Перед початком останнього номеру Джим попросив шановну публіку зберігати цілковиту тишу. Лукас здійснив неймовірний петлеподібний плювок. Джим зібрав гроші – безліч монет з дірочкою посередині.
Минуло вже багато годин, проте велика жовта голова у віконечку так і не з'явилася. І ось з якої причини. За великими ебеновими дверми знаходилося царське міністерство. А в міністерстві, справа відома, усе тягнеться жахливо довго. Спочатку брамник зі своїм повідомленням пішов до старшого брамника. Потім старший брамник відніс повідомлення головному брамникові і так далі, аж до головного міністра І Те Де. На жаль, про нього не можна сказати нічого приємного. Він був жахливо марнославний і терпіти не міг, якщо хтось інший чимось виділявся.
Коли головбонзі І Те Де повідомили про двох чужинців, які бажають визволити принцесу Лі Сі, серце його тієї ж миті сповнилося отруйно-зеленими ревнощами. Він вважав себе головним кандидатом на серце принцеси, хоч не кохав принцесу. Він викликав капітана палацової варти і наказав йому привести чужинців.
Глава десята, у якій друзі потрапляють у біду
Мандрівний усландський цирк закінчив виступ на біс, і на майдані знов пролунав грім оплесків. Лукас оголосив антракт, щоб піти поснідати. Цієї миті відчинилися двері з ебенового дерева, і донизу сходами замарширували тридцять чоловік у військовій формі. Юрма принишкла та боязко розступилася. Солдати оточили друзів кільцем, і капітан наблизився до Лукаса. Хрипким гавкаючим голосом він наказав Лукасу і Джиму іти до палацу.
Друзі знову пішли сходинками, а потім потрапили до просторого коридору. Джим і Лукас побачили безліч дверей і коридорів. Друзі ще довго крокували вздовж та поперек різноманітних коридорів, поки не зупинилися біля якихось дверей. Лукас безтурботно постукав, і вони з Джимом увійшли. Солдати залишилися стояти біля входу.
У кімнаті на високих стільцях сиділи три дуже товстих бонзи. Посередині на найвищому стільці сидів бонза в золотому вбранні. Це й був пан І Те Де. Усі троє тримали в руках шовкові віяла, постійно ними обмахуючись. Перед кожним бонзою сидів писар із папером, тушшю та китичкою, якою тут писали.
Лукас представився і розповів, що приїхав з Усландії і хоче потрапити до царя мигдальського, аби повідомити йому, що збирається зі своїм другом визволити царівну. І Те Де та інші два бонзи сказали, що треба мати паспорт і дозвіл. Потім назвали Лукаса і Джима шпигунами. Бонзи усе розтягували час, сміялися з машиніста і його друга. А писарі теж хихотіли і щось записували. Врешті, Лукас не міг так довго чекати і сказав, що хоче потрапити до царя зараз.
Лукас вихопив у писарів, що весь час насміхалися, китички та надавав ними по вухах. Писарі відразу впали догоричерева та взялися жалісно скавчати. А Лукас, не виймаючи люльки з рота, схопив пана І Те Де, підняв його вгору, крутонув у повітрі та ткнув головою у корзину для паперового сміття. Головбонза заволав та заридав, у гніві вимахуючи ногами у повітрі, але звільнитися не міг, бо застряг. Прихопивши двох інших бонз, машиніст розчинив вікно та висунув їх назовні. Бонзи заголосили і уже обіцяли відвести друзів до царя. Та раптом увійшла варта, бо почула крик. Лукаса і Джима оточили. Друзі відбивалися, як могли. Повністю поглинені битвою, ані Лукас, ані Джим не помітили, як у дверях промайнуло чиєсь жахливо перелякане личко. Це був Пінг Понг!
Він проспав увесь ранок, оскільки ввечері заснув незвично пізно. Тому він не застав своїх нових друзів біля локомотиву. Йому розповіли, що машиністів забрала палацова варта. Пінг Понга охопило погане передчуття. Він відшукав нових друзів і побачив, що вони у небезпеці. Пінг Понг стрімголов кинувся до тронної зали, де був цар. Малюк розповів про своїх нових знайомих і їхнє бажання врятувати Лі Сі.
А Лукаса та Джима скували по руках і ногах важкими ланцюгами та підвели до пана І Те Де і двох інших бонз. Раптом у дверях з'явився цар мигдальський, а позад нього – усі владні люди його царства. Капітан зблід від жаху та покірливо опустив шаблю. Солдати зробили те саме. Цар наказав звільнити чужинців, а пана І Те Де і інших закувати.
Глава одинадцята, у якій Джим несподіваним чином дізнається про свою таємницю
У супроводі почту вельмож цар, Лукас та Джим повільно поверталися палацовими коридорами до тронної зали. Цар розповів, що друзів врятував Пінг Понг. Але малюка ніде не було. Виявилось, що він спав, бо для немовляти його віку операція з врятування чужинців виявилася виснажливою. Сам цар, нахилившись, підняв його та бережливо відніс нагору, до своїх царських покоїв і поклав у своє ліжко під балдахіном.
Усі віддавали Лукасу і Джиму шану. А в бібліотеці царя усі шукали у книгах, що понад усе полюбляють їсти на обід мешканці острову Усландія. Нарешті вчені відшукали те, що їм було потрібно, і послали повідомлення до царської кухні панові Шу Фу Лю Пі Плю та його дітям, дітлахам, онукам та онучкам, які, один одного завменшки, усього 31, теж були кухарями.
Коли їжа була готова, пан Шу Фу Лю Пі Плю особисто доставив наїдки до царської столової. Друзі пообідали (Пінг Понг досі спав) по-царськи. Такої смакоти вони не їли ніколи в житті, за винятком, мабуть, полуничного морозива пані Ваас. А потім вони так нахвалювали Шу Фу Лю Лі Плю за його майстерність, що придворний шеф-кухар почервонів від ніяковості. До речі, цього разу вони їли справжніми ложками, виделками та ножами, бо вчені прочитали про це у своїх книжках.
По обіді цар із Лукасом та Джимом вийшли на велику терасу. Звідти відкривався прегарний вид на все місто із тисячами золотих дахів. Вони всілися під тентом та взялися бесідувати. Потім Джим збігав униз і приніс із локомотиву гру "Людино, не сердься!". Друзі пояснили цареві мигдальському правила, і гра почалася. Цар грав із великим старанням, проте часто програвав, але при цьому дуже радів. Пізніше з'явився Пінг Понг, який нарешті виспався. Потім було подано какао та торт. Після десерту цар запитав, коли друзі вирушають до Дракон-Міста. Лукас хотів більше дізнатися про це місто. І цар пообіцяв, що ввечері вони усе дізнаються. Цар із Пінг Понгом повели друзів у сад палацу, аби провести час до вечора. Вони показали Лукасові та Джимові чудові мигдальські каскади та фонтани.
Увечері вся компанія повечеряла на терасі, а повернулася до тронної зали. Мигдальські вчені чекали на Джима та Лукаса. Вони принесли з собою безліч сувоїв та книг, у яких містилися всі відомості про Дракон-Місто. Один з учених почав розказувати, що рівно рік тому чарівна, як вранішня росинка, принцеса Лі Сі проводила свої літні канікули на морі. Одного разу вона раптом безслідно зникла. Ніхто не знав, що з нею сталося. А згодом один рибалка виловив із Жовтої річки пляшкову пошту. У пляшечці лежав лист, написаний рукою принцеси.
Лукас попросив цей лист і прочитав повідомлення від принцеси. Вона писала, що її викрала чортова дюжина та продала драконисі – пані Мальцан. Принцеса писала, що дракониха тримає в себе багато інших дітей. Лукас подумав, що десь вже чув слово Мальцан. І тоді машиніст сказав, що Джим має дізнатися таємницю своєї появи в Усландії. Лукас розповів, як з'явився Джим. Машиніст зрозумів, що адреса на Джимовій коробці, у якій він прибув, і адреса, яку прислала принцеса, були однаковими. Джим був дуже занепокоєний тим, що дізнався.
Лукас запитав учених, як дістатися до драконихи. Один учений-географ сказав, що ніхто точно не знає, де це місто. Але воно, напевно, знаходиться десь по інший бік червоно-біло-смугастих гір. Оскільки пляшкову пошту принцеси принесло течією Жовтої річки, то Дракон-Місто має, вочевидь, лежати десь у верхній її частині. Але ніхто не знає, де початок річки.
Лобастий учений розстелив перед друзями велику географічну мапу Мигдалії. Кордони царства з усіх боків опоясувала стіна, яка мала п'ять брам: північну, північно-західну, західну, південно-західну та південну. Якщо виїхати з країни крізь західну браму, то на шляху постане "Ліс Тисячі Див". Одразу за ним починаються червоно-біло-смугасті гори. Їх називають "Короною Світу". На жаль, гори непрохідні. Але південніше розташована ущелина під назвою "Долина Сутінків". Єдина можливість перетнути гори – це пройти крізь ущелину. Проте досі на такий крок ніхто не наважився. До того ж "Долина Сутінків" сповнена жахливих звуків та голосів. Вони настільки страшні, що ніхто не в змозі їх винести. По той бік "Долини" є величезна пустеля "Кінець Світу". А далі починається ще зовсім недосліджена територія.
Лукас уважно роздивився мапу та знову замислився. Потім він сказав, що можна перебратися через "Долину Сутінків" на інший бік гір і весь час їхати на північ, тоді десь неодмінно знайдеться Жовта річки, а біля неї – Дракон-Місто, якщо воно взагалі знаходиться біля Жовтої річки. Лукас узяв собі мапу. А Джим запитав, як виглядають дракони. Для відповіді вперед виступив маленький учений і почав пояснювати, що усі описи, які йому вдалося знайти, виключно неточні та неймовірно суперечливі. Він показав деякі малюнки драконів, але дуже неправдоподібні.
Лукас сказав, що завтра вранці почне подорож. Машиніст хотів ще написати листа до Усландії, перш ніж їхати в Дракон-Місто. Пінг Понг приніс папір, і друзі спільними зусиллями склали довгого листа. У ньому вони пояснювали пані Ваас та королю Альфонсові, чому їм довелося поїхати з Усландії. І що Джим відтепер все знає про посилку. І що зараз їм треба прямувати до Дракон-Міста-Сумландії, аби звільнити принцесу Лі Сі та розкрити таємницю Джима. Наприкінці листа друзі передали всім привіт. Лукас підписався, а Джим намалював чорне личко.
Лукас попросив короля дати вугілля та води для Емми. Згодом усі розійшлися спати.
Глава дванадцята, у якій починається подорож у невідоме і друзі бачать "Корону Світу"
На світанку Лукас розбудив Джима. До них прийшов Шу Фу Лю Пі Плю і Пінг Понг. Шеф-кухар приніс бутерброди на дорогу. Пінг Понг заплакав. За всього свого бажання він більше не міг стримувати свого горя. Лукас і Джим розчулено посміхнулися та обережно потисли його малесеньку ручку. Нарешті прийшов і цар. Він виглядав дуже серйозним. Цар приніс друзям гарячий чай. Усі попрощалися, і Емма рушила.