Проте, якщо батько досить легко позбувався своєї поганої звички, перебуваючи в товаристві знову закоханої в нього дружини, то дід Генрик зробився дратівливим. Буба саме готувалася до контрольної і відмовила дідусеві у партії, тож він нервувався. Дівчина змінила тему і спитала старого, як там його друзяка Лавина. Пан Генрик відповів, що його новий друг мириться зі своєю істеричною матір'ю, тупою дружиною й дурною донькою. У Буби більше не було сумнівів, що комп'ютерна ера відходить у небуття.
У квартирі пролунав дзвінок, і з'явилися Олька, Роберт і Францішек. Сестра ридала. Дідусь швиденько зайняв крісло у вітальні. Він наперед знав, що зараз усі зберуться саме тут, у центрі подружніх баталій, а старий обожнював за ними спостерігати й заздалегідь подбав про найзручніше місце. Олька оголосила, що Роберт покидає її. Усі почали жаліти нещасну жертву. Ніхто, крім Буби й дідуся навіть не сумнівався, хто завинив у цій ситуації. Та тут Роберт сказав, що в Олі хтось є. Олька почала виправдовуватися, що просто залагоджує службові справи. Вона повиснула на батьковій шиї, мати обійняла Роберта й прошепотіла, що розуміє його та пробачає йому ревнощі, бо її донька на них заслуговує. Дідусь тихенько усміхався, і всі були впевнені, що старий тішиться із Францішека, лише в Буби забракло сил, аби теж радіти разом з родиною.
ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ
Мілош запросив Бубу сьогодні увечері на свій день народження Зовсім нещодавно вона очікувала б цього дня, заздалегідь приготувавши сюрприз. Але зараз подарунка для Мілоша в неї не було. Проблему з подарунком вирішила просто. Вишуканий зошит, який вона збиралася призначити для щоденника, було прикрашено написом "Орнітологічні нотатки". На обкладинці Буба приклеїла фото лежня, яке дивом вціліло відтоді, як дівчина вирішила позбутися всього, що нагадувало про Мілоша. Вона запакувала зошита в екопапір і почала підписувати листівку. Буба написала так: "Бажаю Тобі, щоб у свого бінокля ти завжди помічав рідкісні екземпляри, проте не забував про звичайних горобців. Завдяки їм світ теж стає кращим".
Вона вирішила йти, як звичайно, у джинсах. Волосся зібрала у хвостик. Протерла ганчірочкою мартенси й навіть досить помітна пляма на джинсах не зіпсувала їй настрою. Дорогою до Мілоша дівчина зустріла Клеменса і нагадала йому про Сталіна.
* * *
У Мілоша Буба виявила, що ніяких гостей, крім неї, немає. Мілошева мама спекла Бубин улюблений сирник. Пані Бродзевич вважала, що Буба дала Мілошеві другий шанс, адже уже два тижні, як він розійшовся з Ребеккою. Коли на столі з'явилися всі закуски, а пані Наталія зняла фартушка й помахала Бубі на прощання, дівчина з удаваним здивуванням роззирнулася кімнатою. Мілош сказав, що запрошував ще Сироту, але той зайнятий. Буба з Мілошем поговорили, а потім хлопець провів її додому. Вони йшли повільно, зачаровані зимовим сном, у який западало місто. "Ми ніби йдемо разом, а все-таки поодинці", − подумала Буба. Мілош сказав, що дуже старатиметься, щоб у них все було, як колись. Буба не могла йому нічого відповісти. Вона лише сказала, що потрібна йому, бо він залишився сам і хоче заповнити порожнечу. Дівчина запропонувала бути лише друзями.
ПЕРША СУТИЧКА ЗІ СТАЛІНИМ
Нарешті бабуся Рита заявила, що повертається додому. Павло мав підвезти її на вокзал, а Буба почала допомагати пакувати речі. Рішення про від'їзд усі зустріли з таким неприхованим ентузіазмом, що варто було його прийняти, аби бодай раз побачити дружну й щасливу сім'ю.
Саме під час пакування валіз прийшов Клеменс. У коридорі з'юрмилася вся родина. Усі, крім Добавки, дивилися на прибульця з підозрою. Буба сказала всім, що це її новий приятель, і повела його в свою кімнату. Чоловік сказав, що Сталін гратиме завтра із Чорним Зенеком десь о сьомій, може, о восьмій вечора. Клеменс пообіцяв, що перебуватиме неподалік бару, щоб у випадку якихось проблем прийти Бубі на допомогу.
Лише пізнього вечора батьки покликали Бубу до вітальні і почали говорити, що друзів і знайомих треба вибирати уважно, адже не можна приятелювати з бомжем чи волоцюгою. Буба безмежно здивувалася і сказала, що вони просто добре не знають Клеменса.
* * *
Буба прийшла у бар, і коли їй сказали: "Дітям вхід заборонено!", відповіла, що вона від пана Клеменса. Тоді коротун Малий Рисьо провів її до зали, де біля великого столу недбало розсівся огрядний чоловік з картами в руках. Це був Сталін. Він здивувався, що якась дитина, тобто Буба, вирішила подарувати йому свої грошенята. Буба швиденько всілася навпроти суперника. Вона сягнула до кишені й витягнула мішечок з монетами.
Після першої партії в залі стало тихо. Сталін, щоправда, силкувався розсмішити присутніх бородатими анекдотами, але за третьою роздачею втратив бажання розповідати заяложені дотепи. Тим часом чемна дівчинка Буба витягала зі своїх карт самі козирі. Коли всі гроші Сталіна й Чорного Зенека височіли перед Бубою, Малий Рисьо нагадав присутнім, що час зачиняти бар.
Сталін хотів реванш, Буба вдавала, що не хоче більше грати, але пообіцяла, що прийде завтра. Вона віддала панові Рисеві сьогоднішній виграш на зберігання.
БРИДЖЕВИЙ ТУРНІР У "МАЛОМУ РИСЕВІ"
Бубин час відтепер було поділено між шкільним та нічним життям. Втомлена вечірніми походами до бару, вона дійшла висновку, що вести подвійне життя дуже й дуже важко. Мілош намагався збагнути, у чому полягають таємниці нічного життя однокласниці. Вона розповіла, що грає у турнірах. Вчителі теж бачили, що дівчина сонна і погано вчиться. На перерві Сирота дізнався від Буби, що вона ходить до бару, а вчора повернулася добряче за північ. Дівчина переконувала його, що це справа честі, бо один шахрай усіх обманює в бридж. Буба зрозуміла, що все-таки більше може розповісти Сироті, ніж колишньому хлопцеві. Певне, так воно є, що разом з коханням минає довіра.
Мрії відпочити вдома виявилися примарними. Щоправда, Маньчаки після відвідин кураторки разом з дідусем Генриком більше на Звіринецькій не з'являлися. Бабуні Рити теж уже не було. Та мама знову плакала. Цього разу причиною були розгромні рецензії на її книжку. Потайки Буба погоджувалася із критикою матусиних "машин кохання", але зараз намагалася заспокоїти її. Обід минав у сумній атмосфері. Але з кожною ложкою мама набиралася сил для помсти.
* * *
Буба даремно виглядала Клеменса. Дерев'яна лавка вже кілька днів, як була порожньою. Здається, він був незадоволений, що Буба ходила в бар.
Сталін ніяк не міг повірити, що картярське щастя його покинуло в ту мить, коли він сів грати зі шмаркачкою. Щовечора його картярська слава маліла. Зате відповідно зростав Бубин фан-клуб. У залі навіть вивісили табличку з написом від руки: "Тут не обслуговують тих, хто курить у присутності панни Буби".
Цього разу Буба сказала Сталіну, що більше не гратиме. Її хитрість полягала в щоденному шантажуванні супротивника. У Буби була кругленька сума, а Сталін не мав стільки. Тоді дівчина запропонувала йому зіграти на його костюм (то був костюм Клеменса). Сталін не хотів, але потім погодився і сказав: "Хто виграє костюм, той забере увесь виграш". Гра почалася.
* * *
Та закінчилося все тим, що опівночі Бубин тато з'явився у відділку. Сержант пояснив татові, що Бубу було затримано в картярському кублі, разом із таким собі Юзефом М., на прізвисько Сталін. Батько був здивований, а Буба пояснила, що їй хотілося пограти в карти. "Але ж у тебе є дідусь! − розсердився тато. − Навіщо ходити в такі місця! Ви однаково граєте з дідом цілими ночами!" Сержант був вражений дивною сімейкою.
Попри те, що в Бубиному голосі вчувалося каяття, насправді вона аж нетямилася від щастя. Перед самою поліційною облавою здобуті для Клеменса гроші вдалося сховати, і тепер вони повернуться до власника! Разом з піджаком. Решта костюма потрапить до нього, коли Сталін залишить відділок.
Ситуацію з сержантом врятувала згадка Павла про ксьондза Корека (Бубина мама знала його добре), який виявився шваґром поліцейського (сестра ксьондза була дружиною цього сержанта).
* * *
Вдома Бубі довелося розповісти про костюм пана Клеменса. Дідусь не міг повірити, що його онука грала в бридж з якимись волоцюгами. Та коли Буба сказала, що виграла, дідусь сказав "Козир-дівка!" і міцно обійняв її.
ЩАСЛИВІ ЗУСТРІЧІ
Грудень зі снігом запанував у кожному кутку Звіринецької. Буба жваво крокувала до школи святковою вулицею. Подумки планувала, які й кому купить подарунки під ялинку. Дівчина наштовхнулася на Клеменса. З-під його потертого пальтечка виднів елегантний костюм. Поголений і підстрижений, він скидався на вишуканого нареченого з бідного кварталу. Він подякував Бубі і передав їй пряники від своєї мами. Також Буба отримала намисто, яке їй вибирала уся компанія "Малого Рися".
З пряниками в рюкзаку Буба прямувала ще жвавіше. Рахувала кроки до шкільних воріт і замалим не наскочила на багажник автомобіля Ксавера, який привіз Йольку. Буба була змушена познайомитися з ним, хоч насправді кортіло чкурнути подалі.
Цього дня Буба нарешті побачила Агату. Було чудово, що подруга повернулася. Після уроків вони вирішили піти на піцу до "Брудзя". Буба розповіла про Сироту, мамин фільм, костюм Клеменса.
Після уроків відбулася виховна година. Редбулька вітала Агату з поверненням, а потім сказала, що Стась Малішевський, на жаль, мусить з ними попрощатися. Виявляється, Стась − уже студент інформатики. Тому від певних предметів його звільнили. А оскільки в університеті він досягнув блискучих результатів, то його преміювали стипендією в Америці. До весни хлопець ще залишався тут, а потім мав їхати в штати.
Потім на виховній виступила Агата. Вона подякувала Бубі й усім, що її прийняли так, наче нічого не сталося. У піцерії Стась запропонував Агаті свою допомогу з математики, бо вона багато пропустила. Буба мала зайнятися рештою предметів.
* * *
У неділю Бубин тато був, на диво, старанно поголений і вбраний. Він сказав, що йде на важливу зустріч. Батько поводився химерно, а тут іще й дідусь з'явився у темному костюмі, надзвичайно елегантний. Він сказав Бубі, що домовився зустрітися зі своїм другом. Потому дідусь і тато дружно рушили до своїх кімнат, щоб за мить зустрітися в передпокої, де заходилися шукати капелюхів, шарфів та рукавичок.