Кухня переповнена брудним посудом. Вогонь під котлом, що огрівав увесь будинок, ледь жеврів, бо закінчилися дрова. Льох порожній. Віконна шибка розбита…
Надійшов місяць усуціль сонячних днів, крапотіння з дахів, вітрів та непосидючих хмарин, морозних ночей. Мумі-троль схвильовано метався Долиною, у голові йому мало не паморочилося від передчуттів та гордощів. Він хотів насолодитися періодом очікування справжньої весни.
Маленька Мю і далі невтомно ковзалася по кризі. Вітрогонка прибирала у купальні. Пращур не давався чути. Мумі-троль уже не ночував у кошику з тирсою, а перебрався у своє ліжечко.
І ось одного вітряного дня на морі почала ламатися крига. Чувся гуркіт, вдалині вирувало біле шумовиння, злі й голодні хвилі шмат за шматом пожирали зимовий панцир.
Маленька Мю кинулася на кригу, щоб востаннє покататися. Вітрогонка і Мумі-троль спостерігали з берега. Коли море обернулося на розсип крижаних острівців, які з гуркотом вдаряли один до одного, а смуга води ставала чимраз ширшою, Мумі-троль кинувся на порятунок Мю. Маленька Мю непорушно стояла на своєму уламку крижини й спостерігала за розпачливими стрибками Мумі-троля.
Коли він врешті дістався до Маленької Мю, вона простягнула до нього рученята і попросила посадити її собі на голову, щоб вона могла зістрибнути, як буде непереливки. Мю вмостилася на голові Мумі-троля, міцно ухопившись за його вушка, й скомандувала рушати. Мумі-троль пострибав з крижини на крижину. Його лапи підгиналися і тремтіли від напруги.
Вітрогонка уважно стежила за подіями на кризі крізь вікно купальні. Коли Мумі-троль помітив, що її нема на березі, він захвилювався і впав у воду. Маленька Мю випустила з рук його вушка і довгим стрибком опинилася на суходолі. Вітрогонка вибігла і простягнула Мумі-тролеві свою міцну лапу.
Ображений Мумі-троль подався додому. Ноги усе ще йому підгиналися, а від холоду він аж зубами цокотів. Стежку йому перебігло маленьке білченя, і Мумі-троль побачив його великий пухнастий хвостик. Малюк почав випитувати білченя, чи це не воно зустрілося з Крижаною Панею. Білченя не пам'ятало, але у нього точно було кубельце з вовняних клубочків.
Мумі-троль мусив спішити додому, бо по-справжньому застудився. Але там було холодно. Він накладав на свого змерзлого животика один плед за іншим, але ніяк не міг зігрітися. Лапки крутило до болю і гостро шпигало в горлі. Від його пчиху прокинулася Мумі-мама. Вона відразу подалася прямісінько до кухні заварити гарячого морсу для сина.
Мумі-троль випив ліки і хотів пояснити мамі про безлад у будинку та про багато іншого, але заснув. Він лише попередив не розпалювати у печі, бо там живе предок.
Згодом до Мумі-троля прийшли Вітрогонка і Мю, але він ще спав. Коли він нарешті прокинувся, горло вже не боліло. У будинку всюди було наведено лад. Однак мотлох, полишений пращуром перед дверцятами кахляної печі, стояв неторканий. На клапті паперу поруч старанно було виведено: "НЕ ЧІПАТИ!".
Мумі-троль вийшов з Мамою подивитися на залишки снігу. Він розповів, що взимку снігу було дуже багато, розповів, як Мю каталася на таці. Мама похвалила Мумі-троля за те, що пригостив гостей варенням. Вона заспокоїла сина, сказавши, що вони можуть обійтися без тих усіх речей, які зникли.
Наступного ранку від веселого тринькання катеринки прокинулася уся родина. Вітрогонка у своїй одягненій навиворіт блакитній шапочці крутила корбу катеринки, а сонце виблискувало у срібних оздобах інструменту. Біля неї стояла Маленька Мю. З боку пагорбка надходила заспана Мюмля, волочачи за собою килимок з вітальні, у якому вона проспала усеньку зиму. Хропся теж прокинулася, і Мумі-троль привітно потерся носом до її носика. Він подумав, що сьогодні повернеться Нюхмумрик.
Мумі-троль стояв на ґанку, спостерігаючи за жвавою та веселою, як і кожної весни, метушнею своєї родини. Вітрогонка сказала, що купальня вже звільнилася, але мама запросила її і надалі там жити. Вітрогонка відповіла, що подумає над пропозицією. Вона рушила далі, углиб Долини, виграючи на катеринці й будячи решту сонних звірят-лісовенят.
Раптом Мумі-троль відчув себе щасливим і кинувся бігти просто так. Він добрався до берега моря і сів на східцях купальні. Малюк заплющив очі й спробував уявити, як то було, коли крижаний панцир моря зливався на крайобрії з зимовою пітьмою.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу