А якщо демонструвати ворожість, вона посилатиме до Шокової Шопи, тобто на електрошокову терапію, а після такого лікування людина перетворюється на пана Елліса або пана Раклі. Як наочний приклад, Рендлу показали Вождя, який, подейкували, переніс понад 200 електрошокових процедур і перетворився на велета-прибиральника. Макмерфі нагадав хлопцям, що лікар говорив про демократію відділення, та хлопці сказали, що тут пацієнти навіть не можуть розслабитися і посміятися. Рендл дивувався, що ніхто тут не сміється: "щойно ти розучився сміятися – втратив опертя в житті". Пацієнти пояснили Рендлу, що бити сестру немає сенсу, бо вона викличе поліцію, кричати теж не можна, бо вона придумає покарання. Макмерфі задумався і сказав, що не хотів би, щоб Рекет вшкварила його трьома тисячами вольтів. Та раптом він заявив, що дістане цю жіночку ще до кінця тижня, поки вона не дістала його першою. Він сказав, що любить азартні ігри і завжди вигравав, признався, що попросився сюди, бо йому були потрібні нові лохи, з яких можна назбирати грошей. Тут йому видалося краще, ніж на фермі у трудовій колонії, тому він ніякий не псих. Але сестра цього не знає і не очікує, що з нею змагатиметься людина метка, як він. Макмерфі запропонував зробити ставки на те, що за тиждень він допече сестрі, довівши, що не така вона вже й непереможна. Гардинг зробив ставку на 10 доларів, а потім почав записувати ставки інших "гострих".
Вождь вважав, що міс Рекет вміла виставляти годинник так, що той пришвидшував або сповільнював час. Наприклад, у ті дні, коли приходили гості, чи були якісь концерти, вона пришвидшувала час. А інколи вона так тягнула час, що Вождь не міг навіть встати, щоб сходити у вбиральню і робив калюжу під собою. Єдиним звільнення для нього від керованого часу був туман. Вождь часто бачив туман, який давав йому почуття безпеки. Та в день, коли з'явився Макмерфі, час для Вождя був цілком нормальним, туману не було. Того дня усе відбувалося звично. Ближче до вечора міс Рекет відпустила чорних хлопців, скинула білу шапку, побажала усім доброго вечора, зробила музику гучніше і пішла додому. Весь вечір Макмерфі грав у блекджек, але музика з гучномовця не давала йому спокою. Пацієнти уже звикли, що цілими днями магнітофон крутив одні й ті самі мелодії, але Рендл не міг до цього звикнути. Він уже поривався йти до санітара, побити його, щоб виключив, але Гардинг спинив, бо за таке можна заробити тавро "небезпечного". Рендл виграв у хлопців усі цигарки, але вкінці дав хлопцям відігратися, щоб вони забули, як весь час програвали. Він навіть сказав, що в них небезпечна спритність, йому навіть страшно грати проти них завтра на справжні гроші. Але хлопці на це не купилися.
Усім пацієнтам перед сном молода медсестра з родинкою видавала пігулки. Вона настільки була налякана словами міс Рекет про Макмерфі, що коли він щиро усміхнувся і хотів познайомитися, їй з рук випав кухоль з водою а пігулка, що призначалася Вождю, полетіла їй за комір. Макмерфі хотів підняти кухоль, а вона так налякалася, що вхопилася за хрестик на шиї. З хрестиком вилетіла пігулка, яку Рендл схопив. Сестра відразу зачинила двері перед пацієнтами, так і не видавши усім ліки.
У спальні Макмерфі хотів віддати таблетку Вождю, але той не взяв. Коли Рендл роздягався, щоб лягати спати, Вождь побачив чорні боксерки, прикрашені великими білими китами з червоними очима. Макмерфі пояснив, що це подарунок від однієї студенточки. На плечах він мав по татуюванню. З одного боку був напис "бойові морпіхи" і малюнок: диявол з червоним оком, червоними рогами і гвинтівкою М1. На другому плечі була вибита рука, яка тримає покерну комбінацію. Пірнувши під покривало, Макмерфі порадив Вождю теж лягати, бо вже йде один з санітарів, щоб вимкнути світло. Вождь озирнувся – наближався чорний санітар на ім'я Гівер, що мав прив'язати Вождя простирадлом до ліжка і вимкнути світло. Коли Гівер пішов, Макмерфі усміхнувся і сказав до Вождя: "А ти аж підскочив, Вождю, коли я сказав що той негритос наближається. А здається, хтось казав, що ти глухий".
Вперше за довгий час Вождь лягав спати, не випивши пігулку, від якої його паралізувало сном. Тому цієї ночі йому привиджувалося багато дивовижного: стіна плавала, він бачив нутрощі велетенської греблі, дроти, що тягнулися до невидимих трансформаторів. Вождь розв'язався з простирадла і побачив, як якийсь робітник взяв скальпель і розрізав старого "овоча" Бластика. Вождеві хотілося збудити Макмерфі і Гардинга, але він знав, що вони скажуть, ніби він божевільний ідіот і допоможуть робітникам поглянути, які з середини індіянці. З цього жахливого видива Вождя витяг пан Тьоркл. Це санітар, який працював в нічну зміну. Іноді вночі він розв'язував Вождеві простирадло. Але цього разу він прийшов допомогти молодому лікарю і двом санітарам забрати тіло старого Бластика.
Зранку Макмерфі прокинувся навіть раніше, ніж Вождь. У вбиральні він голосно співав, наче не мав жодних турбот. Багато років ніхто вже такого не чув у цьому відділенні. Його навіть не спинили чорні хлопці, а "гострі" зрозуміли, що Рендл відрізняється від усіх, хто потрапив у відділення за останні десять років. В одного з санітарів, що чистив підлогу, Макмерфі попросив зубну пасту і довідався, що вона замкнена в шафці, і її відчинять тільки за чверть сьома, а раніше не можна. Це дуже здивувало Рендла, тож він пожартував з санітара: взяв на щітку мильного порошку, яким той мив, і пішов чистити зуби. Санітара це просто вивело з себе, і він накричав на Вождя, щоб той мив підлогу. Вождь відвернувся, щоб санітар не бачив, як він з нього сміється. Макмерфі, якому вдалося дістати санітара, нагадав Вождеві батька: коли вперше приїхали урядовці, щоб викупити землю племені біля водоспаду, тато жартував з них, говорячи, що пролітають казарки і гуси. Урядовці дивувалися, бо в липні цих птахів там не могло бути. Коли вони зрозуміли, що з них насміхаються, то розсердилися і поїхали ні з чим.
Коли у відділенні з'явилася міс Рекет, чорний санітар розповів, як Рендл чистив зуби, забув навіть сказати про смерть старого "овоча". Раптом сестра почула спів самого Макмерфі і розлютилася. Макмерфі вийшов до неї у самому рушнику на стегнах. Вона відразу закричала, що у відділенні не можна ходити у рушнику. Тоді Рендл зробив рух, ніби хотів скинути рушник, але Рекет зупинила його. Макмерфі пояснив, що йому просто не видали одяг, а його дрантя хтось поцупив. Свою злість сестра зігнала на чорному санітарові, що не встиг ще принести одяг для Макмерфі. Коли чорний подав Макмерфі одяг, той скинув рушник і повісив сестрі на плече. І тут усім стало видно, що під рушником він був у боксерах. Минула ціла хвилина, поки сестра взяла себе в руки.
На сніданку Макмерфі був щасливий, бо гадав, що старша сестра вже у нього в руках. Він не розумів, що просто заскочив її зненацька і тільки змусив ще більше зібратися на силі. Рендл хвалив їжу, яку тут давали: вперше за пів року він пив апельсиновий сік. А ще тут давали шинку, тости, масло, яйця, каву, банани. "Заплатіть мені – я звідси не піду", – говорив Макмерфі.
Більшу частину ранку Макмерфі грав у блекджек, але не на цигарки, а на боргові розписки. Рендл попросив міс Рекет зробити тихше музику у вітальні, але вона сказала, що тут є літні люди, які не дочувають, і ця музика для них – все, що вони мають. Тоді Макмерфі запропонував перенести гру в карти у одну з вільних кімнат. Але сестра сказала, що там бракуватиме персоналу. Вона повернула розмову так, щоб Макмерфі більше не було що казати. Згодом прийшов лікар і забрав Рендла з собою в кабінет на бесіду (на другий день він проводив бесіду з усіма новачками).
Коли вони повернулися, обидва усміхалися і жартували. Почалося щоденне зібрання, і лікар розповів, що, виявляється, вчився з Макмерфі у одній старшій школі. І коли вони ділилися спогадами, згадали карнавали в школі, тож придумали влаштувати такий карнавал у відділенні. Ця ідея не сподобалася міс Рекет, вона сказала, що для дозволу потрібна нарада персоналу. Всі зрозуміли, що карнавалу гаплик. Тоді лікар звернув на тему про музику для пацієнтів. Він говорив, що Макмерфі запропонував зробити музику ще гучніше, щоб глухі "овочі" добре чули, а для тих, кому музика заважатиме, лікар придумав відвести ту стару ванну кімнату, де раніше проводилася гідротерапія. Сестра знову почала про те, що мало персоналу, але лікар говорив, що одного санітара і однієї медсестри цілком достатньо для "овочів", тож можна спробувати. "Гострі" радісно підтримали цю ідею, яку лікар вважав своєю. Сестра мовчки мусила погодитися і вже хотіла почати обговорювати на зібранні якусь проблему, коли Макмерфі почав розповідати про свої сни. Вождь зрозумів, що сестра програла лише другорядний бій, вона все одно переможе, бо за нею стоїть Комбінат. Вождь почав відчувати, що боротьба Макмерфі дуже безнадійна. Від цих думок його почав накривати густий туман, але так він почувався у безпеці.
Минали дні, Мамерфі нервувався через безглузді правила, інколи реготав, що доводило персонал до нестями. Загалом він поводився спокійно, лише раз оскаженів. Якось він збирав ставки на Світову серію (фінал чемпіонату Головної бейсбольної ліги), яка мала початися в п'ятницю. Рендл думав, що їм дозволять подивитися матчі, хоча показувати їх мали не в той час, коли пацієнтам вмикали телевізор. І от за кілька днів до цього, під час зібрання, він запитав, чи можна пацієнтам буде прибрати ввечері, під час звичайного перегляду телевізора, а по обіді дивитися матчі. Сестра сказала "ні". Макмерфі це не здивувало, але здивувало, що "гострі" мовчали. Тоді він сказав, хай усі голосують. Але руки підняли лише Чезик і Сканлон. Після зібрання Рендл не говорив ні з ким. Біллі Бібіт підійшов до нього і пояснив, що дехто тут уже по п'ять років, а після Світової серії буде ще стільки ж, коли Рендл поїде, коли серія закінчиться, тому на біса воно треба нервувати міс Рекет.
У четвер, переддень Світової серії, Макмерфі знову завів розмову про перегляд матчів. Усі були у старій ванні кімнаті, де тепер грали в карти. Гардинг говорив, що матч не вартий такого ризику, але Рендл сказав, що ще жодного разу не пропустив жодної Світової серії.