Раптом юрба завирувала, бо наближався Меф Поттер. У нещасного лице було сіре, а в очах — жах. Джо розповів вигадану ним сцену вбивства. За кілька хвилин на допиті індієць Джо так само спокійно повторив свої свідчення під присягою. Гекльберрі і Том вважали, що Джо продався дияволові.
Жахлива таємниця і докори сумління цілий тиждень після цього не давали Томові спати вночі. Навіть Сід говорив, що вночі Том говорить. Тітка Поллі вважала, що це все через те жахливе вбивство. Щоб Сід нічого не дізнався, Том пожалівся на зуби і на ніч перев'язував собі щелепи хусткою. Він не знав, що Сід навмисне ночами не спав і частенько, ослабивши його пов'язку і спершись на лікті, прислухався до його слів.
Мало не щодня у цей сумний час Том ходив до віконечка тюрми і передавав туди контрабандою "вбивцеві" всякі смачні речі, які вдавалося здобути.
Мешканцям містечка дуже кортіло покарати метиса Джо за крадіжку трупів, але він викликав такий страх, що ніхто не наважувався взяти на себе почин у цій справі, а тому цей намір був залишений.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ
КІТ І ЛІКИ
Беккі Течер перестала ходити до школи, бо захворіла, і в Тома почалися нові турботи. Він блукав уночі навколо її будинку і почував себе дуже нещасним. Тітка стурбувалась і почала його лікувати, пробуючи всі можливі засоби. Саме на той час входило в моду лікування водою, тож Тома обливали холодною водою, загортали в мокре простирало й укривали ковдрами, щоб він пропотів. Він приймав гарячі ванни, "сидячі" ванни, душі. Помалу Том збайдужів до всіх тортур. Тітка почула про нові ліки — "болевгамовувач", замовила їх і почала давати Томові. То був справжній вогонь у рідкому стані! Хлопець став обмірковувати всілякі плани порятунку, і нарешті почав вдавати, що ліки йому подобаються. Тітка дозволила приймати ліки самому, і Том виливав їх у щілину підлоги у вітальні.
Якось Том дав спробувати ліки їхньому котові Пітеру. Кіт просто оскаженів і вчинив у кімнаті страшенний розгардіяш. Тітка відразу зрозуміла, що на кота подіяли ліки, і насварила хлопця. Тоді Том сказав тітці, що вона без жалю попекла йому цими ліками всі кишки. Тітку Поллі почала мучити совість.
Том прийшов до школи до початку уроків, чого ніколи не траплялося. Він виглядав Беккі. Коли прийшов її брат, Джеф Течер, Том не відходив від нього ні на хвилину і всіляко намагався навести його на розмову про сестру. Але Джеф не розумів натяків. Том зажурився, та ось прийшла Беккі. Тепер Том гукав, реготався, ганявся за товаришами, ходив на голові. Дівчинка не помічала його, а згодом сказала, що деякі люди гадають, що вони дуже гарні… і завжди кокошаться… Том, сумний і знищений, відійшов набік.
РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ
ЗГРАЯ ПІРАТІВ ПІДНІМАЄ ВІТРИЛА
У Тома на душі було похмуро. Він почувався самотнім і усіма забутим. Хлопець вирішив піти з містечка. Коли він йшов лугом, то навіть заплакав, почувши звук шкільного дзвоника, який скликав учнів на післяобідні уроки. Том зустрів Джо Гарпера, у якого теж був похмурий вигляд, бо мати відшмагала його за те, що він ніби то випив вершки. Хлопці домовилися тікати з дому разом.
Джо хотів піти в пустельники, жити в печері, годуючись сухими скоринками, і вмерти від холоду, злиднів і горя. Але, послухавши Тома, він визнав, що краще зробитися піратом.
За три милі від їхнього містечка, там, де річка Міссісіпі досягає більше ніж милю завширшки, був довгий, вузький лісистий острів з піщаною мілиною. Саме на цей Джексонів острів друзі і вирішили переселитися. Вони розшукали Гекльберрі Фінна, і він охоче приєднався до них.
Хлопці розійшлися, домовившись зустрітися на березі ріки опівночі. Кожен мав узяти з собою вудочки й гачки, а також їжу, яку їм пощастить здобути. Ще до вечора кожен із них встиг поширити серед товаришів звістку, що незабаром у містечку "щось почують".
Опівночі Том з'явився на березі річки з великим шматком вареної шинки та ще з деяким провіантом. Прийшли Джо і Гек. Том назвав себе Чорним Месником Іспанських морів, Гек — Кривавою Рукою, а Джо — Грозою Океанів.
Гроза Океанів теж роздобув чималий шмат свинини і ледве дотяг його до місця. Кривава Рука приніс казанок і цілий пак напівсирого тютюнового листу, а також кілька стеблин маїсу, щоб замінити ними люльки. Крім нього, жоден з піратів не курив. Сірників у них не було, тож вони потягли головешку з великого плоту, поки плотарі пішли до містечка.
Хлопці сіли на пліт, який вкрали біля берега, і поплили до острова. Десь коло другої години ночі пліт сів на піщану мілину кроків за двісті від того місця, де вони вирішили розташуватися. Хлопці перетягли туди всю здобич, а з плота прихопили старе вітрило, щоб зробити з нього намет.
Вони розпалили вогонь, підсмажили на сковороді трохи свинини і з'їли половину всього припасу кукурудзяних коржів. Гекльберрі говорив, що дуже задоволений, бо не щодня наїдається досхочу. Том радів, що не потрібно буде вставати рано-вранці, щоб йти до школи.
Кривава Рука видовбав з кукурудзяного качана люльку, припасував до неї стеблину, набив її тютюном, приклав до неї жаринку і випустив хмару пахучого диму. Том і Джо теж вирішили навчитися курити. Та поки що вони заходилися пояснювати Геку, чим займаються пірати.
Втомлені пірати лягли спати. Тома і Джо трохи мучила совість за втечу і вкрадене з дому м'ясо.
РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ
ТАБІР ЩАСЛИВИХ РОЗБІЙНИКІВ
Прокинувшись уранці, Том довго не міг зрозуміти, де він. Джо та Гек ще спали. Том спостерігав за комашками, пташками і пробудженням природи зі сну. Хлопець розбудив інших піратів, і за дві хвилини вони ганялись один за одним по білій піщаній мілині. Уночі хвилі віднесли їхній пліт, але хлопці навіть раділи з цього: був спалений міст між ними і цивілізованим світом.
Гек знайшов поблизу джерело чистої води, хлопці закинули вудочки, і на сніданок була риба з шинкою. Поснідавши, вони лягли в холодку, поки Гек курив свою люльку, а потім вирушили всі разом в ліс на розвідки. Та нічого дивовижного вони не знайшли, тільки довідались, що від найближчого берега острів відокремлює вузька протока завширшки якихось двісті ярдів. Купалися вони мало не щогодини і тому повернулися до табору вже надвечір.
Друзі пообідали холодною шинкою, а потім знову лягли в холодку побалакати. Та розмова незабаром почала перериватися, бо хлопці таки сумували за домівками. Через деякий час вони почули якийсь особливий звук. Вийшовши на берег, хлопці побачили посередині ріки невеличкий пароплав, на палубі якого було багато народу. Навколо пароплава снувало безліч човнів. Пароплав видав три тужних сигнали. Том сказав, що цей звук означає, що хтось утопився. Раптом хлопець зрозумів, що стріляють тому, що вони, Том, Гек і Джо, потонули. Миттю наші пірати відчули себе героями. Коли смерклося, пароплав заходився коло своєї звичайної роботи, човни зникли, а пірати повернулися до табору.
Хлопці наловили риби, зварили вечерю, поїли, а потім почали міркувати, що тепер говорять і думають про них у містечку. Їм уявлялася дуже сумна картина. Пізніше Джо насмілився спитати у товаришів, як вони поставляться до думки вернутись додому. Гек і Том почали збиткуватися над Джо, тож той сказав, що пожартував.
Коли Гек і Джо заснули, Том знайшов два шматки білої кори платана і нашкрябав на кожному кілька рядків своєю "червоною охрою". Один із них він згорнув трубкою і сховав у кишеню, а другий — у бриль Джо, трохи відсунувши бриль од власника. Крім того, Том поклав у бриль кілька своїх цінних речей. Потім він прожогом кинувся до берега.
РОЗДІЛ П'ЯТНАДЦЯТИЙ
ТОМ НИШКОМ ВІДВІДУЄ ДОМІВКУ
За кілька хвилин Том уже йшов бродом, простуючи до іллінойського берега. Коли течія не давала йти, Том поплив. Він вийшов на берег і пішов далі прибережним лісом. Уже десь о десятій годині він вийшов з лісу на відкрите місце навпроти містечка і побачив біля берега пароплав. Том вліз у човен, що був прив'язаний до корми пароплава. Він ліг на дно і причаївся. Нарешті пароплав поплив, і подорож почалася.
Через 15-20 хвилин колеса пароплава зупинилися, Том виліз із човна і в темряві поплив до берега. Незабаром він опинився біля тітчиного будинку. У її вікні було світло, бо там сиділи: тітка Поллі, Сід, Мері й мати Джо Гарпера.
Том підійшов до дверей і прочинивши їх, поповз у кімнату. Тітка помітила, що миготить свічка і відправила Сіда зачинити двері. Том саме вчасно гайнув під ліжко. Він полежав там, відсапуючись, а потім підповз так близько, що міг би торкнутися тітчиної ноги. Тітка Поллі плакала за Томом і говорила, що він не був таким уже й поганим. Місіс Гарпер теж шкодувала за сином і говорила, що вершки вона сама вилила, а сина побила ні за що. Том під ліжком заливався сльозами. Він хотів вилізти, але стримував себе. Хлопець довідався, що їх шукали, а коли знайшли пліт, вирішили, що хлопці втопилися. Сьогодні була середа, і якщо до неділі тіл не знайдуть, у неділю вранці відбудеться панахида.
Коли всі розійшлися, тітка стала на коліна і почала молитись за Тома, навіть не уявляючи, що він під її ліжком. Томові ще довго довелося лежати тихо, поки тітка заснула. Тоді він виліз і довго дивився на стареньку. Він усім серцем жалів її. Хлопець витяг із кишені кусок кори і поклав його біля свічки, але потім забрав назад. Він поцілував тітку і пішов геть.
Біля пароплава він відв'язав човна і поплив на острів. Йому дуже хотілося захопити човен, але він знав, що човна всюди шукатимуть. Коли Том прийшов у табір, ніч уже кінчалася.
Джо і Гек прокинулися і не знайшли Тома. Була тільки записка, що коли він не повернеться до сніданку, то усі його речі — їхні. Джо вважав, що друг неодмінно повернеться, бо щось задумав.
Том таки з'явився, бо поки друзі міркували про Томів вчинок, він купався. Незабаром вони влаштували собі сніданок з шинки та риби. За сніданком Том розповів (і трохи прикрасив) свої пригоди. Коли оповідання було вислухано до кінця, хлопці відчули себе славетними героями. Потім Том ліг у холодку поспати до обіду, а інші пірати пішли ловити рибу й досліджувати острів.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ
ПЕРШІ ЛЮЛЬКИ.