Під сприятливим вітром він швидко наближався до острова, йдучи не від материка, а з південного боку острова. Робінзон відчув радість, але мав і якесь таємне передчуття, тому вони з П'ятницею сховалися у гайку. З корабля спустили човен і на берег Робінзонового острова ступило 11 людей, причому 3 з них, очевидно, були полонені. Познущавшись з полонених, матроси порозбігались у різні боки, очевидно, бажаючи оглянути місцевість. Поки їх не було, Робінзон підійшов до полонених і довідався, що один з чоловіків — капітан корабля. Той розповів, що його екіпаж збунтувався; ледве пощастило вмовити цих людей не вбивати його, а висадити з помічником та одним пасажиром на цей острів. Робінзон запропонував свою допомогу. Капітан охоче погодився і був дуже вдячний.
Коли матроси повернулися, Робінзон, П'ятниця, капітан і двоє його друзів напали, кількох вбили, а решту взяли в полон. Капітан розповів, що на кораблі залишилося ще 26 чоловік екіпажу. І ці люди так просто не здадуться, бо знають, що їм загрожує шибениця.
Робінзону спало на думку, що незабаром екіпаж корабля почне турбуватись про долю своїх товаришів та баркаса і, напевне, пошле на пошуки другий баркас. Так і сталося. Армія Робінзон складалася з 8 чоловіків: сам Робінзон — генералісимус, П'ятниця — генерал-лейтенант, потім капітан з 2 друзями і 3 військовополонених, яких вони визнали гідними своєї довіри. Друзі знову успішно виграли цю битву, а полонених зв'язали. Тепер залишалось відвоювати корабель.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Для експедиції на корабель були підготовані такі бойові сили: капітан, його помічник і пасажир; 2 полонених із першої ватаги, яким, за порукою капітана, Робінзон вернув волю й зброю; ще 3 полонених, яких Робінзон був посадив зв'язаними на дачу, а тепер звільнив, теж на прохання капітана; нарешті, 5 звільнених останніми. Всього — 12 чоловік, крім 5, що залишились у печері заложниками.
Сам Робінзон з П'ятницею залишились на острові, а капітан з іншими опівночі на шлюпці підійшли до корабля. Під час його захоплення єдиною жертвою став новий капітан, а всі решта здалися.
Щасливий капітан повернувся на острів до Робінзона і привіз з корабля багато запасів, іще не розкрадених негідниками. Серед речей було багато міцних напоїв, тютюн, всіляка їжа, а ще багато одягу, який так був потрібен Робінзону.
Щодо полонених, то Робінзон переконав їх лишитися на острові, бо в будь-якій країні на них чекає шибениця за піратство. Робінзон пообіцяв залишити для них трохи зброї та харчів. Він розповів полоненим, як можна вижити тут і попередив, що незабаром до них можуть приїхати 16 іспанців. Новоприбулих мали прийняти на однакових з собою правах.
Попрощавшись з полоненими, Робінзон другого дня переїхав на корабель. Наступного ранку вдосвіта 2 з 5 вигнанців припливли до корабля і, гірко нарікаючи на своїх товаришів, Христом-богом заклинали узяти їх з собою, хоч би потім їх повісили відразу, бо, за їхніми словами, їм однаково загрожує смерть, коли вони зостануться на острові. Робінзон примусив їх урочисто заприсягтись, що вони виправляться і прийняв на корабель.
Іншим 3 полоненим Робінзон відіслав на острів обіцяні речі. На спомин про острів Робінзон взяв з собою свою величезну зроблену власними руками шапку з козячої шкури, парасольку та одного з папуг. Не забув він забрати й гроші.
19 грудня 1686 року Робінзон покинув острів, пробувши на ньому 28 років, 2 місяці й 19 днів. Після довгої морської подорожі Робінзон прибув до Англії 11 червня 1687 року. Його батьки були вже мертві. У Робінзона лишилися 2 сестри та 2 дітей одного з братів. Чоловік вирішив податись до Лісабона, щоб довідатись про свою Бразильську плантацію та про компаньйона. П'ятниця всюди супроводжував його.
У Лісабоні Робінзон знайшов свого давнього друга, капітана португальського корабля, що вперше підібрав його в морі коло берегів Африки. Капітан розповів, що Робінзонів компаньйон ще живий, а плантація Робінзона має прибутки, тому можна повернути собі всі доходи. Робінзон зайнявся цим і через 7 місяців отримав більше 5000 фунтів стерлінгів. Він призначив зі своїх прибутків пенсію для капітана, вислав гроші своїм сестрам. Компаньйон просив його повертатися у Бразилію, але Робінзон спершу вирішив повернутись в Англію. Цього разу він їхав суходолом. Коли вони з П'ятницею та іншими попутниками переходили гори, на них напали вовки. Маючи з собою рушниці, чоловіки вбили тоді біля 60 вовків.
Прибувши до Англії, Робінзон розшукав стару вдову капітана, якій колись віддав на збереження гроші. Робінзону вже спадало на думку, чи не доручити їй свої товари і гроші, а самому поїхати назад у Лісабон, а потім у Бразилію, але згодом він вирішив залишитися вдома і, якщо буде змога, продати свою плантацію. Листуючись з компаньйоном, Робінзон через 8 місяців таки продав плантацію. Та він ніяк не міг викинути з голови Бразилію. Його дуже тягло знову в мандри по світах і особливо хотілось побувати на своєму острові.
Майже 7 років Робінзон нікуди не виїздив з Англії. За цей час він взяв під свою опіку 2 племінників, синів одного з братів. Робінзон одружився і мав двох синів та дочку. Але коли його дружина вмерла, а племінник-моряк з добрим прибутком вернувся з подорожі в Іспанію, Робінзон вирішив пливти на його судні купцем в Ост-Індію. Це сталося 1694 року.
Під час цього плавання Робінзон відвідав свою нову колонію на острові, бачився там з іспанцями, які змушені були вжити проти 2 матросів насильства. Населення острова зростало, бо поселенці нападали на материк і захоплювали людей у полон. На той час, коли Робінзон приїхав на острів, там народилося щось із 20 дітей.
Робінзон пробув трохи на острові, залишив поселенцям всілякі запаси і тесляра та коваля. Він переконав поселенців не кидати острова і поїхав. Прибувши в Бразилію, Робінзон купив там і відправив поселенцям вітрильне судно, навантажене різними необхідними для них речами.
На поселенців острова нападали караїби, але після багатьох боїв поселенці повернули собі свої плантації й досі живуть на острові, але про все це з описом пригод з Робінзонового життя наступних 10 років він, можливо, згодом розповість окремо.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу