Додає, що в замку мало людей оборонятися, на відміну від їхніх ворогів. Тамплієр пише повстанцям, щоб вони направили до них священика висповідати полонених, перед смертю.
Навколо замку збираються все нові й нові загони.
Визволителі отримують лист. Вамба погоджується зіграти роль священика, щоб потім передати друзям, що відбувається у замку.
Розділ XXVI
Вамбу впускають у замок.
Блазень просить Седрика одягти його ряси і спокійно вийти із замку, а йому залишити свій плащ і пасок, щоб він посів його місце. Седрик наполягає, щоб вийшов Ательстан, адже він — нащадок владик Англії. Вамба на це відмовляється і каже, що готовий висіти на шибениці лише за свого господаря. Седрик перевдягається.
У замку Ребекка помічає Сакса в рясах і просить, щоб він відвідав хворого Айвенго. Це також чує Урфрида. Стара наказує Ребецці доглядати хворого, а сама просить поговорити з отцем.
Розділ XXVII
Урфрида веде Седрика в комірку. Там розповідає про своє життя рабині чоловіка, який вбив її батька Торкіля Вольфгангера та братів. Седрик розуміє, що Урфрида – дочка благородного сакса, друга його батька. Урфрида бачить, що перед нею Седрик Сакс. Він каже, що якби знав, що Ульріка (Урфрида – її друге ім'я) тут знаходиться, обов'язково звільнив би. Стара все життя ненавидить де Бефа і намагається шкодити йому. Вона зробила ворогами сім'ю Фрон де-Бефів. Син вбив свого батька.
Де Беф шукає священика і наказує швидше передати листа.
Седрік щасливо покидає замок. Фрон-де-Беф викриває обман. Де Беф і де Брасі вимагають викуп, але він не стосується іудея, Ребекки, Ровени і блазня.
Ательстан каже, що ні за що не віддасть Ровену, адже вона його наречена.
До замку заходить чернець Амвросій. Він повідомляє, що отця Еймера взяли в полон, пограбували і вимагають викупу. Тому Еймер звертається в цей замок з проханням сплатити за нього необхідний викуп або ж зброєю відбити у ворога.
Де Беф відповідає, що в них немає таких грошей, які має духовенство, до того ж замок оточив вдесятеро сильніший ворог.
Де Брасі повідомляє, що військом керує Чорний Ледар.
Починається штурм.
Розділ XXVIII
Автор починає розповідати вже про Ребекку та Ісака. Ребекка просить батька забрати з арени пораненого Айвенго, і відвезти до Ашбі.
Взагалі Ісак добрий чоловік, але знущання з його племені зробило його недовірливим.
Ребекка отримала медичну освіту від дочки знаменитого єврейського лікаря, жінки Міріам. Вона стала жертвою марновірства: її спалили. Але лікарські секрети перейшли до обдарованої учениці.
Ребекка наділена красою та розумом, тому користується пошаною у людей.
Оглянувши хворого, дівчина розуміє, що його можна швидко вилікувати. Проте вона сама повинна за ним доглядати. Дівчина нагадує батькові, що Айвенго — улюбленець Ричарда Левине Серце. У разі повернення короля до Англії, Ісак матиме могутнього захисника.
Коли Айвенго опритомнює, Ребекка розповідає на його прохання все про Седрика, Гурта та Ровену. Дівчина обіцяє вилікувати хлопця за вісім днів, тільки потрібно перевезти його в інше місце. Як відомо, в дорозі на них натрапляють грабіжники і всі вони опиняються в руках де Брасі. Лицарська честь не дозволяє де Брасі вбити пораненого лицаря або ж віддати його в руки де Бефу, який, безперечно, його вбив би. Тому в замку Айвенго відносять у найвіддаленішу кімнату і за ним доглядає Урфрида. Стара, охоплена спогадами про давні образи і мріючи про помсту, передає свій обов'язок доглядати хворого Ребецці.
Розділ XXIX
Ребекка рада, що постійно бачить Айвенго. Дівчина ніжно доглядає за юнаком, а він лише думає, як захистити Ровену і батька, не думаючи про рятівницю.
Оскільки під стінами замку вже розгортається битва, дівчина стає біля вікна, щоб переказувати Айвенго все, що відбувається ззовні.
Стріли сиплються, мов рясний град. Воїни валять стовпи і частоколи, рубають огорожу сокирами. Чорний Лицар долає Фрон-де-Бефа. На деякий час битва стихає, сакси укріплюються в завойованій вежі.
Ребекка згадує про свого батька.
Розділ XXX
Після успішного облогу настає тиша. Одна сторона укріплюється на нових позиціях, інша вирішує, що робити далі. Бріан і Моріс де Брасі усвідомлюють, що володар замку помирає, і вони залишаються без допомоги.
Фрон-де-Беф, конаючи, лежить на своєму ліжку. Він знає, що більшість людей спокутують свої гріхи великими пожертвуваннями на церкву. Але він вважає неприпустимим купувати собі відпущення гріхів ціною золота.
Крізь агонію він чує таємничий голос, і постать того, хто розмовляє з ним, з'являється біля ліжка. Це стара Ульріка. Вона жадає помститись за свою сім'ю та знівечене життя. Стара підпалює замок і подає саксам сигнал, щоб вони впевненіше наступали.
Розділ XXXI
Седрик не дуже довіряє Ульріці, однак повідомляє Чорного Лицаря та йомена Локслі про її обіцянку. Вони вважають, що потрібно спробувати взяти замок приступом, оскільки це єдиний спосіб випустити бранців.
Чорний Лицар просить Локслі уважно спостерігати за облогою, тому що ворог може зробити вилазку.
Чорний Ледар робить пліт, за допомогою якого сподівається переплисти рів.
Обложники відчиняють браму, Седрік та Лицар намагаються спустити на воду пліт. Сакс помічає червоний прапор, про який говорила Ульріка. Вони з усіх сил намагаються проломити браму замку. Де Брасі не встигає звалити величезний камінь на лицаря та Седрика, бо дізнається, що зсередини горить замок.
Тамплієр наказує де Брасі вести людей униз і йти до передової вежі, а тим часом тамплієр атакуватиме з іншого боку. Він запевнює, що вони зможуть захищатися доки не надійде допомога, а в іншому разі вони зможуть здатися на вигідних умовах.
Коли де Брасі спускається вниз, то зустрічає Чорного Ледаря. Лицар наказує здатись, проте Моріс відповідає, що ніколи не здасться безіменному воїну. Тоді лицар шепоче якісь слова, і де Брасі відступає, повідомляючи, що в палаючому замку знаходиться поранений Айвенго.
Пожежа розгоряється дедалі сильніше і проникає в кімнату, де Ребекка доглядає за Айвенго. Вільфрід благає дівчину рятуватись, проте вона відповідає, що без нього й батька нікуди не піде. В кімнату заходить Буа-Гільбер і забирає дівчину — Айвенго не може йому перешкодити. Чорний Ледар знаходить Айвенго.
Седрик рятує Ровену і наказує Гурту вивести дівчину до звільненої вежі. Сам же Седрик шукає Ательстана, проте Вамба завдяки своїй винахідливості вийшов разом з ним. Коли битва починалась, Вамба голосно стукав зброєю. Вартовий злякався і, відкривши двері, побіг доповісти, що ворог увірвався до старої зали. Тим часом вони спокійно вийшли з кімнати.
Воїни мужньо і відважно б'ються. Ребекка знаходиться в самому центрі загону, і тамплієр постійно піклується про її, захищаючи щитом. Ательстан бачить жіночу постать біля Буа-Гільбера і вирішує, що та жінка Ровена. Він кидається рятувати дівчину, проте тамплієр вбиває його.
Храмовик в супроводі своїх людей покидає місце битви. Йому вдається дістатись вежі, яку мав захопити Моріс. Буа-Гільбер пропонує де Брасі свою допомогу, проте той відповідає, що здався і тримає своє слово.
Воїни, що залишаються, не перестають відчайдушно битися, адже не мають надії на ласку переможців.
На верхівці однієї з бічних башт з'являється Ульріка, "немовби якась древня фурія", і співає бойову пісню. Вежа падає, і Ульріка разом зі своїм ворогом та катом гине.
Розділ XXXII
Розбійники збираються на Оленячому пагорбі. Всю ніч вони відпочивають.
Їхня здобич чимала. Незважаючи, що більшість цінностей горить у пожежі, вонивсе-таки награбовують срібний посуд, дорогу зброю і гарний одяг. Проте ніхто з них не привласнює собі трофеї, усі чекають розподілу добра, зваленого на купу.
Ніхто не бачить паламаря. Локслі наказує розшукати ченця у замку.
Седрик сумує за Ательстаном Конінгсбурзьким.
Локслі пояснює, що вони мають тікати, адже загони де Брасі, Мальвуазена та інших союзників барона Фрон де Бефа їх шукатимуть.
Сакс наголошує, що не братиме награбованого, адже має достатньо багатства. Він хоче віддячити своєму вірному слузі Вамбі. Блазень просить, щоб господар вибачив його друга Гурта за службу Айвенго. Седрик оголошує Гурта вільною людиною і дає йому ділянку землі для проживання.
Ровена знає, що Ательстан помер, а Айвенго живий. Леді відчуває полегшення від того, що тепер скінчилися її непорозуміння з Седриком. Вона дякує Локслі та іншим людям за порятунок. Несподівано вона бачить полоненого де Брасі. Він просить в дівчини вибачення. Вона прощає його, як християнка, але не пробачає лихо, до якого спричинило його безумство.
Седрік висловлює свою особливу подяку Чорному Лицарю й просить його їхати з ним до Ротервуду, на похорон Ательстана. Проте Лицар Пут і Кайданів Лазурових відповідає, що має негайні справи.
Замість багатств, які пропонують, Чорний лицар обирає де Брасі. Невдовзі він відпускає його.
Раптом всі бачать п'яного ченця з Копменгерста, котрий звільнив із палаючого замка єврея Ісака, а ще пізніше приводять полоненого пріора Еймера Жорвоського.
Розділ XXXIII
Локслі та його підданці вимагають від абата та іудея викуп. Ісак дізнається, що його дочка з тамплієром. Локслі радить йому піддобритися до абата, адже той має вплив на Буа-Гільбера. Стрілець нагадує єврею історію про хворого чоловіка, якого викупила і лікувала Ребекка. Коли ж він одужав, Ісак дав йому на дорогу монету. Саме цим йоменом і був Локслі або Дик Самостріл.
Еймер погоджується за гроші допомогти з визволенням Ребекки. Він пише листа і каже Ісаку, щоб він не шкодував грошей за викуп.
Чорний Лицар здивований, що знайшов добрих людей серед розбійників.
Розділ XXXIV
У Йорку принц Джон влаштовує для шляхтичів і духовних осіб бенкет. З їхньою допомогою він сподівається посісти престол брата. Вальдемар Фіцурс таємно керує зібранням і намагається підняти людей на виступ. Проте справа затримується через відсутність оборонців замку. Єврей Ісак також зникає, а з ним і надія на гроші.
До зали приходить де Брасі. Він повідомляє, що тамплієр утік, Реджинальд загинув, і Ричард прибув до Англії. Чорний Лицар, який мав у полоні де Брасі, — це і є Ричард Левине Серце.
Де Брасі каже, що планує з військом тікати в Гулль, а Фіцурс — пристати до названого брата архієпископа.