Грати було незручно.
Орудувати своїм фламінго виявилося для Аліси найбільшою морокою. Крокетисти били всі заразом, не дожидаючи своєї черги, і весь час сперечалися й чубилися за їжаків. Невдовзі Королева вже гасала скрізь, як навіжена, тупотіла ногами й репетувала, щоб комусь відтяли голову.
Аліса хотіла непомітно втекти, і раптом угледіла в повітрі усміх Чеширського Кота. За мить зринула ціла голова. Аліса випустила з рук свого фламінго й почала ділитися враженнями, рада, що знайшовся слухач. Кіт вочевидь вирішив, що голови цілком вистачить, і далі з'являтися не став. За плечима Аліси з'явилися Королева і Король. Королева відійшла, коли Аліса похвалила її гру. А Король хотів, щоб Кіт поцілував його руку. Кіт не хотів цього робити. Король попросив Королеву, щоб кота стратили.
Те, що коїлося на майданчику, здавалося Алісі справжнім неподобством: довкола панував такий рейвах, що годі було вгадати, чия черга ставати до гри. Аліса трохи зачекала, а тоді хотіла зіграти, але їжак, фламінго і "ворітця" розбіглися. Міцно затиснувши фламінго під пахвою, щоб той знову не втік, вона подалася докінчувати розмову зі своїм другом.
Повернувшись на те місце, де в повітрі мріла його голова, Аліса з подивом побачила, що довкола Кота зібрався цілий натовп з Катом, Королем та Королевою. Кат доводив, що не можна відтяти голову, коли її нема від чого відтинати. Король доводив, що всяк, хто має голову, може її позбутися, і годі молоти дурниці. А Королева доводила, що коли питання не вирішиться швидше, ніж уже, то вона скарає на горло всіх до одного. Аліса раптом сказала, що Кіт належить Герцогині і треба порадитися з нею.
Кат побіг по Герцогиню, що сиділа за ґратами. Коли нарешті привели Герцогиню, від голови не лишилося й сліду. Король із Катом ще довго бігали, мов навіжені, шукаючи голову, а решта гостей пішли догравати гру.
Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
Розділ дев'ятий
Розповідь Казна-Що-Не-Черепахи
Герцогиня зраділа зустрічі з Алісою. Вони відійшли поговорити. Аліса сказала, що коли стане герцогинею, не триматиме на кухні ані перчини, бо, можливо, саме від лютого перцю люди стають такі сердиті. "Від гірчиці – гіркне на душі, від кориці – починаєш усім коритися, від звіробою – визвірюються, а зате від карамелі чи інших цукерок діти стають солодкі-пресолодкі! Шкода, що люди цього не знають", — міркувала Аліса.
Герцогиня говорила, що "мораль є у всьому, треба тільки вміти її знайти". З цими словами вона щільніше пригорнулася до Аліси.
Аліса не була в захваті від такої близькості: по-перше, Герцогиня скидалася на справжню почвару, а по-друге – її підборіддя було на диво гостре. Герцогиня говорила ще багато моралей: "Любов єдина крутить світом!", "Хто глузду пильнувати звик, того не підведе язик", "Фламінго кусючий, як гірчиця: це птиці одного польоту". Алісу уже дратувала Герцогиня. До них підійшла Королева і сказала: "Або щезаєш ти, або твоя голова. І то негайно! Вибирай!". Герцогиня зробила вибір і щезла з очей.
Аліса подалась за Королевою, щоб продовжити гру. Решта гостей, скориставшись із відсутності Королеви, спочивали собі в холодочку, та щойно вона з'явилася і нагадала, що кожна згаяна хвилина коштуватиме їм голови, всі негайно повернулися до гри. Королева і далі сперечалася з гравцями і верещала: "Зітнути йому голову!". Приречених на смерть брали під варту вояки, які задля цього мусили розлучатися з роллю ворітець.
За якихось півгодини на майданчику не лишилося ні ворітець, ні крокетистів: усі вони, окрім королівського подружжя та Аліси, сиділи під вартою в очікуванні страти.
Королева запропонувала Алісі піти разом з нею до Казна-Що-Не-Черепахи. Рушаючи, Аліса встигла почути, як Король стиха мовив до всього загалу, що вони помилувані.
Невдовзі Аліса і Королева надибали Грифона. Він мав відвести Алісу до Казна-Що-Не-Черепахи. Королева вернулася на страту. А Грифон посміявся і сказав, що досі тут нікого ще не страчували.
Незабаром, удалині, вони побачили Казна-Що-Не-Черепаху, що сумний та невеселий сидів на прискалку. Підійшовши ближче, Аліса почула його зітхання. Він почав оповідати свою історію, як ходив до морської школи. Аліса весь час його перебивала і допитувалася. Казна-Що-Не-Черепаха розповідав, як вивчав чотири дії матимачухи: добивання, відбивання, вноження і обділення. Грифон сказав, що якщо Fліса не чула про таке – то вона просто дурка. Казна-Що-Не-Черепаха розповів, як його неука кожного дня коротшала.
Грифон попросив розказати про їхні забави у школі.
Розділ десятий
Омарова кадриль
Казна-Що-Не-Черепаха глибоко зітхнув і витер ластом сльози. Він поплакав, а потім розповів про омарову кадриль, для якої треба шикуватись у дві лави на березі: моржі, черепахи, лососі і так далі. Кожен у парі з омаром. Пари ступали два кроки вперед, підходили до партнера, мінялися омарами. Тоді жбурляли омарів у море, пливли по них, крутили в морі сальто-мортале, знову мінялися омарами, поверталися на берег.
Казна-Що-Не-Черепаха і Грифон вирішили показати декілька па.
І вони поважно закружляли довкола Аліси на задніх лапах, час до часу наступаючи їй на ноги і відбиваючи такт передніми ластами. Аліса була щаслива, коли танець нарешті скінчився.
Тоді нові знайомі розповіли дівчинці про рибу-білугу. Виявляється, нею білугують чоботи й черевики на дні моря. Аліса запитала, що ж вдягають до тих чобіт. Тоді Грифон сказав: "Щодо креветок – найважливіше, щоб вони не лоскотали шиї, а раки – щоб не щипалися під час кадрилі".
Згодом Аліса заходилася оповідати про свої пригоди, відколи вперше побачила Білого Кролика. Вона дійшла до того місця. Коли розказувала для Гусені "Ти старий любий діду", а в неї вийшло зовсім не те. Казна-Що-Не-Черепаха попросив розповісти інший вірш, наприклад, "Обізвався ледащо". "Як же ця звірота любить командувати. Читай їм і читай! Мовби я у школі!" — подумала Аліса, але почала декламувати. Вірш вийшов у неї чудернацьким і не таким, як треба.
Тоді Казна-Що-Не-Черепаха заспівав "Зчерепаховий суп". Здалеку несподівано долинув крик: "Суд починається!"
Розділ одинадцятий
Хто вкрав пиріжки
Коли Аліса з новими знайомими надбігли, Король з Королевою вже сиділи на троні в оточенні всілякого птаства та звірини, а також цілої колоди карт. Попереду під охороною двох вояків стояв, закутий у кайдани, Чирвовий Валет, а поруч із Королем – Білий Кролик. Посеред судової зали красувався стіл, а на ньому – повний таріль пиріжків із фруктами. У Аліси аж слинка потекла.
Суддею був Король. Було і дванадцятеро присяжних, які записували свої імена, щоб до кінця суду не забути. Аліса бачила, що вони писали слово "пришелепкуваті". Перо Ящура Крутихвоста – одного з присяжних, рипіло, тому Аліса його спритно поцупила, а він так і не збагнув, куди воно поділося. До кінця дня він мусив писати пальцем, який не лишав на табличці жодного сліду.
Зачитали звинувачення: Краля Чирвова спекла пиріжки і рулет, які Чирвовий Валет украв. За першого свідка був Капелюшник. Він з'явився з чаєм і хлібом з маслом. Король звелів йому скласти свідчення. Капелюшник хвилювався, переступав з ноги на ногу, кидаючи тривожні погляди на Королеву, і зопалу замість хліба надкусив чашку.
Тієї ж миті Аліса почала рости. Першим її бажанням було встати і вийти із зали, але потім вона вирішила, що сидітиме доти, доки їй вистачить на лаві місця.
Капелюшник говорив: "Я бідний неборака, ваша величносте. Я тільки-но сів пити чай десь тиждень тому, не раніше. Хліба з маслом у мене майже не залишилось. У казанці скінчився дощ, з неба періщить борщ. Я зварив з нього чай, і з тих пір час для мене закінчується на ча...".
Король злився. Він сказав, що час починається, а не закінчується на "ча". Капелюшник продовжив: "Я бідний неборака, в казанці скінчився дощ, з неба періщить борщ але, як сказав Шалений Заєць...". Тут вихопився Шалений Заєць і сказав, що він так не казав. Один із присяжних спитав, що казав Сонько. Капелюшник не міг пригадати. Король пригрозив йому карою на горло.
Сердега Капелюшник випустив із рук чашку з чаєм та хліб з маслом і впав на одне коліно. Він сказав: "Я бідний неборака, ваша величносте". "Ти бідний, бо дурний", — хмикнув Король. Тут одна з морських свинок зааплодувала, і її негайно придушили судові виконавці.
Король сказав, що Капелюшник може йти. Капелюшник чкурнув. Королева наказала зітнути йому голову на виході. Але за ним уже й слід прохолов.
Наступним свідком виявилася Герцогинина кухарка. В руці вона тримала коробочку з перцем. Ще до її появи в залі Аліса здогадалася, хто зараз увійде: всі, хто сидів біля дверей, почали дружно чхати. "Складай свої свідчення!" — наказав Король. "Не буду!" — відказала кухарка. Король збентежено глянув на Білого Кролика. Той сказав, що треба зробити перехресний допит. Король схрестив руки на грудях і спитав густим басом: "З чого печуть пиріжки?". "Переважно з перцю", — відповіла кухарка. "З меляси", — озвався Сонько. Поки виганяли Сонька-Гризуна, кухарка зникла. Наступним свідком оголосили Алісу.
Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
Розділ дванадцятий
Свідчить Аліса
Вона підхопилася так рвучко, що подолом спідниці змела з лави всіх присяжних просто на голови публіці, а потім заходилася їх збирати. Дівчинка зопалу посадовила Ящура Крутихвоста догори ногами. Він був неспроможний перевернутися. Аліса посадовила його як слід. "А втім, це йому мало допоможе, вниз головою чи вгору – користь однакова", — подумала. Дівчинка сказала, що по суті справи їй нічого не відомо.
Аліса вже виросла так, що могла легко зазирнути до табличок присяжних. Король сказав, що за законом, особам заввишки в одну милю і вищим, слід покинути судову залу. Аліса сказала, що не вийде.
Білий Кролик сказав, що є ще лист, написаний підсудним. Але цей лист виявився віршем. Та й почерк е належав Валетові. "Він, певно, підробив чужу руку", — вирішив Король. Валет сказав, що не писав вірша. А Білий Кролик прочитав:
Я знаю від них, що ви в неї були
Й сказали про всіх навпростець.
Вважає вона, що я гідний хвали,
З мене поганий плавець.
Він їм передав, що я не пішов
(Ми знаємо, звідки й куди):
Якщо вона справу порушить ізнов,
То вам не минути біди.
Я дав їй один, вона йому – два,
А ви нам, здається, три…
Аліса зрозуміла, що вірш абсурдний і сказала, що у вірші ані крихти глузду.