Навіть Гека приголубила тітка Поллі, і хлопець засоромився.
РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ
ТОМ РОЗПОВІДАЄ ПРО СВІЙ ВІЩИЙ СОН
У цьому й полягала велика таємниця Тома: він задумав повернутися додому разом із своїми піратами і бути присутнім на власному похороні.
У понеділок вранці за сніданком тітка Поллі й Мері були надзвичайно добрі до Тома і охоче задовольняли всі його бажання. Том збрехав, що бачив пророчий сон, і розповів усе, що бачив і чув тієї ночі, коли лежав під ліжком. Тітка повірила в це, а Сід щось запідозрив.
У школі Том і Джо були справжніми героями. Том надумав, що тепер він може обійтися без Беккі Течер, тож вдавав, що не помічає її, і спілкувався з Еммі Лоренс. Беккі вирішила відімстити і дружила тепер з Альфредом Темплем. Тома охопили ревнощі. О дванадцятій годині він утік додому, а Беккі прогнала Альфреда, сказавши, що ненавидить його. Альфред легко догадався, що його просто використовували. Він розгорнув Томову книжку на тій сторінці, де був заданий урок, і залив усю сторінку чорнилом. Беккі побачила, що він зробив, але сховалась швидко непомічена. Вона побігла додому, сподіваючись зустріти Тома й розповісти йому про книжку. Але на півдорозі дівчина змінила свій намір: вона пригадала, що Том навмисне не звертав на неї уваги, і тепер мріяла побачити, як його відшмагає вчитель.
РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТИЙ
"Я НЕ ПОДУМАВ"
Тітка Поллі дізналася від місіс Гарпер правду, бо Джо розповів їй, що Том в той вечір просто пробрався додому й підслухав їхню розмову. Том виправдовувався перед тіткою і розповів про кору, яку хотів їй залишити. Тітка Поллі вибачила йому і відправила до школи, а сама знайшла драну Томову куртку, яку він носив під час своїх піратських пригод. У кишені лежала кора, на якій було нашкрябано, щоб вона не хвилювалася. Тітка заплакала і промовила, що готова прощати Томові мільйон гріхів.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТИЙ
ГЕРОЇЧНИЙ ВЧИНОК ТОМА
Учитель Томової школи, містер Доббінс, замолоду мріяв бути лікарем. Тому щодня, сидячи в класі, він виймав із шухляди, яка замикалася на ключ, книжку з анатомії людини і читав. Цього дня він забув витягти ключ. Коли Беккі зайшла у порожній клас і помітила це, цікавість зборола її, і вона витягла "Анатомію". Раптом до класу зайшов Том. Беккі швидко згорнула книжку і так невдало, що роздерла малюнок до середини. Дівчинка заплакала, бо боялася, що вчитель поб'є її, а такого ще не траплялося.
На уроці вчитель спершу покарав Тома за чорнило на книжці, а потім виявив роздерту сторінку в "Анатомії". Він почав допит кожного учня і коли дійшов до Беккі, Том скочив на ноги й гукнув, що це зробив він. Том без єдиного крику витримав нещадну кару і так само байдуже сприйняв додаткове покарання — наказ залишитися в школі на дві години після уроків. Нарешті Том і Беккі помирилися.
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ
ПОЗОЛОЧЕНА ЛИСИНА
Наближалися канікули. Учитель, завжди суворий, став ще суворішим і вимогливішим, бо хотів, щоб школа відзначилась на іспитах. Його палиця і лінійка тепер рідко лежали без діла. Бив містер Доббінс боляче і карав за найнікчемніші провини. Тож учні надумали помститися йому. Хлопці домовилися з сином маляра, бо учитель харчувався в будинку його батька. Перед усякою великою подією вчитель любив підкріпитися вином, і син маляра обіцяв товаришам, що напередодні іспитів, як тільки той вип'є й засне в своєму кріслі, він "зробить усю цю штуку".
Настав урочистий день іспитів. О восьмій годині вечора будинок школи було яскраво освітлено і прикрашено. Учитель сидів, як на троні, у великому кріслі, на високому помості. Було видно, що він добре випив.
Коли учитель почав малювати на дошці карту Америки, щоб потім проекзаменувати всі класи з географії, почулося хихотіння. Якраз над головою вчителя в стелі був отвір, і через отвір повільно спускалася кішка на мотузку, причому голова її була туго закручена ганчіркою, щоб вона не нявкала. Коли кішка опустилася до його голови, вона у відчаї схопилася пазурами за перуку вчителя і разом з своєю здобиччю миттю була втягнута в отвір на горище. А навколо голого черепа містера Доббінса несподівано розлилося сяйво, бо син маляра позолотив йому лисину!
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДРУГИЙ
ТОМ ЧЕКАЄ КАРИ НЕБЕСНОЇ
Настали канікули, але Тому вони чомусь здавалися нудними. Він пробував писати щоденника, разом з Джо Гарпером зібрав групу музикантів, грався з хлопцями три дні в цирк, та все одно йому було нудно.
Беккі Течер поїхала на літо з батьками до свого рідного містечка Константинополя. Після її від'їзду життя Тома ніби потьмарилось. Він раптом захворів на кір і провів 2 тижні у ліжку, а потім хвороба повернулася, і хлопець пролежав ще 3 тижні.
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ
ПОРЯТУНОК МЕФА ПОТТЕРА
У містечку призначили день суду над убивцею, і всюди говорили тільки про це. Том і Гек жаліли Поттера, бо той частенько захищав Гека і визволяв з біди. Ввечері друзі провідали Поттера і дали трохи тютюну й кілька сірників.
Том повернувся додому зовсім пригнічений. Наступні два дні він вештався навколо будинку суду. Гек теж це робив, але вони старанно уникали один одного. На кінець другого дня в містечку говорили, що свідчення індійця Джо незаперечні. Того вечора Том повернувся додому дуже пізно і вліз до спальні через вікно. Він був страшенно схвильований і довго не міг заснути.
Наступного ранку все містечко прийшло на суд. І ось адвокат попросив до слова Томаса Сойєра. Хлопець розповів, що 17 червня опівночі був на цвинтарі з дохлою кішкою. Йому сказали не називати ім'я його супутника, якого у свій час теж допитають. Том розповідав про все, що тоді сталося, а публіка слухала, роззявивши роти. Загальне хвилювання дійшло краю, коли Том дістався до сцени вбивства. Раптом у залі торохнуло скло: індієць Джо стрибнув у вікно і втік.
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ
ВЕЛИЧНІ ДНІ — ЖАХЛИВІ НОЧІ
Том ще раз став уславленим героєм, а місцева газетка розхвалила його до неба. Його дні були днями слави й радості, але ночі були повні жаху, бо індієць Джо гуляв на волі. Його шукали по всій окрузі, обіцяли винагороду за його голову, але злочинця так і не знайшли.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ П'ЯТИЙ
ПОШУКИ ЗАКОПАНОГО СКАРБУ
Якось Том відчув непереможне бажання копати землю, щоб знайти сховані скарби. Компанію Тому склав Гек Фінн. Вони дістали скалічене кайло та лопату і вирушили в дорогу. Друзі копали в багатьох місцях, але нічого не знаходили. Потім Том запропонував копати під старим деревом на Кардіфській горі, за будинком удови. Хлопці знову копали, але марно. Зрештою вони вирішили закінчити справу вночі, та і тоді не знайшли нічого. Том вирішив, що скарби можуть бути у старому будинку, де живуть привиди.
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ШОСТИЙ
СКАРБ ВИКРАЛИ РОЗБІЙНИКИ
Наступного дня була п'ятниця, тож хлопці вирішили, що це поганий день, щоб йти до зачарованого будинку. Цього дня вони грали у Робін Гуда.
У суботу хлопці знову копали, але й цього разу їхня робота була даремна. Нарешті Том і Гек наважилися увійти у зачарований будинок. Вони побачили кімнату, зарослу травою, без підлоги, без штукатурки, вікна без шибок, старовинний комин, зруйновані східці. Потім вони пішли на другий поверх, та там теж не було нічого цікавого.
Коли друзі вже хотіли зійти вниз, раптом почули голоси. Увійшли двоє. Один із них був старий глухонімий іспанець, що його останнім часом один чи два рази бачили в містечку, а другого хлопці не знали. Друзі відразу впізнали в іспанцеві індійця Джо.
Волоцюги говорили про свої справи, а потім снідали. Незабаром обидва заснули. Та Том з Геком не змогли втекти, по під їхніми ногами скрипіли дошки.
Довелося чекати аж до вечора. Волоцюги прокинулися і відкопали у кімнаті мішок зі сріблом, який раніше тут сховали. Хлопці почули, що там було 600 доларів. Жадібними очима стежили вони за кожним рухом волоцюг. Та коли індієць Джо ще раз вдарив у яму ножем, то наштовхнувся на якусь скриньку. Приятель індійця сказав, що бачив неподалік лопату й кайло. Чоловіки принесли інструменти хлопців і відкопали невелику скриньку, у якій знайшли золото.
Раптом волоцюги почали міркувати, звідки тут могли взятися кайло і лопата. Вони боялися залишати свої гроші тут, щоб часом хтось не прийшов і не відкопав. Джо сказав, що забере гроші у номер другий, під хрестом. Раптом індієць вирішив перевірити, чи нікого нема на верхньому поверсі. Хлопці дуже налякалися, але індієць до них не добрався, бо старі сходи завалилися під ним.
Незабаром волоцюги вислизнули з будинку в темряву і попрямували до річки з своєю коштовною скринькою. Том і Гек вирішили стежити за індійцем, що дійти за ним до "номера другого" і забрати гроші собі.
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ СЬОМИЙ
ТРЕМТИТЬ І ВИСЛІДЖУЄ
Наступного дня Том вирішив, що їм з Геком обов'язково треба вислідити індійця. Хлопці дійшли до думки, що "номер два" — це номер кімнати у корчмі. У містечку було тільки дві корчми. Том швидко довідався, що в кращій корчмі, в номері другому давно жив молодий адвокат. У гіршій корчмі номер другий був якийсь таємничий. Син корчмаря розказав Томові, що ця кімната була завжди замкнена і з неї виходять тільки вночі. Задні двері цього другого номера виходили у маленький завулок між корчмою і старим складом цегли. Том і Гек придумали роздобути побільше ключів і першої ж темної ночі піти туди й спробувати відімкнути ці двері. Гек мав слідкувати за індійцем Джо, бо той казав, що збирається зайти до містечка і ще раз пошукати нагоди здійснити помсту.
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ
У ЛІГВІ ІНДІЙЦЯ ДЖО
Через два дні, в четвер, Том і Гек пішли ввечері до корчми. Гек стояв на варті, а Том увійшов до провулка. Гек довго чекав друга, а потім Том прибіг і сказав, що треба тікати. У зруйнованій різниці край містечка, куди вони прибігли, Том розповів, що двері у номер два були зовсім не зачинені, а коли він зайшов, то побачив п'яного індійця Джо, який спав. Гек сказав, що тепер саме час забрати скриньку, але Том вважав, що не варто ризикувати, бо біля індійця лише одна порожня пляшка. Тож хлопці вирішили, що Гек буде стежити щоночі, поки не станеться так, що індійця не буде в кімнаті.