Наймити обступили стіг і заходились ворушити його вилами. Від їхніх гучних голосів Мюнхгаузен опритомнів. Він видерся на вершок стогу, зірвався і впав господареві на голову, вбивши його. Та ніхто за ним не плакав, бо він був скнара.
СЕРЕД БІЛИХ ВЕДМЕДІВ
Друзі барона зраділи, коли дізналися, що він живий. Найбільше зрадів славетний мандрівник Фіппс, який саме в цей час збирався рушати в експедицію до Північного полюса. Мюнхгаузен поїхав з ним і, прибувши, помітив високу крижану гору, на якій борюкалися двоє білих ведмедів. Він вхопив рушницю і поліз туди, та посковзнувся і знепритомнів. Коли прийшов до тями, ведмідь сидів на ньому. Маленьким складаним ножиком чоловік відрізав ведмедеві три пальці на лівій нозі. Ведмідь заревів від болю, а він підбіг до рушниці і вистрелив у лютого звіра. Постріл розбудив кілька тисяч ведмедів. Вони всією юрмою посунули на Мюнхгаузена. Та він швидко зняв із вбитого ведмедя шкуру і накинув на себе. Потім почав вбивати ведмедів і забив кілька тисяч (вони ж нічого не підозрювали). Туші забрали на корабель, але їх було так багато, що вони не могли рушити. Довелося повернутися додому, ось чому капітан Фіппс так і не відкрив Північного полюса.
ДРУГА ПОДОРОЖ НА МІСЯЦЬ
Один родич барона попросив знайти країну, де живуть велетні. Мюнхгаузен погодився, спорядив корабель, і вирушив в Південний океан. Та в дорозі знялася велика буря і закинула корабель на Місяць.
На Місяці мандрівників оточили якісь превеликі чудовиська, що сиділи верхи на триголових орлах. Ці птахи у мешканців Місяця за коней. Саме тоді місячний цар вів війну з імператором Сонця.
На Місяці все набагато більше, ніж на Землі. Мухи там завбільшки з овець, кожне яблуко не менше, ніж кавун. Замість зброї у мешканців Місяця редька. Замість щитів у них гриби-мухомори. Місячні мешканці виростають просто на деревах. На гіллі ростуть величезні горіхи з незвичайно міцною шкаралущею. Коли горіхи достигнуть, їх обережно знімають з дерев і складають у льох. Як тільки цареві Місяця треба нових людей, він наказує кинути ці горіхи в окріп. Через годину горіхи лускаються, і з них вискакують готові-готовісінькі місячні люди. Цим людям не треба вчитися. Вони зразу народжуються дорослими і вже знають своє ремесло. На кожній руці у них один-однісінький палець, але працюють вони спритно. Голову свою вони носять під пахвою і, вирушаючи мандрувати, залишають її вдома, щоб вона не зіпсувалася в дорозі. Щороку в місячних мешканців нова мода на колір очей.
СИРНИЙ ОСТРІВ
Якось Мюнхгаузен вирушив у далеке плавання на великому голландському кораблі. Під час урагану розбився компас. Не знаючи шляху, вони потрапили на сирний острів. У гавані замість води було молоко. Мешканці цього острова споживали самий тільки сир! У кожного з них по три ноги. На острові було сім річок, що текли молоком, і дві річки, що текли густим і смачним пивом. А пташині гнізда там були прездоровенні.
В одному лісі Мюнхгаузен був свідком кари. Острів'яни повісили на дереві трьох чоловіків догори ногами, які повернулися з мандрів й нахабно брехали про свої пригоди. Барон відразу повернувся на корабель і відплив від чудесного острова.
КОРАБЛІ, ПОГЛИНУТІ РИБИНОЮ
Вони блукали морем без компаса, поки величезна рибина проковтнула їх разом з кораблем. У череві рибини виявилося багато кораблів. Діждавшись, поки вода спала, Мюнхгаузен з капітаном зійшли з корабля погуляти. Тут вони зустріли десять тисяч моряків з усього світу. Барон подав пропозицію: зв'язати дві найвищі щогли і, як тільки рибина роззявить рота, поставити їх сторчма, щоб вона не могла стулити щелепи.
Моряки так і зробили, а тоді усі виплили з її черева. Кораблів було сімдесят п'ять. Визволившись із полону, вони визначили, що перебувають у Каспійському морі. Це дуже здивувало усіх, тому що Каспійське море закрите. Але триногий учений, якого барон прихопив на Сирному острові, пояснив, що рибина запливла в Каспійське море через якийсь підземний канал.
СУТИЧКА З ВЕДМЕДЕМ
Але тільки-но барон виліз із човна, на нього накинувся величезний ведмідь. Мюнхгаузен схопив його за передні ноги і так міцно стис їх, що ведмідь заревів з болю. Барон знав, що як тільки пустить його, ведмідь умить роздере його, і тому тримав його три дні й три ночі, аж поки він помер з голоду. Відтоді жоден ведмідь не наважується напасти на Мюнхгаузена.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу