Том сказав, що не може дивитися, як містер Казна-Хто-Казна-Звідки залицяється до його дружини. Гетсбі уже хотів щось сказати, але Дейзі запропонувала їхати додому. "Ваша дружина вас не кохає, –сказав Гетсбі. – I ніколи не кохала. Вона кохає мене". "Ви збожеволіли!" –вигукнув Том. "Вона пішла за вас тільки тому, що я був бідний і вона втомилася чекати. Це була жахлива помилка, та все одно вона ніколи не кохала нікого, крім мене!" – кричав Гетсбі. Нік з Джордан спробували були піти, але Том і Гетсбі почали вимагати, щоб вони залишилися. Гетсбі говорив, що Дейзі кохає його. Том говорив, що вона кохає його. Том признався, що зраджував, але кохає тільки Дейзі. Жінка сказала, що дійсно не кохає Тома, хоч колись і кохала. Том почав кричати, що його з Дейзі багато чого зв'язує. Потім почав розпитувати Гетсбі, хто він власне такий. Том сказав, що Гетсбі належить до кодла Мейєра Вольфсгайма, що в своїх "аптеках" у завулках Нью-Йорка й Чікаго продає самогон, що Гетсбі – бутлегер. "Ну й що з того? – чемно сказав Гетсбі. – Ваш приятель Уолтер Чейз, наприклад, не погребував пристати до нашого діла". "А ви його за це продали, так? Самі вийшли сухими з води, а він відсидів за вас місяць у в'язниці в Нью-Джерсі. Боже! Почули б ви, що він про вас каже!" – говорив Том. "Друже, він прийшов до нас без цента в кишені. I ладен був на все, аби хоч трохи заробити", – відповів Гетсбі.
Гетсбі схвильовано заговорив, звертаючись до Дейзі, заперечуючи геть усе, захищаючи своє ім'я від звинувачень, навіть не висловлених. Але з кожним його словом вона дедалі більше замикалася в собі, і врешті він замовк. Нажахані очі Дейзі говорили, що вона зреклася всіх своїх намірів, що мужність покинула її. Вона попросила Тома, щоб вони поїхали додому. Том сказав їй, щоб їхала з Гетсбі – він їй уже не докучатиме, бо зрозумів, що хотів стрибнути вище голови. Гетсбі і Дейзі поїхали. Нік раптом згадав, що йому сьогодні виповнилося 30 років і вирішив випити.
О сьомій вечора Нік, Джордан і Том сіли в машину Тома і поїхали на Лонг-Айленд. Том, веселий, радісно збуджений, балакав без упину.
Тим часом між Міртл і Вільсоном відбулася сварка, і жінка вибігла майже на темну дорогу, галасуючи й розмахуючи руками. Міртл збила машина, яка помчала далі. Згодом до тіла під'їхала машина з Томом, Джордан і Ніком.
Тіло Міртл Вільсон занесли в гараж. Том непорушно стояв, схилившись над нею. Вільсон ридав і голосив. Якийсь свідок розповів, що машина, яка збила Міртл була велика і жовта. Вільсон знав, що то була машина, якою вдень Том заїжджав сюди на заправку. Вільсон подумав, що то Том збив Міртл. Але Том відразу почав виправдовуватись, що сам хвилину тому під'їхав сюди, вертаючись з Нью-Йорка, бо пригнав до Вільсона свою стару машину, про яку вони домовлялись.
Том, Джордан і Нік поїхали з заправки в особняк Б'юкененів. Дейзі була вдома, бо в її вікнах світилося. Том сказав, що викличе для Ніка таксі. Джордан просила Ніка зайти в будинок, але його трошки нудило, і він хотів побути на самоті. Нік подумав, що йому остогидло їхнє товариство, і не тільки Б'юкенени, а й Джордан також. Нік почув, що йому викликали таксі і пішов чекати до воріт. Він не пройшов і двадцяти кроків, коли хтось гукнув його. То був Гетсбі. Із розмови з ним Нік зрозумів, що за кермом була Дейзі. Гетсбі сказав, що говоритиме поліції, що це він був за кермом. Гктсбі розповів, що та жінка сама кинулася до машини, вона ніби хотіла їм щось сказати, може, прийняла за своїх знайомих. Гетсбі збирався чекати тут цілу ніч, чи не подасть йому Дейзі сигналу, якщо Том ввірветься до неї в кімнату.
Нік вирішив повернутися і подивитися, що робиться у будинку. Крізь вікно він побачив, як Дейзі й Том сиділи одне проти одного за кухонним столом. Він наполегливо доводив їй щось. Вони явно про щось змовлялися.
РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ
Гетсбі розповів Ніку, що чекав до 4 години ранку, а потім Дейзі погасила світло. Нік радив йому кудись тікати, але Гетсбі не міг лишити Дейзі, не дізнавшись, що вона вирішила робити далі.
Саме тієї ночі Гетсбі і розповів Ніку дивовижну історію своєї молодості. Дейзі була першою "світською" дівчиною, з якою він спізнався. Він був хлопцем без цента в кишені, без минулого, був простим офіцером…
…Нік не хотів їхати на роботу, йому не хотілося залишати Гетсбі самого. В конторі Нік трохи працював, а потім заснув. Потім подзвонила Джордан Бейкер. Для Ніка вона була уже не важлива. Трохи згодом він подзвонив Гетсбі, але в нього було зайнято.
Вільсон вирішив, що Міртл убив її коханець, який їхав у тій машині. Вона вибігла до нього, хотіла щось сказати, але він не побажав зупинитися. Під ранок Вільсон ходив і шукав жовту машину. О пів на третю його бачили у Вест-Еггу – він питав, як пройти до особняка Гетсбі.
У цей час Гетсбі взяв надувний матрац, бо хотів вперше скупатися у своєму басейні. У басейні його і застрелив Вільсон. Нік саме приїхав до Гетсбі і разом з шофером, лакеєм та садівником витяг тіло. А недалеко лежало тіло Вільсона, що вистрелив й у себе.
Стислий скорочений переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТИЙ
Через два роки Нік згадує решту того дня, ніч і наступний день.
Вийшло так, що інтереси Гетсбі представляв тільки Нік, і ніхто більше. За пів години після того, як знайшли Гетсбі, Нік подзвонив Дейзі. Але виявилося, що вони з Томом виїхали дві-три години тому, взявши з собою багаж, не залишивши адреси. Вольфсгайм теж відмовився брати в усьому участь. На третій день надійшла телеграма з якогось містечка в Міннесоті від Генрі К. Гетц. В ній просили затримати похорон до його прибуття. Це був батько Гетсбі, дідусь із скорботним обличчям, приголомшений і безпорадний. Він довідався про смерть сина з чікагської газети. Вранці в день похорону Нік сам поїхав у Нью-Йорк до Мейєра Вольфсгайма. Мейєр сказав, що на похорон не поїде, але розповів, як колись зустрів Гетсбі – молодого майора. Він був такий бідний, що мусив ходити в мундирі – не мав за що купити цивільний костюм. Уперше Мейєр побачив його в більярдній Вайнбреннера на Сорок третій вулиці – він зайшов туди спитати, чи не знайдеться якоїсь роботи. Він уже кілька днів і ріски не мав у роті. Єврей вважав, що зробив з Гетсбі людину, витяг його з твані, з нікчемства. Мейєр змусив його вступити до Американського легіону, й він там швидко висунувся.
Батько Гетсбі розповів Ніку, що син приїздив до нього два роки тому й купив йому будинок. Ніхто більше не приїхав на похорон. Під рясним дощем Гетсбі ховали лиш містер Гетц, священик, Нік і слуги з листоношею. Дейзі не надіслала ні телеграми, ані навіть квітів.
Тепер Нік зрозумів, що і Том, і Гетсбі, і Дейзі, і Джордан, і Нік – всі з Заходу, і, можливо, їм усім бракувало чогось такого, без чого важко пристосуватися до життя на Сході. Навіть тоді, коли Схід особливо вабив Ніка, він здавався йому в чомусь потворним.
Після смерті Гетсбі Нік вирішив повернутися додому. Якось надвечір, наприкінці жовтня, Нік побачив на П'ятій авеню Тома Б'юкенена. Нік спитав, що Том сказав того дня Вільсону. Том мовчки втупився в Ніка очима. Нік усе зрозумів і пішов. Том наздогнав його і сказав, що Вільсон прийшов, коли вони з Дейзі пакувалися в дорогу. Вільсон так оскаженів, що застрелив би Тома, якби той не сказав йому, чия то була машина. Вільсон весь час тримав руку на револьвері в кишені. В голосі Тома раптом заклекотіла лють: "I що з того, що я сказав йому? Того типа куля однаково б знайшла, рано чи пізно. Він замилив очі і тобі, й Дейзі, але насправді це був бандюга! Переїхав Міртл, як ото собаку, і навіть не зупинився". Нік зрозумів, що Том вважає свій вчинок виправданим. В усьому цьому було стільки недбалості, стільки безглуздя! І Том, і Дейзі були недбалі люди, вони ламали речі й людей, а тоді тікали й ховалися в безмежжі свого багатства, чи нерозважності, чи ще чогось такого, що тримало їх разом, полишаючи іншим прибирати за ними...
Стислий скорочений переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу