладку, а тоді просто в похмуре лігво. Цю прогулянку Енн запам'ятала довіку − так гірко довелося спокутувати наслідки своєї бурхливої уяви.
Розділ 21
НОВЕ СЛОВО В КУЛІНАРНОМУ МИСТЕЦТВІ
Останнього червневого дня пан Філіпс повідомив своїм учням, що йде зі школи. Коли він виступав з прощальною промовою, багато дівчаток плакали. Навіть всю дорогу зі школи додому вони продовжували плакати. Енн не могла довго сумувати, адже попереду було два місяці літніх канікул. Крім того, вона побачила з дівчатами нового пастора із дружиною, які прибули в Ейвонлі. Старий пан Бентлі, якому Енн закидала відсутність уяви, був пастором в Ейвонлі упродовж вісімнадцятьох років. У лютому він склав повноваження й виїхав. Новий пастор і його дружина були славною молодою парою, у якої ще тривав медовий місяць. Ейвонлійці від самого початку сердечно їх прийняли. Енн також усім серцем зараз прихилилася до пані Аллан, у якій побачила ще одну рідну душу.
Дружина пастора вела уроки в недільній школі і дуже подобалася Енн.