У такий спосіб Біле Ікло познайомився із собаками всяких порід і всяких розмірів. Він завжди перемагав, тому Красень Сміт мусив зводити його з вовками, що їх зумисне задля цього ловили індіанці в пастки. Якось Біле Ікло бився з риссю, а потім бої припинилися, бо ніхто не міг перемогти вовка. Аж до весни його тільки показували людям за гроші, а тоді прибув сюди якийсь Тім Кінен, який привів із собою першого на Клондайку бульдога.
Розділ IV
ДАВУЧА СМЕРТЬ
Бульдог мав кличку Черокі і був дуже витривалим. На початку бою він добродушно махав цурпалком хвоста і наче лінувався битись. Біле Ікло не звик мати діло з такими супротивниками і чекав, коли йому дадуть справжнього собаку. Черокі жодного разу не міг схопити Білого Ікла і не давав схопитися. Він увесь час тримався на віддалі, метлявсь туди-сюди і ухилявся. Ран на тілі бульдога ставало дедалі більше, але він нічим не виявляв, що це його турбувало.
Біле Ікло скористався моментом, коли повільніший Черокі виставив незахищене плече і налетів на ворога. Однак він ударив з такою силою, що не встояв сам і перелетів через бульдога. Це вперше Біле Ікло не втримався на ногах. Якраз у цю мить Черокі схопив його зубами за горло. Рятунку від щелеп не було. Білого Ікла рятували від смерті тільки густа його шерсть та шкура. Здавалось, кінець уже близько. Біле Ікло, зібравши рештки сил, звівся на ноги і забігав зі своїм п'ятдесятифунтовим тягарем, що висів йому на горлі. Раптом оддалік задзвеніли дзвіночки й долинули крики погонича собак. Усі, за винятком Красеня Сміта, сполохано перезирнулись, чи то не поліція. Та це були незнайомі чоловіки. Вони зупинили собак і підійшли довідатись, що тут за пригода. Тим часом Красень Сміт, побачивши, що Біле Ікло програв бій, почав розлючено копати його ногами. Незнайомець, якого звали Відон Скотт, вдарив Красеня Сміта, і той гепнувся на сніг. Подорожній насварив усіх і покликав свого погонича Метта. Обидва почали розривати собак.
Коли Тім Кінен поволік бульдога в юрбу, Біле Ікло кілька разів марно пробував звестись на ноги. Він мав вигляд задушеного на смерть собаки. Метт уважно його обдивився. Скотт вирішив купити Біле Ікло. Він дав Красеню Сміту 150 доларів. Той не хотів продавати, але Скотт пригрозив йому. Так Біле Ікло став власністю гірничого інженера Відона Скотта.
Розділ V
НЕПРИБОРКАНИЙ
Вдома Відон Скотт і Метт сперечалися, чи можна приручити Біле Ікло. Скотт говорив, що його годі приручити. Метт вважав, що ще не все втрачено, бо колись Біле Ікло був приручений, адже має на грудях слід від ременя. Метт вирішив спустити ненадовго Біле Ікло. Коли рука погонича зупинилась близько біля шиї Білого Ікла, він наїжився, загарчав, але й нашорошився проти дрючка, що був у другій руці. Біле Ікло не зразу навіть зрозумів, що він вільний. Скотт кинув йому кавалок м'яса. Собака з кличкою Майор кинувся до м'яса, але Біле Ікло збив його з ніг і, перш ніж Метт кинувся до них, загриз.
Метт націлився вдарити Білого Ікла ногою, але собака вкусив його за ногу. Скотт уже видобув револьвера, та Метт став на захист собаки. Скотт підступив до нього, але без дрючка. Він хотів поставити руку на голову Білого Ікла, але той відразу його вкусив. Тепер уже Метт хотів вбити собаку, але Скотт став заступатись за Білого Ікла. Метт тримав рушницю, і чоловіки помітили, що Біле Ікло гарчить на зброю. Коли Метт відійшов від рушниці, Біле Ікло сховав свої зуби.
Розділ VI
ВЧИТЕЛЬ ЛЮБОВІ
Через добу Скотт підійшов до Білого Ікла без дрючка, чи батога, чи рушниці. Біле Ікло був на волі, а Скотт спокійно говорив до нього. Деякий час Біле Ікло гарчав в унісон з його голосом. Мимоволі у звіра прокинулася довіра до цієї людини. Скотт простяг йому невеличкий шматок м'яса, але собака з'їв, лише коли м'ясо опинилося на землі. Декілька разів це повторилося, а тоді Біле Ікло взяв м'ясо з руки.
Потім Скотт наважився погладити його. Біле Ікло стримувався, щоб не вкусити. Метт не міг повірити, що Скотт гладить собаку. І це було для Білого Ікла початком кінця його попереднього життя, де панувала сама ненависть. Щоб виявити свою вірність, Біле Ікло зголосився стерегти майно хазяїна. Минали дні, й приязнь щораз більше переходила в любов. Призвичаївся він і до Метта, вважаючи його власністю хазяїна.
Якось Білого Ікла запрягли у клондайкські санки. Працюючи вдень в упряжі, Біле Ікло, одначе, не забував і за ніч, коли він мав стерегти майно хазяїна. Він завжди був при роботі.
Пізньої весни Скотт поїхав кудись, і Біле Ікло засумував. Метт написав Скотту, що Біле Ікло не хоче працювати і їсти. Коли Відон Скотт повернувся, Біле Ікло вперше замахав від радості хвостом. У його очах засяяла глибока любов. Скотт чухав Білому Іклу за вухами, гладив шию й плечі і ніжно плескав по спині пучками пальців. Біле Ікло несподівано просунув голову між рукою й тілом хазяїна. Сховавшись так, що видко було самі вуха, він перестав гарчати й тільки терся й тиснувся до Скотта.
Якось увечері, невдовзі після свого повернення, Скотт грав з Меттом у крибедж. Раптом вони почули, що Біле Ікло когось зловив надворі. Виявилося, що це Красень Сміт, який прийшов зі сталевим ланцюгом і дрючком, щоб викрасти собаку. Чоловіки мовчки відправили Сміта геть.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ЧАСТИНА П'ЯТА
ПРИРУЧЕНИЙ
Розділ І
ДАЛЕКА ДОРОГА
Відон Скотт збирався виїжджати додому у Каліфорнію. Біле Ікло відчував від'їзд і скиглив. Метт дивувався, звідки собака знає, що Скотт поїде. А потім настав день, коли крізь відчинені двері Біле Ікло побачив фатальну валізу. Уночі собака вив, а вдень відмовився від їжі.
Перед тим, як іти до пароплава, Метт і Скотт замкнули Білого Ікла у хаті. Та собака вибив вікно і втік. Коли Скотт побачив Білого Ікла на березі, то розчулився і забрав з собою.
Розділ II
ПІВДЕННИЙ РАЙ
Біле Ікло зійшов з пароплава в Сан-Франциско. Далі друзі поїхали поїздом і прибули в привітний, веселий край, залитий сонцем, повний тиші й спокою. Вони приїхали до будинку, який стояв на рівнині. Біля брами на Білого Ікла налетіла вівчарка Коллі. Це була самиця, а закон його породи не дозволяв нападати на самиць. З іншого боку на Білого Ікла напав хорт Дік. Біле Ікло мало не загриз його, але Коллі урятувала собаку. За хвильку надбіг Скотт і схопив Білого Ікла, а батько Скотта відкликав своїх собак.
Білого Ікла мусили взяти в будинок, бо Дік і Коллі не мали спокою. У кімнаті він уважно обдивився, чи не криється де якась небезпека. А тоді із задоволеним гарчанням ліг біля ніг хазяїна, ладен щомиті скочити й битись на смерть.
Розділ III
БОГОВІ ВОЛОДІННЯ
Минуло небагато часу, і тут, у Сьєрра-Вісті, Біле Ікло став почуватися як вдома. Дік згодом спокійно поставився до нової істоти в маєтку, але Коллі ще вбачала у ньому хижака.
Біле Ікло познайомився з батьком Відона, суддею Скоттом, його дружиною, двома сестрами хазяїна, Бет і Мері. У Відона була дружина Еліс і двоє маленьких дітей, Відон і Мод, чотирьох та шести років. Діти наважилися гладили Біле Ікло. Після дітей найбільше уваги Біле Ікло приділяв батькові Відона. Коли суддя сидів на широкій веранді й читав газету, Біле Ікло любив лежати біля його ніг.
У новій домівці у Білого Ікла було багато пригод. Якось він передушив 50 курей, і Відон навчив його більше так не робити. Іншого разу хазяїн дозволив Білому Іклу загризти трьох собак, які щоразу кидалися на нього по дорозі в місто.
Розділ IV
ПОКЛИК КРОВІ
Минали місяці за місяцями. Біле Ікло розкошував і був щасливий. Єдиною прикрістю його теперішнього життя була Коллі, яка не давала йому й хвилини спокою.
Найбільше Біле Ікло не любив, коли з нього сміялися, але на сміх хазяїна він не гнівався. Якось Скотт добродушно сміявся з Білого Ікла. Собака прибрав поважного вигляду, а потім щелепи йому розтулились, горішня губа піднялась угору і в очах з'явився сміхотливий вираз. Так Біле Ікло навчився сміятись.
Відон Скотт часто їздив верхи, і Біле Ікло вважав за свій обов'язок завжди бігти з ним. Якось Біле Ікло вперше гавкнув. Він гавкнув на кобилу, яка норовилася виконати Відонів наказ.
Ще раз Біле Ікло загавкав, коли хазяїну була потрібна допомога. Бо якось у полі Відон вилетів із сідла, впав і зламав собі ногу. Біле Ікло побіг додому і схопив дружину хазяїна за одяг, тягнучи кудись. Всі звернули увагу на дивну поведінку Білого Ікла. Він пильно подивився на людей, а тоді голосно загавкав. Дружина здогадалася, що з Відоном щось трапилося.
Одного дня Коллі повела його за собою далеко в поле, а там і в ліс. Це було пополудні, коли Відон Скотт мав звичай їздити верхи, але цього разу Біле Ікло вибрав Коллі. Цього дня хазяїн їздив сам, а там далеко в лісі гасали Коллі й Біле Ікло, – так само, як багато років тому гасали Кічі й Одноокий.
Розділ V
ПРИСПАНИЙ ВОВК
Саме о цій порі в газетах з'явилося повідомлення про відважну втечу із сан-квентінської тюрми в'язня на ім'я Джимм Голл. За голову цього злочинця було обіцяно величезну суму золотом. Тим часом у Сьєрра-Вісті також читали газети, але не так із цікавістю, як із тривогою, бо саме суддя Скотт судив Джима Голла і ухвалив йому останній вирок. Тоді ж таки, в суді, Джим Голл погрозився, що настане день, коли він помститься на судді за цей вирок, бо того разу Джим не був винен, а злочин йому накинули. А що він вже двічі давніше був засуджений, то суддя вліпив йому 50 років ув'язнення. Суддя Скотт гадки не мав, що Джим Голл зовсім не винен у тому злочині.
Про все те Біле Ікло, звісно, нічого не знав. Але між ним і Еліс, дружиною хазяїна, існувала змова. Щовечора, після того, як усі мешканці Сьєрра-Вісти розходилися спати, вона впускала його у великий передпокій. А раненько вона вставала й випускала його надвір, перш ніж хтось прокинеться.
Однієї ночі, коли весь дім міцно спав, Біле Ікло раптом прокинувся і відчув присутність чужого. Собака накинувся на незнайомця, вони обоє покотились на підлогу. Чужинець вистрелив з револьвера. Усі прокинулися і побачили серед поламаних і поперекиданих меблів уже мертвого злочинця, а Біле Ікло був поранений.
Хірург з півтори години рятував Білого Ікла, якого прошили три кулі. Він утратив майже всю кров.