Крістофер був змушений пообіцяти.
83
Хлопець вважав, що міг би стати дуже хорошим астронавтом. Для цього треба бути розумним, а він вважав себе таким. До того ж, йому подобалося, що треба бути на самоті в малесенькому космічному кораблі за тисячі й тисячі миль від земної поверхні. Йому дуже подобався обмежений простір, поки в таких місцях з ним немає інших людей. Інколи хлопець сидів у сушарці, що біля ванної кімнати. Там він годинами думав. Крістоферу хотілося б взяти з собою в космос Тобі.
89
Наступного дня в школі Крістофер розповів Шивон, що батько наказав йому припинити будь-яке розслідування, а це означало, що його книжка закінчилася, а вбивця не знайшовся. Вчителька сказала, що це схоже на життя і що не всі вбивства вдається розкрити і не всіх убивць щастить впіймати.
Наступного дня дорогою до школи хлопець побачив 4 жовті машини поспіль, тому в нього був Чорний День, і він нічого не їв на ланч, цілий день сидів у кімнаті в кутку й читав свій підручник із підготовки до екзамену рівня "А" з математики.
І наступного дня теж був іще один Чорний День.
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
97
За 5 днів хлопець побачив 5 червоних машин поспіль, і це означало надзвичайний день, тож він знав, що має відбутися щось особливе. У школі нічого особливого не відбулося, і хлопець вирішив, що воно станеться після занять. А коли повернувся додому, то пішов у магазин у кінці вулиці й купив на кишенькові гроші трохи лакричних паличок і батончик білого шоколаду.
У магазині хлопець зустрівся з місіс Александер і її таксою, яку звали Айвор. Крістофер не хотів говорити з жінкою, але потім подумав, що сьогодні надзвичайний день, тому він розговорився з жінкою. Крістофер розповів про Тобі, про свій іспит. А потім подумав про те, що заборонив батько, і зробив висновок, що батько не заборонив питати кого-небудь щось про містера Шиєрса. Тому Крістофер спитав стареньку про цього чоловіка. Жінка розповіла, що чоловік працював у Національному Вестмінстерському банку. Хлопець запитав, чи це містер Шиєрс убив матір, бо батько дуже його ненавидить. Жінка сказала, що містер Шиєрс не вбивав нікого, а коли хлопець сказав, що його мати померла, жінка лише повторювала: "Ой, лишенько". Місіс Александр повела хлопця в парк і розповіла, що його мама і містер Шиєрс були коханцями, тому його батько так ненавидить того чоловіка. Хлопець пообіцяв, що не скаже батькові про те, що дізнався, і пішов додому.
101
Учитель містер Джевонс казав, що Крістоферу подобається математика, оскільки вона безпечна, оскільки в ній треба розв'язувати задачі, які можуть бути цікавими й складними, але на них усе одно можна знайти чітку відповідь. Він мав на увазі, що математика не схожа на життя, тому що наприкінці життя немає чітких відповідей.
103
Коли хлопець прийшов додому, там був Родрі – напарник батька. Крістофер поклав лакричні палички й батончик білого шоколаду до своєї спеціальної скрині для їжі, яка стояла на поличці, і батькові не дозволялося її торкатися. Родрі хотів пожартувати з Крістофера і спитав, скільки буде 251 помножити на 864. Хлопець подумав і відповів: "216 864". Родрі засміявся. Згодом хлопець пішов у сад, бо Шивон говорила якось, що в книжці мають бути описи природи. Та в саду хлопець не знайшов нічого цікавого, що можна би було описати.
107
Улюбленою книжкою Крістофера була "Собака Баскервілів".
Крістоферу подобалися слова Голмса: "У світі повно очевидних речей, на які ніхто й ніколи не звертає уваги". Але Голмс звертав на них увагу, і Крістофер також.
Хлопець навіть знав цікаві факти про Голмса: він ніколи не носив мисливської шапочки, яка постійно на ньому в коміксах і фільмах; і він ніколи не казав: "Елементарно, мій любий Ватсон". Він так каже тільки в теле— й кінофільмах.
109
Того вечора Крістофер трохи пописав свою книжку, а наступного ранку взяв її з собою до школи, щоби Шивон змогла її почитати й сказати, чи він не наробив орфографічних та граматичних помилок.
Шивон прочитала книжку під час уранішньої перерви і спитала, чи хлопець не засмутися через те, що в його мами був роман. Але Крістофер сказав, що ні.
113
Хлопець вважав, що його пам'ять схожа на фільм. Саме тому він дуже добре все запам'ятовує, наприклад розмови, які записав у своїй книжці, як були вдягнені люди та як вони пахли. Якщо його б запитали, яка була його мама, він міг включити перемотку на різні спогади й розповісти, який вигляд вона мала саме в той час.
Наприклад, 4 липня 1992 року, коли йому було 9 років, і була субота, і вони відпочивали в Корнуолі, мати засмагала на рушнику, який мав червоні й фіолетові смуги, і читала книжку Джорджетти Гейєр під назвою "На Маскараді". А потім вона закінчила засмагати, пішла до води поплавати й вигукнула: "Свята паніматко, як холодно!" І вона сказала, що синові також варто піти поплавати, але хлопцеві не подобається плавати, оскільки йому не подобалося знімати з себе одяг. І вона підказала, що він може просто підкотити штани й трохи зайти у воду, тож він так і зробив. Коли мати пірнула і зникла під водою, хлопець подумав, що її з'їла акула, і закричав.
Хлопець вважав, що має в голові образи речей, які відбулися насправді. А інші люди мають у своїх головах образи речей, які насправді ніколи не відбувалися.
127
Коли Крістофер прийшов додому зі школи, батько ще був на роботі. Хлопець виклав свої речі на стіл, серед них була книжка, яку він писав. Згодом батько прийшов додому, побачив книжку і прочитав її, поки син дивився телепередачі. Він сварив сина, а тоді дуже міцно схопив за руку. Крістофер зовсім не очікував, що він так схопить його. Тож він так вдарив батька, що вони побилися, а хлопцеві на короткий період часу відібрало пам'ять. Коли Крістофер прийшов до тями, то сидів на килимі, притулившись спиною до стіни, на його правій руці була кров, а щока боліла. Батько пішов на кухню, відчинив двері з чорного ходу й вийшов надвір у сад. Хлопець почув, як батько підняв кришку сміттєвого бака, кинув щось у нього й з грюкотом опустив кришку. То була книжка.
131
Ось причини, чому Крістофер ненавидів жовтий і коричневий кольори: ЖОВТИЙ: гірчиця, банани (згодом стають коричневими), жовті подвійні смуги, жовта гарячка, жовті квіти (від квіткового пилку в хлопця починалася сінна астма, а ще йому ставало погано від пилку від трав і пліснявих грибків). КОРИЧНЕВИЙ: бруд, підлива, калі, дерево (воно ламається, трухлявіє, а інколи в ньому заводяться хробаки), Мелісса Коричнева (дівчина з його школи, вона розірвала навпіл його великий малюнок астронавта).
Місіс Форбс сказала, що ненавидіти жовтий і коричневий кольори – це дурниці. А Шивон сказала, що їй не варто говорити такі речі й що в кожного є улюблені кольори. Крістофер вважав, що місіс Форбс права. Оскільки це дійсно в дечому дурниці. Але протягом життя потрібно приймати багато рішень, і якщо не приймати рішень, то ти ніколи нічого не робитимеш, тому що весь час обиратимеш, що тобі робити. Тож добре мати причину, із якої тобі щось подобається або не подобається.
137
Наступного дня батько вибачився перед сином. Була субота, і вони поїхали до зоопарку "Туайкросс". Хлопець ніколи там ще не був, не зміг розробити собі маршрут перед тим, як туди дістатися. Вони купили путівник в інформаційному центрі, а потім обійшли весь зоопарк. У кафе хлопець їв сандвічі, які взяв з дому. Батько сказав, що сварився з сином, бо боїться, щоб хлопцеві не було боляче. Він сказав, що любить сина. Потім батько підняв праву руку й розвів віялом пальці, і хлопець підняв ліву руку й розвів віялом пальці, і вони торкнулися пучками.
Згодом хлопець накреслив з пам'яті карту зоопарку:
139
Крістоферу подобався Шерлок Голмс, але не подобався сер Артур Конан Дойл, бо він вірив у надприродне. А коли зістарився, то приєднався до Спілки спіритуалістів, отже, він вірив, що з мертвими можна розмовляти. Це тому, що під час Першої світової війни його син помер від грипу, а сер Артур Конан Дойл все одно хотів із ним спілкуватися. Крістофер навіть знав про Інцидент із Феями з Коттінглі у 1917 році: дві кузини, одну з яких звали Френсіс Ґріффітс, і їй було 9 років, та Ельзі Райт, якій було 16 років, сказали, що інколи вони гралися з феями біля струмка під назвою Коттінглі-Бек, і за допомогою камери батька Френсіс вони зробили 5 знімків з феями, на кшталт:
Але це були не справжні феї. Це були малюнки на папері, які кузини вирізали й поприпинали булавками, оскільки Ельзі дуже добре малювала. Сер Артур Конан Дойл дізнався про ці фотографії, написав статтю до журналу і заявив, що він вірить у автентичність знімків.
149
У понеділок Шивон розпитувала хлопця, чому у нього на щоці є синяк. Хлопець розповів про сутичку з батьком. Шивон хотіла дізнатися, чи хлопцеві не страшно повертатися додому, і він сказав, що не страшно.
Вдома, поки батька не було, хлопець шукав у смітті свою книжку, але її не було. Хлопець влаштував вдома обшук. Він шукав у кухні, коморі, їдальні і добрався до батькової спальні.
На дні шафи лежала велика пластикова скриня для інструментів, і вона була повна інструментів. Під скринею була ще одна коробка. То була стара коробка з-під сорочки. Там була Крістоферова книжка. Хлопець почув, що батько приїхав додому, тому вирішив залишити книжку на місці. У коробці було багато конвертів, адресованих хлопцеві. Адреса була написана таким почерком:
, а так писала лише його мама. Поки батько зайшов у будинок, Крістофер прихопив з собою один конверт.
Після вечері з батьком хлопець пішов до своєї спальні і прочитав лист, який писала його мама з Лондона. Вона писала, що знайшла нову роботу: працює секретарем на заводі, що робить усякі штуки зі сталі. Писала, що переїхала з Роджером в нову квартиру.
Прочитавши, Крістофер був зовсім спантеличений, оскільки мати ніколи не працювала секретарем у фірмі, яка виробляла речі зі сталі.