Та довго він не спав, бо термітник почала заливати вода. За кілька секунд вона піднялася до нижніх ярусів, де спали Том і Геркулес. Дік Сенд розбудив їх і сказав про нову небезпеку. Вода натекла через отвір, і тепер у термітник не заходило свіже повітря. Том запропонував пробити стіну вище води, та Дік боявся, чи зовні вода не стоїть вище. Люди у термітнику були тепер, мовби робітники в водолазному дзвоні.
Бет пірнув, щоб добутися до дірки, що слугувала за вхід і вихід. Він повернувся і сказав, що дірку завалило. Тепер усі були герметично зачинені в термітнику, і кисню чимраз меншало. Дік почав пробивати дірки угорі. Він двічі пробивав дірку, але виявлялося, що рівень води надворі вищий. Нарешті кузен Бенедікт зрозумів, що комахи покинули своє житло тому, що передчували повінь!
Третій отвір під самісіньким верхом термітника врятував загін. Та тільки вони почали вибиратися назовні, як на них напали тубільці на пірогах. Навіть рушниці не допомогли друзям, бо тубільці була майже сотня. Місіс Уелдон, її сина, кузена Бенедікта схопили й кинули в одну з пірог. Дік Сенд бачив, як пірога попливла до табору тубільців. Самого Діка Сенда, Нен, старого Тома й його товаришів теж кинули в пірогу, яка попливла в інший бік. Тієї миті, коли пірога причалювала, Геркулесу вдалося втекти, прихопивши рушницю одного з тубільців.
Розділ VII
ТАБІР НА БЕРЕЗІ КВАНЗИ
Злива переповнила водою притоки Кванзи, і річка вийшла з берегів. Табір тубільців стояв на горбі, поблизу термітника, в якому мандрівники мало не загинули. На вершині горба росла величезна смоковниця, там і розташувався невільничий караван, що про нього Гарріс говорив Негору. Невільників-негрів, силою захоплених під час набігів у їхніх селищах, агенти работорговця Алвіша гнали до Казонде, на ринок. В таборі з супутниками Діка Сенда поводились як із невільниками-тубільцями. Бідних негрів чекали дорога на сотні миль і знущання хавільдарів – так звалися їхні наглядачі.
Діка Сенда обеззброїли, але в кайдани не закували. Однак до нього приставили хавільдара. Негору і Гарріса не було, проте юнак не сумнівався, що нападом на термітник керували саме ці два негідники. Незабаром хлопець довідався, що їх ведуть на невільничий ринок Казонде, центр работоргівлі в Анголі. Шлях туди мав зайняти добрих 3 тижні. Дікові дуже хотілося поділитись своїми думками зі старим Томом і його товаришами, та їм не дозволяли спілкуватися.
Розділ VIII
ІЗ ЗАПИСНИКА ДІКА СЕНДА
Караван попрямував на схід. Начальник каравану, високий араб Ібн-Хаміс, пильно стежив за цією людською чередою. Дікові Сенду ніяк не вдавалося перемовитись бодай словом із своїми товаришами. Він лише міг робити нотатки у своєму записнику. Якось він побачив Нен, яка сказала, що скоро помре. Однієї ночі до Діка прибіг Дінго і приніс записку від Геркулеса. Той писав, що місіс Уелдон з малим Джеком і кузеном Бенедіктом понесли в кітанді, а супроводжують їх Гарріс і Негору. Геркулес писав, що хтось підстрелив Дінго з рушниці, але рана вже загоїлася. Більше Дінго не приходив.
Розділ IX
КАЗОНДЕ
26 травня караван невільників прибув до Казонде. Половина бранців загинули в дорозі. І все ж работорговці сподівалися на неабиякий зиск. У Казонде був один з головних невільничих ринків Анголи. Торгівля людьми провадилась на "чітоці" – майдані в центрі міста. В одній частині міста жили португальські, арабські й тубільні купці. В другій частині містилася "резиденція" тубільного володаря. Весь торговий квартал належав Жозе-Антоніу Алвішу – тому самому работорговцю, в якого Гарріс і Негору служили агентами. Резиденція казондського володаря, яка межувала з торговим кварталом, була скупченням злиденних халуп. Тутешнього володаря звали Муані-Лунга, і він був страшним п'яницею.
Коли Алвіш оглядав Тома і його друзів, Дік зумів повідомити друзям про записку Геркулеса і смерть Нен. Тоді ж до хлопця підійшов Гарріс і сказав, що місіс Уелдон і Джек померли. Почувши таку страшну новину, Дік підскочив до Гарріса, вихопив у нього з-за пояса ніж і вгородив йому в груди по самісіньку ручку.
Розділ X
ЯРМАРОК
Алвіш уже хотів покарати Діка, але Негору попросив почекати, бо хотів познущатися з хлопця. Діка замкнули в бараці і приставили охорону.
Через два дні, 28 травня, відкрився ярмарок – "лаконі" – на який з'їхались работорговці з усіх факторій внутрішньої Африки та тубільці з сусідніх областей. На ярмарку продавали не тільки рабів, але й усі дари африканської землі. З раннього ранку на просторому майдані зійшлося приблизно 5000 душ. Пополудні Алвіш звелів вивести невільників, призначених на продаж. Старого Тома і трьох його товаришів продали одному арабу, який мав намір одпровадити їх до занзібарських факторій за 1500 миль.
Розділ XI
ПУНШ ЙОГО ВЕЛИЧНОСТІ
Близько 4 години пополудні на ярмарку з'явився його величність Муані-Лунга, володар Казонде. Його супроводив численний почет – дружини, "державні чиновники", солдати й раби. Алвіш та інші работорговці поквапились вийти йому назустріч. Володар був жалюгідно вдягнений, його вбрання доповнювали окуляри на носі та лупа на шиї. Ці предмети, за якими так побивався кузен Бенедікт, знайшов у Бетових кишенях Алвіш і подарував Муані-Лунга.
Володар оглянув виставлених на продаж рабів, а потім закричав, що хоче горілки. Негору та Алвіш підійшли до володаря і домовився, що спершу приготують йому пунш, а потім вб'ють Діка Сенда, який сьогодні вбив одного з агентів.
Приготувавши пунш, Алвіш запалив його і помішував величезним ополоником з довгою ручкою. Раптом Муані-Лунга вихопив ополоника з рук у Алвіша, зачерпнув вогняного пуншу й підніс до рота. Та проспиртований володар Казонде раптом загорівся сам. Вогонь не давав великого жару, але невтримно пожирав Муані-Лунга. Один з міністрів підбіг до свого володаря, щоб загасити його, але, проспиртований не менше від того, зайнявся й сам. Алвіш і Негору заклякли на місці. Дружини володаря кинулись навтіки. Через кілька хвилин Муані-Лунга і його міністр згоріли.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Розділ XII
ПОХОРОН МУАНІ-ЛУНГА
За порадою Негору Алвіш пустив чутку, що незвичайна смерть володаря Казонде – знак особливої прихильності до нього великого бога Маніту. Забобонні тубільці спіймалися на гачок. Залишалось тільки вшанувати його величність похороном.
Спадкоємицею трону стала найстарша дружина Муані-Лунга – Муана. Алвіш та інші работорговці не боялися Муани, бо могли задобрити її подарунками та лестощами. Вона звеліла негайно розпочати приготування до похорону. В кінці головної вулиці Казонде котив води бурхливий потічок. На дні потічка мали викопати могилу для Муані-Лунга. Тож на час похорону треба було відвести воду вбік. Тубільці заходилися споруджувати загату. Після похорону загату мали зруйнувати, і вода повернеться в своє русло.
Негору домігся, щоб Діка Сенда принесли в жертву на могилі володаря. Злочинець пішов до Діка, щоб познущатися, але юнак тримався відважно і гордо. Вночі до Діка хотів добратися Дінго, але йому не вдалося, бо його почули місцеві собаки, тож він мусив втекти.
Коли воду з потічка відвели, посеред русла викопали велику яму, на дно якої поклали 50 живих жінок, рабинь його величності. Їх мали втопити разом із тілом їхнього володаря. Від тіла лишилось лиш кілька кісток, тому тубільці зробили опудало Муані-Лунга.
Коли спустився вечір, усі люди, а також Алвіш, Негору, араби-работорговці та їхні хавільдари рушили у процесії. В протилежному кінці ями височів пофарбований у червоне дерев'яний стовп. До стовпа прив'язали Діка Сенда. За наказом Муани зруйнували загату, і вода почала заливати яму разом з жінками, опудалом і Діком.
Розділ XIII
У ФАКТОРІЇ
Місіс Уелдон, її син Джек та кузен Бенедікт не загинули, а перебували у Казонде. Вони прибули туди на тиждень раніше за караван Ібн-Хаміса. Їх поселили в факторії Алвіша. Там до них ставилися добре, гарно годували, а кузену Бенедікту дозволяли шукати комах по всій території, яка була огороджена високим парканом.
Через три дні після похорону Муані-Лунга, Негору прийшов до факторії і сказав місіс Уелдон, що Нен і Дік загинули, а негрів продано в рабство. Далі злочинець повідомив, що має намір продати місіс Уелдон з сином і кузеном її чоловіку за 100 000 доларів. Жінка мусила написати чоловікові листа, щоб Негору мав доказ. Місіс Уелдон відмовилася написати такий лист, але Негору дав їй тиждень на роздуми і пообіцяв, що вона сильно пошкодує, якщо цього не зробить.
Розділ XIV
ВІСТІ ПРО ДОКТОРА ЛІВІНГСТОНА
У місіс Уелдон виникла ідея звернутися по допомогу до доктора Лівінгстона. Якось вона підслухала розмову Алвіша і якогось работорговця про те, що наукові подорожі численних мандрівників у Африку шкодять комерційним операціям работорговців. Ближчими днями сюди мав прибути доктор Лівінгстон, впливова особа в Африці. Та 13 червня в Казонде почули сумну звістку, якій проте дуже зраділи Алвіш та інші работорговці: 1 травня Лівінгстон помер.
Розділ XV
КУДИ МОЖЕ ЗАВЕСТИ МАНТІКОРА
Місіс Уелдон мусила прийняти пропозицію Негору, але вона домоглася, щоб її чоловік не їхав аж сюди, а провів викуп в Мосамедіші – невеликому порту на південному березі Анголи. Там було безпечніше. Обговоривши всі питання з португальцем, місіс Уелдон написала чоловікові листа. Негору мав видавати себе за її друга, якому вдалося втекти з полону в тубільців. Наступного дня Негору в супроводі 20 негрів вирушив на північ. Тепер місіс Уелдон залишалося тільки набратися терпцю і чекати ще 3-4 місяці. Вона не збиралася залишати Алвішеву факторію, бо тут їм не загрожувала ніяка серйозна небезпека.
Якось кузен Бенедікт побачив рідкісну комаху мантікору і переслідував її, поки не опинився під самісінькою огорожею факторії Алвіша. Мантікора залізла у кротову нору, і кузен Бенедікт виявив, що й сам може пролізти цією великою норою, яка з'єднувала обгороджену територію із зовнішнім світом. Так чоловік опинився поза межами факторії і побіг у ліс, куди полетіла комаха. Там кузена Бенедікта спіймала і потягла в кущі чиясь могутня рука.
Розділ XVI
МГАННГА
Кузена Бенедікта почали шукати, і Алвішеві слуги невдовзі знайшли кротовий хід, який сполучав факторію з лісом.