Білочки зрозуміли, що Веручина голова зіпсута, тому потягнули її до великого отвору, куди викидали шкаралупки. Так дівчинка опинилася у сміттєпроводі. Батьки побігли рятувати її, але білки штовхнули у діру і їх.
Чарлі запитав містера Вонку, що ж тепер буде з Солтами. Містер Вонка сказав, що внизу їх зловлять. І тут почулася ще одна пісенька умпа-лумпів. Ті співали про вередливу Веруку Солт, яка потрапила у сміття, а зіпсували дівчину саме батьки.
Розділ 25. Великий скляний ліфт
Містер Вонка пообіцяв, що всі діти, які зникли, вийдуть сухі з води. З ним залишились Майк Тіві та Чарлі Бакет. І ще було троє дорослих — пан і пані Тіві та дідунь Джо. Містер Вонка повів усі в ліфт. Чарлі здивувався, бо скрізь у ліфті були кнопки. Біля кожної була крихітна наклейка з назвою приміщення, в яке потрапиш, коли натиснеш цю кнопку.
Цей ліфт вмів їздити боком, скоком, уздовж, навскоси і... на небеси! Кабіну ліфта було зроблено з товстого прозорого скла, щоб було добре все видно. Чарлі швиденько почав читати написи біля кнопок: "Шахта з видобування драже "Морські камінчики" — глибина 3 кілометри", "Льодяникова ковзанка", "Водяні пістолети з полуничним соком", "Вибухові цукерки для ваших ворогів", "Карамелькові пломби — забудьте про зубних лікарів", "Невидимі шоколадки, щоб їсти на уроці"…Майк Тіві поцікавився, чи немає тут "Телевізійного цеху". Містер Вонка сказав, що є, і показав на кнопку. Там було написано "Телевізійний шоколад".
Майк Тіві натиснув кнопку, ліфт смикнувся вбік, аж всі пасажири (крім містера Вонки, котрий тримався за ремінець, що звисав зі стелі) попадали на підлогу. Поїздка у ліфті нагадувала Чарлі американські гірки. Крізь скляні стінки ліфта вони уривками бачили різні цікавинки й чудасії, що діялися в деяких приміщеннях.
Коли двері ліфта роз'їхалися, містер Вонка попередив усіх бути дуже обережними у приміщенні, в яке вони заходять.
Розділ 26. Телевізійно-шоколадний цех
Там було так яскраво, що містер Вонка дав кожному по парі чорних окулярів. Довга і вузька зала була вся біла. В дальньому кутку стояла велетенська телекамера на коліщатах, навколо неї юрмилася ціла армія умпа-лумпів, вони всі були у захисних скафандрах. У протилежному кутку зали за столом сидів ще один умпа-лумпа і дивився на екран величезного телевізора.
Містер Вонка розповів, що тут його найвидатніший винахід — телевізійний шоколад. Усі побачили, як телекамера розчепила величезну шоколаду на невидимі малесенькі часточки, а потім передала на екран телевізора в іншому кутку зали. Чарлі взяв з екрану справжнісіньку шоколадку, правда, маленьку. Містер Вонка пояснив, що велика шоколадка, яку висилають по телебаченню, з другого боку завжди виходить меншою.
Розділ 27. Майка Тіві передають по телебаченню
Майк Тіві запитав, чи можна по телебаченню передати живу людину. Містер Вонка здивувався і сказав, що навіть не думав про це, та й таке дуже небезпечно. Щойно почувши слова містера Вонки: "Я майже впевнений, що можна...", Майк Тіві зірвався й побіг до протилежного кутка зали, де стояла велика телекамера. Хлопець летів мов навіжений, а добігши до величезної телекамери, відразу підскочив до рубильника, порозкидавши навсібіч умпа-лумпів. Після сліпучого спалаху Майка не стало. Батьки хлопчика розхвилювалися, містер Вонка сказав, що треба надіятися на краще.
Усі зібралися біля телевізора. На його екрані скоро почав з'являтися Майк Тіві, та тепер він був карликом. Пані Тіві сягнула рукою й зняла з екрана крихітну фігурку сина. Батьки почали сварити містера Вонку, бо їх син не зможе ходити до школи. Майк тоненьким голоском пропищав, що все одно зможе дивитися вдома телевізор. Пан Тіві закричав, що викине той телевізор у вікно відразу, як приїдуть додому. Коли Майк Тіві таке почув, на нього напала жахлива істерика, але батько сховав його в нагрудну кишеню свого піджака. Містер Вонка сказав, що дещо можна зробити: Майка треба покласти в спеціальну машину, якою тут випробовують, як і настільки розтягуються жуйки. Може, він тоді стане такий, як був, може, кілометрів на два.
Умпа-лумпи заспівали пісню про дітей, які весь час дивляться телевізор. У таких дітей в голові стає пусто, гниє уява, псується зір. Тому краще не дивитися телевізор, а читати книжки.
Скорочений стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Розділ 28. Залишився тільки Чарлі
З дітей залишився тільки Чарлі. Містер Вонка подивився на нього і раптом аж вибухнув радістю. Він сказав, що хлопчик виграв, і тепер почнеться справжня забава!
Чарлі, дідусь Джо і містер Вонка застрибнули у ліфт. Містер Вонка натиснув кнопку "Вгору й геть". Ліфт злетів угору, немов ракета. Вони помчали вгору-вгору-вгору. Чарлі і дідусь зрозуміли, що ліфт має пробитися крізь дах фабрики.
Так і сталося, дідунь Джо кричав: "Рятуйте! Нам кінець! Ми пропали!" Але містер Вонка заперечив: "Ні, не пропали! Ми пробилися! Ми вже назовні!". І справді, ліфт протаранив фабричний дах і тепер, мов ракета, летів просто в небо. Містер Вонка натиснув іншу кнопку.
Розділ 29. Інші діти ідуть додому
Ліфт зупинився, завис угорі над фабрикою. Крізь скляну підлогу Чарлі бачив, як інші діти поверталися додому. Авґустус Ґлуп був худий, як соломина. Віолета Бореґард, відома жуйколюбка, мала вже здоровий вигляд, але обличчя досі було фіолетове. Верука, пан і пані Солт йшли з голови до п'ят у відходах і смітті. А Майк Тіві мав метрів 3 заввишки, а тонюсінькій був, як дріт.
Потім містер Вонка сказав, що має поговорити з Чарлі про дещо важливе. Чоловік натиснув ще одну кнопку — і ліфт майнув у небо.
Розділ 30. Шоколадна фабрика Чарлі
Великий скляний ліфт тепер ширяв високо над містом. Містер Вонка спитав Чарлі, чи йому подобається шоколадна фабрика. Хлопчик відповів, що це найчудовіша фабрика на світі. Тоді містер Вонка сказав, що вирішив подарувати фабрику Чарлі. Як тільки хлопець підросте і зможе нею управляти, фабрика належатиме йому.
Чарлі і дідунь Джо не могли повірити. Довідавшись про сім'ю Чарлі, містер Вонка сказав, що батьки хлопця, бабусі і дідусі теж можуть перебратися на фабрику. Чарлі заперечив: дідусь і бабусі дуже старенькі і 20 років не злазили з ліжка. Тоді містер Вонка дещо придумав.
Ліфт прилетів до хатинки Бакетів. Він пробив дах і потрапив у спальню до стареньких, що лежали на ліжку. Усі троє стареньких подумали, що настав кінець світу. Бабуня Джорджина зомліла, в бабусі Джозефіни випала з рота штучна щелепа, дідусь Джордж заховав голову під ковдру, а з сусідньої кімнати примчали пан і пані Бакети.
Дідунь Джо вийшов з ліфта, Чарлі кинувся в обійми мами і розповів, що вони всі житимуть на фабриці містера Вонки й допомагатимуть йому нею керувати!
Минуло чимало часу, поки Чарлі з дідунем Джо змогли нарешті всім пояснити, що з ними сьогодні відбувалося. Але й після цього всі вони відмовилися їхати на фабрику в ліфті. Містер Вонка, дідунь Джо та Чарлі заштовхали ліжко зі старенькими в ліфт. А тоді ще й пана та пані Бакетів туди затягли. Потім зайшли й самі. Ліфт полетів просто в небо.
Чарлі виліз на ліжко і намагався заспокоїти заціпенілих від жаху стареньких. Бабуся Джозефіна запитала, чи буде там їжа, бо всі були голодні. Чарлі зареготав і сказав, що зараз вони самі побачать.
Скорочений стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу