У ньому жили орел із орлицею. Усі гуси і качки, що прилітали на літо до Лапландії, облаштовувалися подалі від цієї страшної скелі. Тільки Акка Кебнекайсе щороку приводила сюди свою зграю. Орли були небезпечні сусіди, але й надійні стражі. Жоден хижак не насмілювався наблизитися до Сірих скель відтоді, як там оселились орли. Зграя Акки остерігалася, коли орли були вдома, а не на полюванні. Зазвичай орли поверталися з полювання опівдні. Та якось вони не повернулись у гніздо. Їх уже не було три дні, а з гнізда долинав жалібний крик орляти. Акка пожаліла пташеня, бо зрозуміла, що його батьки загинули. Гуска вигодувала орля, яке завжди думало, що воно гусеня. Та коли воно виросло, довелося все йому пояснити. Щороку, коли гуси поверталися до Лапландії, Горго прилітав у долину біля Сірих скель. За все своє життя він жодного разу не полював біля Сірих скель і не займав навіть кінчиком кігтя жодну дику гуску.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ П'ЯТНАДЦЯТИЙ. СОВИНА ТАЄМНИЦЯ
День за днем ішов мирно і тихо. Нільсу іноді хотілося відпочити від гусей, хоч він їх і любив. Якось Акка взяла Нільса на спину і полетіла показувати Лапландію. В одній долині вони побачили будиночки лопарів. Біля одного дівчинка пекла на вогні коржики і кинула один Ацці. Акка підчепила коржик дзьобом і швидко відлетіла геть. Згодом Нільс їв коржик і йому здавалося, що нічого смачнішого на світі не має. На Кругле озеро біля Сірих скель вони повернулися тільки надвечір.
Літо добігало кінця. Гусенятка підростали і радували батьківські серця. Наближався час, коли зграя Акки мала покинути Лапландію. Нільсу теж дуже хотілося повернутися додому, але він пригадав, що став маленьким, і батьки, може, й не впізнають його. Хлопець вирішив не повертатися додому, але Мартін усе-таки був домашнім гусаком і хотів повернутись в рідний пташник разом з сім'єю.
Нільс вирішив порадитися з Аккою, що ж йому робити. Він розповів, що його зменшив гном, а сови в Гліммінгенському замку знають, як йому стати нормальним. Акка попросила дати їй три дні.
Через три дні Акка покликала Нільса. Вона сиділа в своєму гнізді, а поряд з нею на купині сидів орел. Горго розповів, що літав в Гліммінгенський замок і поговорив з совами. І от що дізнався орел: не бути Нільсу людиною, поки хто-небудь з доброї волі не захоче стати таким самим маленьким, як він. Якщо знайдеться такий, хлопець повинен одразу ж вимовити заклинання:
Стань переді мною,
Як миша перед горою,
Як сніжинка перед тучею,
Як сходинка перед кручею,
Як перед місяцем зоря.
Бурум-шурум,
Крути-верти.
Хто ти? Хто я?
Був – я, став – ти.
РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ. УДАЧНИК І НЕВДАХА
Після перших же нічних заморозків зграя покинула Сірі скелі. Попереду летіла Акка Кебнекайсе, а за нею двома рівними вервечками тяглася ціла зграя. Нільс, як завжди, сидів верхи на Мартінові. Зграя летіла на південь тим самим шляхом, яким весною летіла на північ. Нільс бачив місце, де загубив черевичок, бачив сім'ю ведмедів, бачив Бронзового.
Нарешті зграя Акки Кебнекайсе влаштувала привал. Нільс сидів на узліссі, і раптом до нього прилетів Фумле-Друмле. Ворон сказав, що вже розвідав, як хлопчику стати таким, як колись. Нільс сказав, що вже знає як, але нема нікого, хто хотів би помінятися з ним місцями. Фумле-Друмле відповів, що знайшов когось, хто хоче.
Нільс сів на спину ворона, і вони полетіли до старовинного міста Упсала. Фумле-Друмле сів на дах, по якому вітер перекочував аркуш паперу. Через віконце маленької мансарди було видно кімнату. Біля столу сидів хлопець і пильно стежив за тим, як вітер шарпає папір.
А перед цим сталася одна історія, свідком якої був Фумле-Друмле. У цьому місті жили два студенти. Одному в усьому таланило, і його називали Удачником. А другий студент був відлюдько, непримітний, біда за ним так і ходила слідом. Називали його Невдахою. Одного разу, коли Удачник, готувався складати останній іспит, до нього прийшов Невдаха і приніс твір, над яким трудився п'ять років. Він не знав, що в нього вийшло, але хотів почути думку Удачника. Невдаха простягнув йому згорток і попередив, що це єдиний екземпляр. Удачник запевнив, що не загубить жодного аркуша.
Коли Невдаха пішов, Удачник почав читати "Історію міста Упсала". Невдаха писав дуже добре. Тільки бій баштового годинника змусив Удачника пригадати, що йому пора збиратися на іспит. Та поки студент збирався, вітер відчинив вікно, переплутав, перемішав усі аркуші рукопису і поніс їх над дахом. Удачник зловив тільки дві або три сторінки. Раптом прямо проти його вікна на дах усівся ворон і закаркав. На іспиті Удачник отримав двійку і прийшов додому. Невдаха вже чекав його біля воріт. Він запитав, чи Удачник не прочитав ще. Той відповів, що готувався до іспиту, адже не всі такі нероби, як Невдаха. Він навмисне сказав так грубо, щоб швидше позбутися товариша. Невдаха подумав, що твір ані на що годиться. Наступного дня він сказав Удачнику, що той може спалити або викинути твір, якщо він нікудишній. Удачник нічого не відповів, а сам каявся, що розгубив сторінки. Вдома Удачник сказав вголос, що почувається нещасним, і краще став би мухою, тільки б позбутися лиха.
От до цього хлопця і приніс Нільса ворон. Нільс розповів Удачнику про гнома і всі свої пригоди. Удачник сказав, що хотів би опинитися на місці Нільса. Фумле-Друмле підштовхнув Нільса крилом і радісно каркнув. Нільс почав читати заклинання, але раптом передумав. Він попросив Удачника розповісти, чому той хоче опинитися на місці Нільса. Дізнавшись усе, Нільс з вороном почали збирати аркуші і приносити Удачнику, хоч Фумле-Друмле вважав, що хлопець прогавив нагоду. Щасливий Удачник зібрав рукопис і побіг до Невдахи.
РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ. УДОМА
Й ось нарешті Нільс побачив рідне село. Акка запримітила за селом занедбаний ставок і наказала зграї спускатися туди. Ввечері Нільс і Мартін зі своїм сімейством пішли додому. Гусак хотів показати дружині і дітям пташник, у якому провів свою молодість. Вдома усі птахи і тварини спали, тільки батьки ще не лягали і говорили про Нільса, на якого досі чекали.
Коли Юксі запищав, що нікуди звідси не піде, Нільс строго сказав гусеняті, що треба слухатися батьків. Та Юксі відповів, що Нільс лише базікає, нічого не робить і сидить на батьковій шиї. Гусеня хотіло залишатися маленьким, щоб не потрібно було так багато літати. Почувши таке, Нільс відразу прочитав закляття. Воно подіяло, і Нільс став звичайним хлопцем, а Юксі виглядав так, наче щойно вилупився з яйця. Та тепер Нільс зовсім не розумів ні пташиної, ні звірячої мови. Мартін і Марта наробили галасу, з будинку вийшла мати і побачила Нільса.
Наступного дня Нільс прокинувся у себе вдома і ледь не закричав від радості. Хлопець побіг до пташника і побачив, що Мартін спить поряд із Мартою, оточений гусенятами. Коли гусак прокинувся, то лише шипів на хлопця і зовсім не вмів розмовляти.
Нільс пішов до ставка, щоб попрощатися з Аккою, але дикі гуси дуже його налякалися. Та Нільс покликав Акку, і вона сіла на землю біля самісіньких його ніг. Гуска стала щось ласкаво говорити: "Ґа-ґа-ґа! Ґа-ґа-ґа! Ґа-ґа-ґа!". Нільс нахилився до неї і ніжно погладив по крилах. Він подякував їй за все, а Акка у відповідь розпростерла крила, неначе хотіла на прощання обійняти Нільса.
Так закінчилися дивовижні мандри Нільса з дикими гусьми. Нільс знову пішов до школи, але тепер вчився тільки на відмінно. Гусенята переросли Мартіна з Мартою, тільки Юксі залишився на все життя маленьким.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу