Король згадав присягу Роланда: якщо він загине на чужині, то лежатиме до ворогів лицем. Карл знайшов тіло племінника і дуже страждав та довго оплакував. Джефрейт Анжуйський порадив королю, що треба зібрати всі тіла і поховати. За наказом Карла франки шукали мертвих соратників і зносили докупи, а потім з почестями поховали. Серця Роланда, Олів'єра та Турпіна зібрали в шовкові хустки, а тіла поклали в мармурові саркофаги. Тіла цих трьох героїв король наказав обережно везти додому.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ГОТУВАННЯ ФРАНКІВ ДО БИТВИ
Карл зібрався у зворотну путь, коли з'явився ворожий авангард. Король закликав франків до зброї і покликав на допомогу Бога. Багато воїнів зійшлося до короля, було сформовано десять полків. Імператор Карл перед боєм помолився і попросив Бога про захист і помсту за смерть Роланда.
ГОТУВАННЯ АРАБІВ ДО БИТВИ
Франки заглибились в іспанський край, отаборилися, а розвідники повідомили Баліганту, щоб готував зброю. Маври почали споряджатися у бій. Балігант, почувши про славний Карлів меч, який звався Джойоз, назвав свій меч Прецьйоз. Відтоді бранний клич маврів був "Прецьйоз!" Емір готував до бою і свого сина Мальпріма, який вирішив йти першим, а за перемогу йому було обіцяно велику частку царства. Полки маврів складали різні народи: хана неї, турки, перси, словенці, гуни, мадяри. Усього полків було тридцять.
ОСТАННЯ БИТВА
Дві армії застигли у чеканні. Коли почулися заклики "Прецьйоз!" і "Монжуа!", а Карл звелів заграти в сурми, араби зрозуміли,що їх чекає важка й жахлива битва. На широкій рівнині Балігант під'їхав близько до Карла і погрозив йому вістрям важкого списа. Карл закричав до свого війська: "Вперед, герої! Монжуа! За мною!". Зійшлися передові загони, французькі графи і барони вбивали ворогів. Емір і Карл підбадьорювали своє військо. Цар Канабей, рідний брат Баліганта кинувся на Найма, та сам Карл поспішив на допомогу і вбив поганця.
Балігант убив графа Гвінемана, Лорана й Джебоїна, владаря Нормандії Ричарда. З обох сторін загинуло багато, бій тривав до вечора, франки зазнали великих втрат. Балігант благав своїх богів подарувати йому перемогу. Та Джемальфін приніс йому погані вістки: загинув емірів син Мальпрім і брат Канабей.
Карл з герцогом Наймом, Одж'єром-Данцем, Джефрейтом з Анжу завзято билися. Балігант побачив, що впав царський знак з Магометом і почав розуміти свою неправоту і правду Карла.
ДВОБІЙ КАРЛА І БАЛІГАНТА
Увечері Карл і Балігант зустрілися у двобої. Емір пропонував Карлу здатися, стати васалом і одержати великі володіння. Карл пропонував еміру прийняти християнство. Обидва відмовилися від пропозицій і билися далі. Балігант вдарив Карла по шолому, розсік і зсік шкіру з голови. У цьому місці череп оголився, та Карл не впав, він завдав ворогу смертельного удару. Після цього невірні почали тікати. Карл з вояками кинувся в погоню. Мало хто з маврів втік і не загинув.
КАРЛ У САРАГОСІ. ПОВЕРНЕННЯ ДО ФРАНЦІЇ
Погоня дісталася до Сарагос. Брамімонда побачила з вежі, що бій програно, вона сказала про це чоловікові, і Марсілій вмер з горя. Тим часом Карл розбив браму Сарагоси, полки отаборились в місті, Брамімонда віддала королю всі ключі. Єпископи короля почали хрестити усіх язичників, а Брамімонду король вирішив забрати до Ахена і охрестити там.
На кораблях Карл переплив Джиронду. Король супроводжав до Блея прах Роланда, Олів'єра і Турпіна. Тіла поклали в білі саркофаги і поховали у храмі Сен-Ромена.
Карл поїхав до Ахена. Коли він прибув, його відвідала красуня Альда, наречена Роланда. Коли дівчина дізналася про його смерть, то з горя померла. Король звелів віднести небіжчицю в монастир і поховати з почестями.
СУД НАД ГАНЕЛОНОМ
Навпроти королівського палацу Ганелона прив'язали до ганебного стовпа. Його сікли різками і кийком, а він чекав суду. Король з усіх країв покликав суддів, які зібралися у Ахенській каплиці. Ганелон переконував усіх, що він не зрадник, а просто хотів помститися Роланду. Зрадник розумів, що його справи кепські, тому скликав усіх своїх тридцятьох родичів. Наймудріший з них, якого звали Пінабел і який умів гарно говорити, взявся рятувати родича. Він просив виправдати Ганелона і не проливати даремно крові. Король розумів, що красномовство Пінабела може врятувати Ганелона.
БОЖИЙ СУД
Перед Карлом з'явився Тьєррі, молодший брат Джефрейта Анжуйського. Він сказав королю, що Ганелон − запроданець і має вмерти на шибениці. Тьєррі вирішив довести правоту мечем і битися з Пінабелом. Якщо переможе Тьєрі − Ганелона стратять. Пінабел погодився на бій. Карл сказав, що потрібні заручники, і в заставу пішли усі родичі Ганелона.
Перш ніж розпочати поєдинок, обидва висповідалися, одержали прощення, помолились, а потім повернулися до Карла. Під Ахеном була велика лука, там і відбувся бій. Господь уберіг Тьєррі від смерті, і той вбив Пінабела.
ПОКАРАННЯ
Родичів Ганелона було повішено на дереві, а самого зрадника прив'язали до чотирьох диких коней, яких випустили в поле. Запроданця спіткала лиха смерть.
Після суду і покарання Ганелона король звелів охрестити знатну полонянку. Відтоді дружина Марсілія стала Юліаною. Карл Великий вклав Божу віру в серце Брамімонди.
Не довго відпочивав король, бо час було знову рушати у похід, цього разу на Бірські землі, де чекав на допомогу король Вів'єн.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу