Мелфой пихато мовив, що він новий ловець Слизерину. Рон аж роззявив рота, побачивши перед собою сім розкішних мітел. Коли Герміона сказала, що ніхто з ґрифіндорської команди не купував собі місця в команді, на відміну від слизеринців, Мелфой назвав її задрипаною бруднокровкою.
Гаррі збагнув, що Мелфой сказав щось дуже гидке, бо після його слів зчинився справжній гармидер. Флінт кинувся захищати Мелфоя, бо на того вже наскакували Фред і Джордж. Рон видобув з мантії свою чарівну паличку і скерував її Мелфоєві в обличчя, яке тієї миті ховалося під руками Флінта. По стадіону розійшовся луною гучний вибух, і жмуток зеленого сяйва вистрелив з іншого кінця палички Рона, поціливши йому в живіт. Після цього з Ронового рота почали вискакувати слимаки. Слизеринська команда мало не вмерла з реготу. Ґрифіндорці обступили Рона, який усе ще блював слимаками. Усім було навіть страшно до нього доторкнутися. Гаррі вирішив відвести друга до Геґріда, це було найближче.
З Геґрідової халупи вискочив Ґільдерой Локарт, але друзі встигли сховатися, щоб не потрапити йому на очі. Геґріда зовсім не схвилювала Ронова слимакова недуга, про яку розповів Гаррі. Лісник лише подав йому велику мідну миску. Коли Гаррі запитав, що хотів Локарт, Геґрід відповів, що радив, як вигнати з криниці водяника. Та лісник критикував гоґвортського вчителя, тож Гаррі здивовано глянув на нього. А от Герміона заявила, що Локарт був найкращим претендентом на свою посаду. Геґрід сказав, що Локарт був єдиним претендентом на цю посаду, тому його і взяли. Друзі розповіли, що Мелфой назвав Герміону бруднокровкою, а Рон пояснив, що бруднокровцями називають тих, хто народився серед маґлів, тобто не мав батьків-чарівників.
Пізніше Геґрід показав друзям десяток гігантських гарбузів, які він вирощував на своєму городі для бенкету на Гелловін. Геґрід не мав дозволу вдаватися до чарів, але Гаррі підозрював, що той мав чарівну паличку. Колись Геґріда вигнали з Гоґвортсу, але Гаррі так і не пощастило дізнатися чому.
Наближалася обідня пора, друзі розпрощалися з Геґрідом і рушили назад до замку. Рону ставало краще. У школі їх зустріла професорка Макґонеґел і сказала, що ввечері хлопці відбудуть покарання. Рон повинен був натирати срібло в кімнаті трофеїв разом із містером Філчем, який був сторожем і якого всі учні ненавиділи. Гаррі повинен був допомагати професорові Локарту відповідати на листи його шанувальників.
Ввечері Гаррі пішов на третій поверх до Локартового кабінету. Хлопець адресував конверти. Коли було вже пізно, він раптом почув крижаний голос, сповнений неймовірної ненависті: "Іди… йди до мене… я тебе розірву… пошматую… уб'ю!" Гаррі аж підскочив, та Локарт сказав, що нічого не чув, а потім відпустив хлопця. Гаррі відразу попрямував до спальні. Рон повернувся пізніше і жалівся на Філча. Гаррі розповів Ронові усе, що почув, але друзі нічого не могли збагнути.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ
Смертенини
Почався жовтень, учнів та учителів охопила епідемія застуди, та Олівер Вуд і далі завзято провадив регулярні тренування. Одного дощового суботнього надвечір'я, за кілька днів до Гелловіну, змоклий Гаррі повертався до ґрифіндорської вежі. Хлопець натрапив на Майже Безголового Ніка – привида вежі Ґрифіндор. Нік жалівся, що його не прийняли у Товариство мисливців без голови, бо його голова ще трохи трималася на шкірі і сухожилках. Коли вони розмовляли, почулося пронизливе нявчання. То була Місіс Норіс, кістлява сіра кицька, яку сторож Арґус Філч використовував як свого помічника у безкінечній війні зі школярами. На крик кішки прибіг Філч і насварив Гаррі за бруд. Сторож повів його у свій кабінет і вже почав записувати, який злочин вчинив Гаррі, та тут щось з усієї сили гримнуло по стелі кабінету. Філч сказав, що то привид Півз, і вибіг з кабінету, а за ним побігла Місіс Норіс. Півз Полтерґейст був шкільним привидом, який полюбляв спричиняти колотнечу і неприємності. Гаррі не любив Півза, але не міг не відчути вдячності за його таку вчасну появу. Поки Філча не було, Гаррі побачив, що на столі сторожа лежать "Чари для чайників. Заочний курс магії для початківців".
Сторож повернувся і помітив, що Гаррі виявив його таємницю. Філч видавався нестямним, але відпустив Гаррі без покарання. Хлопець знову зустрів Майже Безголового Ніка. Той сказав, що переконав Півза розтрощити шафу саме над Філчевим кабінетом, тож це відвернуло увагу Філча від Гаррі. Потім Нік розповів, що якраз на цей Гелловін припадає рівно п'ятсот років з дня його смерті. Він запросив Гаррі, Рона і Герміону. Гаррі не міг відмовитися, хоч на Гелловін планувався шкільний бенкет. Нік був дуже радий, що Гаррі Поттер прийде на його смертенини.
Пізніше Гаррі розповів Ронові й Герміоні про Філча й "Чари для чайників", а також про смертенини. На Гелловін школа радісно готувалася до бенкету, але Гаррі, Рон і Герміона мусили йти на день народження Ніка. Вони попрямували до підвалів, де колись була в'язниця.
То було неймовірне видовисько. Підвал був заповнений сотнями білих постатей, які переважно кружляли у вальсі під жахливий акомпанемент оркестру, що складався з тридцяти музичних пилок. Була тут і Плаксива Мірта – привид, який мешкав в дівочому туалеті на другому поверсі. Їжа була жахлива: шматки гнилої риби, підгорілі кекси, баранячі тельбухи. Торт був у формі надгробка, на ньому було написано: сер Ніколас де Мимзі, помер 31 жовтня 1492 року. Друзі побачили тут і Півза Полтерґейста. Той не був ані блідим, ані прозорим. Він мав яскраво помаранчевого капелюха, метелика, а його лиховісне обличчя шкірилося широкою посмішкою. Півз покликав Мірту. Гаррі ще в житті не бачив понурішого обличчя, яке наполовину ховалося за її прямим волоссям і товстими перламутровими окулярами. Мірта, як завжди, плакала. Раптом у підвалі з'явився сам сер Патрік – вершник без голови. Нік не дуже зрадів, але Гаррі вирішив скористатися нагодою і сказав, що Нік, навіть з головою, дуже страшний привид. Сер Патрік лише посміявся.
Коли Рон, Гаррі і Герміона йшли зі смертенин і уже наближалися до сходів у вестибюль, Гаррі почув слова: "…порву, пошматую, уб'ю!" Це був той самий голос, який він чув у Локартовому кабінеті. Голос продовжував говорити, що когось пора вбивати. Здавалося, той голос рухався угору. Гаррі почав бігти вгору сходами до вестибюлю, але тут годі було сподіватися щось почути, бо з Великої зали долинав гомін голосів. Гаррі помчав мармуровими сходами на другий поверх, а Рон і Герміона слідом за ним. З верхнього поверху долинув далекий і дедалі слабший голос: "Я чую запах крові!" На третьому поверсі друзі завернули за ріг, де починався останній порожній коридор. На стіні поміж двома вікнами були виведені слова: "ТАЄМНУ КІМНАТУ ВІДЧИНЕНО. СТЕРЕЖІТЬСЯ, ВОРОГИ СПАДКОЄМЦЯ!" На підлозі була велика калюжа води, а на стіні на скобі для смолоскипа була підвішена за хвіст Місіс Норіс, кицька шкільного сторожа. Вона вже задубіла, вирячивши невидющі очі.
Тим часом бенкет закінчився, тож коридор заповнила юрба. Учні, що були попереду, побачили підвішену кицьку. Гаррі, Рон і Герміона стояли самотньо посеред коридору, де раптом усе завмерло. А тоді серед тиші пролунав чийсь крик: "Стережіться, вороги спадкоємця! Бруднокровці, тепер ваша черга!" То був Драко Мелфой.
РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТИЙ
Напис на стіні
Почувши, безперечно, Мелфоїв крик, крізь юрбу пропхався Арґус Філч. Він побачив Місіс Норіс і в усьому звинуватив Гаррі. У супроводі кількох інших учителів з'явився Дамблдор. Він відв'язав Місіс Норіс від скоби, а потім покликав з собою Філча, Гаррі, Рона і Герміону. Локарт запропонував йти у його кабінет, бо він найближче. За ними також пішли професорка Макґонеґел і Снейп.
Дамблдор оглянув кішку і сказав, що вона не мертва, а лише паралізована. Філч вважав, що винен Гаррі, бо хлопець дізнався, що Філч – сквиб. Гаррі вигукнув, що не торкався кішки і не знає, що це слово означає. Снейп казав, що дуже дивно, чому Гаррі з друзями опинилися у коридорі, а не були з іншими на бенкеті. Гаррі, Рон і Герміона почали водночас розповідати про смертенини. Снейп поцікавився, чому вони відразу після дня народження не пішли на бенкет, але Гаррі не міг розповісти про голос, який чув. Снейп сказав, що Гаррі не договорює і його треба вивести зі складу ґрифіндорської команди з квідичу, якщо він такий нечесний. Професорка Макґонеґел заступилася за Гаррі. Дамблдор оголосив, що Гаррі невинний, поки не доведено провини. Снейп був розлючений, Філч також. Дамблдор сказав, що кішку можна оживити, а Локарт запропонував свою допомогу.
Коли Гаррі, Рона й Герміону відпустили, вони піднялись на поверх вище від Локартового кабінету, зайшли в порожній клас і тихенько зачинили за собою двері. Рон вважав, що Гаррі правильно зробив, не розповівши про голос, який чув. Також Рон згадав, як хтось розповідав йому про таємну кімнату в Гоґвортсі. А щодо сквиба, то це той, хто народився в родині чарівників, але не має жодних чаклунських здібностей.
Кілька днів у школі тільки й говорили про напад на Місіс Норіс. Філч нікому не давав про це забути. Джіні Візлі була дуже стривожена долею Місіс Норіс. Рон пояснював це її великою любов'ю до котів.
Наступної середи Гаррі здивувався, коли назустріч йому наближався Джастін Фінч Флечлі, а потім розвернувся й побіг у протилежному напрямку.
Історія магії була найнуднішим предметом. Професор Бінс, що викладав її, був єдиним учителем-привидом, і найцікавішим на його уроках було те, як він заходив до класу крізь дошку. Та цього разу на уроці Бінса Герміона раптом підняла руку і попросила розповісти про Таємну кімнату. Професор Бінс не хотів про це говорити, але таки розповів, що понад тисячу років тому Гоґвортс заснували чотири найвидатніші чаклуни й чарівниці того часу. Їхні імена збереглися в назвах чотирьох шкільних гуртожитків – Ґодрик Ґрифіндор, Гелґа Гафелпаф, Ровіна Рейвенклов і Салазар Слизерин. Вони разом побудували цей замок, кілька років працювали разом у повній гармонії, але згодом між ними виникли непорозуміння.