Щоб відганяти мишей, скрипаль Груша грав на своїй скрипці. Але скрипаль був завжди сумний і грав такі журливі мелодії, що всі в'язні попрохали скрипаля замовкнути.
Тільки-но настала тиша, миші знову кинулися в наступ. Наступали вони трьома колонами. Мишачий генерал Довгохвіст скомандував одній колоні захопити свічку, другій – грушу, а третій – усіх супротивників.
Скрипаль Груша врятував свою скрипку, піднявши її високо над головою; але свічка щезла, неначе її вітром здуло, і наші друзі залишилися в темряві. Кум Гарбуз вважав, що всі проблеми через нього і його хатку. Кума Динька наказала мовчати, бо сіни у тюрмі могли мати вуха. А ті стіни і справді мали одне вухо. То була дірка, через яку усі слова линули простісінько до кімнати синьйора Помідора. На щастя, у цей момент синьйор Помідор не підслухував, бо метушився біля хворого Вишеньки.
У тиші підземелля знов пролунала сурма мишачого війська, яке ішло в наступ. Миші вирішили будь-що захопити скрипку. Щоб їх налякати, скрипаль Груша хотів знов заграти, але виявив, що миші з'їли півсмичка! Мишаче військо вже наближалось, чулися їхні жахливі войовничі поклики. Майстер Виноградинка раптом так чудово занявчав, що мишаче військо враз спинилося. Скрипаль і собі жалібно занявчав. Генерал Довгохвіст оголосив відступ і мишаче військо кинулося навтіки.
Отак наші друзі переможно відбили напад ворога. Вони вітали один одного з цією перемогою і раптом почули тоненький голосок, який кликав їх. Це була Полуничка, яка в кімнаті синьйора Помідора розмовляла з в'язнями по таємному телефону. Вона передала новину: Цибуліно усіх визволить із в'язниці, тільки не треба казати, де сховано хатину кума Гарбуза. Виноградинка попросив свічку. Полуничка кинула у дірку свічку, яка випала прямо на Гарбуза.
До кімнати зайшов Помідор і побачив Полуничку біля таємного телефону. Але вона сказала, що просто чистить цю мишоловку. Помідор повеселішав і навіть подарував Полуничці обгортку від цукерки. Вона пішла, а Помідор задоволено потирав руки і міркував, що підслухає зараз щось таємне, наприклад, куди вони сховали оту хатину. Але Полуничка вже попередила в'язнів. Коли вони почули, що Помідор повернувся і, мабуть, підслухує, то й почали лаяти його на всі заставки. Помідор не хотів себе викривати, узяв і заткнув отвір.
Виноградинка засвітив нову свічку. Мишачий розвідник побачив у камері світло, усе розвідав і побіг доповісти своєму командирові, що котів немає. Військо знов зібралося, схопило зброю і пішло у наступ. Але цього разу майстер Виноградинка поставив свічку в заглибнику високо в стіні між двома цеглинами, і миші її не дістали. Найхитріші з них трохи погризли скрипку Груші. Потім усі вони мусили відступити, бо розлючений поразкою генерал звелів жорстоко покарати своє військо. Він наказав розстріляти кожного десятого.
Цієї ж ночі у парку біля огорожі Цибуліно, Полуничка і Редисочка радилися, що ж робити. Вони не помітили пса Гавкуна, що робив нічний обхід. Він люто напав на них. Пес звалив лапами Цибуліно і гавкав над ним, доки не прийшов Помідор.
РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ
Підземна мандрівка з однієї темниці до другої
Цибуліно вкинули до найтемнішого місця у тюрмі графського замку. Вночі його розбудив якийсь звук. Виявилось, що це Кріт рив підземний хід. Він поспівчував Цибуліно, адже вважав, що у камері занадто багато світла. Цибуліно зрозумів, що даремно сперечатися про світло і темряву з Кротом. Адже весь вік він живе у підземних норах і зовсім інакше уявляє собі світло і темряву.
Кріт пообіцяв вивести Цибуліно, але хотів, щоб хлопчик не називав його підземні галереї норами. У Цибуліно одразу ж майнула думка про темницю, в якій перебували кум Гарбуз, майстер Виноградинка та інші друзі. Як вони здивуються, коли він пробереться до них підземним ходом!
Цибуліно пропхався у галерею, прориту Кротом. Вона була досить широка, і він міг просуватися по ній вперед. А Кріт був уже на багато метрів попереду і рухався надзвичайно швидко. Перед тим як рушити за Кротом, Цибуліно заклав вхід до галереї.
Через чверть години після втечі Цибуліно двері до тюрми відчинилися і до його темниці сходами почав спускатися сам синьйор Помідор. Він уявляв, як Цибуліно кинеться йому в ноги і благатиме змилуватися над ним. Та коли Помідор відімкнув двері темниці, то не знайшов нікого. Помідор не повірив своїм очам, адже, ключ був тільки в нього. Раптом порив вітру причинив двері – і замок замкнувся. Помідор хотів вибратися, але замок відмикався тільки ззовні. Отак синьйор Помідор сам себе посадив до темниці.
Щоб відчинити темницю, довелося висадити двері динамітом. Від вибуху Помідор тричі перевернувся шкереберть, від голови до п'ят його обсипало землею. Сторожі насилу відкопали Помідора і обчистили від грязюки. Потім винесли надвір і почали оглядати, чи ціла у нього голова, руки, ноги, ніс. Саме ніс у нього постраждав найдужче. Заліпили ніс пластирем і вклали Помідора в ліжко. Замість носа була величезна ґуля.
А в цей час Цибуліно з Кротом були вже далеко. Проте і вони почули вибух динаміту. Згодом Цибуліно почув голоси друзів. Він сказав Кроту, що ті люди, чиї голоси вони чують, сидять у такій печері, де одна темрява. А оскільки Кріт любив темряву, то прорив хід до камери в'язнів. Коли голоси вже дуже добре було чути, Цибуліно признався Кротові, що там його друзі і просив прорити ще трохи, щоб звільнити друзів. Кріт згодився. Він узявся до роботи і через кілька секунд прорив стіну, за якою була темниця. На біду, саме в ту мить, коли Кріт вліз до тюрми, майстер Виноградинка засвітив сірника, щоб глянути на годинник. Спалах світла так вразив бідолашного Крота, що він метнувся назад, наче його шпигнули голкою в ніс, і щез у своїй галереї. Він встиг сказати, що не треба було його обдурювати, що у камері темно. І він так швидко дременув назад, що вся галерея за ним завалилася, стіни обсипалися, і все знов заповнилося землею.
Цибуліно вбіг до темниці. В'язні схопили Цибуліно в обійми і мало не зацілували до смерті. В одну мить обтрусили всю землю, що на нього налипла. Один обіймав, другий цілував, третій лоскотав Цибуліно.
Радість змінилася відчаєм, коли Цибуліно розповів їм про свої злигодні. Цибуліно сказав, що сховається у скрипці Груші, коли прийде охорона. Цибуліно намагався підбадьорити друзів, але марно. І у нього самого було тяжко на серці.
Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ
Синьйор Помідор має звичку спати в панчохах
Синьйор Помідор приховав від усіх втечу Цибуліно. Він заявив, що перевів хлопчика до загальної камери. А сам з пластирем на носі уклався в ліжко. Полуничка пильно стежила за ним, проте ніяк не могла довідатися, куди він ховає ключі від тюрми. І от вона вирішила порадитися з Вишенькою, хоча той був ще хворий і щодня плакав. Та коли вона йому про все розповіла, Вишенька скочив на ноги уже здоровий і сказав, що Цибуліно не повинен лишатися у в'язниці.
Вишенька попросив Полуничку спекти смачний торт і всипати туди трохи снотворного порошку, а тоді віднести торт Помідорові. Хлопчик вирішив піти у розвідку. Обидві графині, синьйор Петрушка, герцог Мандарин здивувалися, що хлопчик одужав.
Тим часом Вишенька вивідав у одного із сторожів, що Цибуліно втік із темниці. Він дуже зрадів, але вирішив будь-що звільнити решту в'язнів. Потім хитрощами дізнався від сторожів, що Помідор ховає ключі від в'язниці у кишеньці, пришитій зсередини панчохи. Треба було дуже міцно приспати Помідора, бо він спав у панчохах. І хлопчик сказав Полуничці підсипати у торт подвійну дозу порошку.
Коли настала ніч, Полуничка понесла Помідорові смачний шоколадний торт. Помідор так зрадів, що відразу зжер увесь торт. І пообіцяв дівчинці обгортку з цукерки, адже він інколи давав їй такі "подарунки". Дуже швидко Помідор уже спав і хропів.
Полуничка і Вишенька зайшли у кімнату Помідора. Йому саме снився ще один шоколадний торт. Полуничка відгорнула ковдру з його ніг, Вишенька потихеньку стяг панчохи і знайшов ключі. Навшпиньки, затамувавши подих, вийшли вони з кімнати, причинили тихенько двері і сходами зійшли вниз.
Раптом Вишенька спинився, бо забув придумати, що робити зі сторожею. Полуничка придумала, що піде поза замком і почне щосили кликати на допомогу, а Вишенька викличе сторожу з тюрми і пошле до неї. Коли він залишиться сам, відімкне в'язнів.
Так вони й зробили. Все вийшло якнайкраще. Коли серед інших в'язнів Вишенька побачив Цибуліно, то ще дужче зрадів. Вишенька швиденько показав втікачам стежку, що вела простісінько до лісу. Цибуліно так щиро подякував Вишеньці, що у того аж сльози на очах заблищали.
Вишенька побіг назад, щоб покласти ключі у панчоху Помідора. А в цей час тюремники знайшли Полуничку всю в сльозах. Вона навмисне роздерла свій фартушок і подряпала личко, щоб ті повірили у напад розбійників. Дівчинка показала, що розбійники побігли у бік села. Тюремники чимдуж помчали туди. Вони двічі чи тричі оббігли все село і заарештували одного Кота. Він говорив, що саме мав зловити мишу. Начальник сторожі заспокоював його: у тюрмі повно мишей.
Тюремники, дізнавшись про втечу, зі страху перед грізним синьйором Помідором покидали зброю і порозбігалися хто куди.
Другого дня вранці Помідор взяв з собою Гороха і Петрушку і пішов до тюрми, щоб записати свідчення в'язнів. Та у тюрмі був лише Кіт. У нього страшенно болів живіт, бо він усю ніч полював на мишей і проковтнув їх стільки, що із рота у нього стирчало не менше двохсот мишачих хвостів. Синьйор Помідор випустив Кота і дав йому дозвіл приходити до тюрми, щоб винищувати там мишей.
Помідор послав правителеві, принцу Лимону, таку телеграму: "У замку графинь Черешень небезпечні заворушення. Необхідна ваша присутність із батальйоном Лимончиків".
РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ
Як кума Часника нагородили і покарали
Наступного ранку принц Лимон прибув до села в супроводі сорока придворних Лимонів і батальйону солдатів Лимончиків. Саме в цю хвилину кум Часник, почув дзеленькання дзвіночків і висунувся з вікна. Тут його і заарештували та й повели до тюрми. Лимончики заарештували і адвоката Гороха, хоч той кричав, що служить Помідору.
Солдати Лимончики стали табором у парку.