Дивні гості довго сиділи у вігвамі, а вночі, навіть в негоду, виходили в ближній ліс, щоб назбирати шишок і гілля для топки.
Якось вночі Гайавата прокинувся і почув, що гості зітхають і голосять. Він запитав про причину плачу і дізнався, що душі мертвих прийшли сюди, щоб напутити живих про те, що не потрібно плакати за мертвими родичами, а в могили не потрібно класти важкої ноші. На дорогу в Край Поніма їм потрібно лише вогню і трохи їжі, тому чотири дні після похорону потрібно палити вогонь біля могили.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
XX
ГОЛОД
Через люту зиму, морози і завірюхи стало важко полювати, починався голод. Знов в Гайавати оселилося два гості – голод і лихоманка. Міннегага важко захворіла і померла. Гайавата сім ночей і днів просидів біля дружини. Нарешті він попрощався з нею і пильно стежив, щоб біля її могили не погасало вогнище.
XXI
СЛІД БІЛОГО
Нарешті після снігу і морозу прийшла весна. Засмучений Гайавата вийшов із вігваму. Саме тоді з далекого походу повернувся сивий Ягу. Старий розповідав усім, що бачив море, крилатий величезний човен, на якому було сто лицарів, обличчя їхні були білі, а на підборідді росло волосся. Над Ягу усі почали сміятися, бо ніхто йому не вірив. З Ягу не сміявся тільки Гайавата. Він сказав усім, що Ягу говорить правду, адже сам бачив видіння про чужинців, яких треба вітати і поважати, як братів. Крім цього Гайавата сказав, що бачив видіння про невідомі народи з різними мовами. А ще Гайавата бачив, що племена гинуть в кривавих боях через ворожнечу.
XXII
ЕПІЛОГ
Одного літнього ранку до Гайавати приплила пірога, у якій був навчитель блідолицих, їх Пророк, і його товариші. Гайавата привітав їх дужим криком. Пророк побажав Гайаваті миру Христа і Марії. Гайавата покликав гостей в свою оселю. Всі пророки, характерники, вояки-діди і Міди з села зійшлись перед вігвамом, щоб привітати чужинців. Пророк розказав усім про святу Марію-Діву, її сина Ісуса, його смерть на хресті і воскресіння.
Ввечері, коли гості спали, Гайавата попрощався з Нокоміс, попросивши, щоб піклувалася про чужинців. Гайавата сказав бабусі, що йде в край Ківайдіна на Захід. Він попрощався з народом, промовляючи, що ніколи більше їх не побачить. Він просив людей шанувати і слухатися гостей-чужинців. Гайавата сів у човен у рушив на Захід. Народ бачив, що пірога піднеслась під саме небо і сховалася в тумані.
"Так в рожевій млі вечірній
В сяйві гаснучого сонця
Зник навіки Гайавата,
Одійшов у край Поніма,
В край Ківайдіна далекий,
В Землю Праведну Блаженних,
У життя щасливе, вічне!".
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу