Він подружився з чотирма хлопцями, один з яких виявився правнуком Герінельдо Маркеса. Одного разу він зустівПіларТернеру, яка розповіла йому все про рід Буендіа. Невдовзі вона померла. З Макондо виїхали друзі Ауреліано. Чоловік залишився тільки з АмарантоюУрсулою. Невдовзі вона вже чекала дитину. Новонародженого хлопчика назвали Ауреліано і виявили у дитини свинячий хвіст. Через добу померла АмарантаУрсула. Ауреліано, поклавши немовля у корзину, пішов запивати горе, а на ранок не знайшов сина. Та раптом він побачив, що мурашки тягнуть те, що залишилось від дитини. В той самий момент він зрозумів епіграф до пергаментів Мелькіадеса: "Першого в роду буде прив'язано до дерева, а останньогоз'їдятьмурахи."
Ауреліано забув про своє горе і кинувся розшифровувати манускрипти. В них він прочитав цілу історію сім'ї Буендіа, передбачену задовго до того. Чоловік не помічав, що здіймається сильний вітер. Він перегортав сторінку за сторінкою, йому дуже хотілося знати свою долю. Та ще не прочитавши останніх слів, Ауреліанозрозумів, що йому більше не судилося вийти з кімнати. В пророцтві було сказано, що місто буде зруйновано ураганом в ту хвилину, коли Ауреліано Буендіа закінчить розшифровувати манускрипти. І ніколи більше не повториться нічого подібного, бо "родам людським, засудженим на сто років самотності, не призначено з'являтися на землі вдруге."
Висновки:
роман Маркеса "Сто років самотності" вважають шедевром світової літератури;
твір належить до магічного реалізму;
описується історія роду Буендіа упродовж ста років;
у творі фантастичне тісно переплітається з буденним. Головною проблемою твору є самотність;
кожен з героїв по-своєму самотній;
автор у творі утверджує думку, що тільки єдність може врятувати людство.