Він очікує почути своє ім'я. Проте Седрик мститься своїм ворогам, виголошуючи тост за здоров'я короля Ричарда. Після цього він покидає замок. Джон залишається наляканим.
Розділ ХV
Вальдемар Фіцурс намагається зібрати людей навколо Джона. Він обіцяє їм різні блага: владу, багатство. Вальдемар каже, що Ричард вже без друзів, його військо загинуло у Палестині. Фіцурз доводить, що принц дуже вигідний для знаті. Люди домовляються з'явитися в Йорку, щоб коронувати Джона.
У замку Вальдемар зустрічає переодягненого де Брасі. Де Брасі каже, що хоче викрасти Ровену. Коли на саксів нападуть розбійники, Моріс, як благородний лицар врятує дівчину і відвезе в замок Фрон де Бефа або в Нормандію. Допомагатиме у всьому Буа-Гільбер. Вальдемар каже, що скоріше за все Буа-Гільбер забере красуню собі, проте Моріс впевнений, що такого не буде, адже тамплієрам не можна одружуватись.
Розділ ХVІ
Одразу після турніру, Чорний Ледар залишає арену. Ніхто його не може знайти. Він дістається західного Йоркширу. Поблизу немає ніяких хатинок, тому чоловік вирішує ночувати просто неба. Проте кінь виводить лицаря на галявину.
Під скелею він бачить хатину. Чорний лицар стукає в двері, і йому відповідає чоловік. Він не хоче впускати Чорного Ледаря. Тоді гість силою заходить в будинок.
Самітник — "високий чоловік, міцної статури, у довгій волосяниці, підперезаній солом'яним джгутом". Він представляється паламарем із Копменгерста. Самітник пригощає гостя сухим горохом та джерельною водою. Лицар помічає здорове тіло чоловіка, яке не може бути таким на цій їжі. Тоді самітник приносить пиріг і вино. Чорний Ледар багато про що запитує паламаря, проте той нічого не відповідає і лише показує зброю та арфу, заховані в коморі.
Розділ ХVII
Чорний лицар співає англійську баладу "Повернення хрестоносця" та грає на арфі. Самітник теж співає пісню. Їхня пиятика триває довго. Раптом хтось сильно стукає у двері…
Розділ XVIII
Автор починає розповідати вже про Седрика. Сакс не може сказати прямо, що хоче подбати про свого пораненого сина, тому наказує Освальду за ним наглядати. Проте принц зникає. Слуга помічає Гурта.
Освальд дізнається, що Айвенга підібрали довірені люди.
Довідавшись, що син знаходиться у добрих руках, Седрик знову відмовляється від нього і каже, щоб його лікували ті, від яких він дістав рани.
Після бенкету, Седрик зганяє злість на Гурті. Сакс разом з Ательстаном вирушають до абата Вальтофа, який відомий, як дуже гостинний чоловік. Наступного ранку вони залишають замок.
Коди вершники виїжджають з двору, бачать, як худий чорний пес жалісно виє, а потім біжить за подорожніми. Сакси насторожені. Вони пропонують їхати після обіду, проте Седрик не погоджується. Він упізнає собаку Гурта — Ікланя і кидає у нього дротиком. Це обурює свинопаса, котрий і так у немилості свого господаря через допомогу Айвенго. Гурт наказує Вамбі передати свою відмову служити Седрикові. Проте Вамба нічого не каже.
По дорозі Седрик і Ательстан розмовляють про країну і ворожнечі в королівському роді. Сакс розуміє, щоб відновити незалежність Англії потрібен сильний і мудрий ватажок. Він вважає, що Ательстан саме такий. Седрик планує одружити Ровену й Ательстана, щоб воєдино злити дві партії. Але Ровена закохана у Вільфреда. Це і є причиною вигнання Айвенго з дому.
Леді Ровена, як і раніше, заявляє, що не хоче бути з Конінгсбурзьким.
Розділ ХІХ
Мандрівники йдуть дрімучими лісами, які дуже небезпечні. Раптом вони чують крики на допомогу.
Під'їжджаючи, вони бачать ноші, біля яких сидить молода дівчина і старий Ісак. Він розповідає саксам, що найняв людей для перевезення та охорони хворого друга. Провідники, злякавшись вольниці, забрали віслюків і втекли. Єврей з дочкою залишились самі. Ательстан відмовляє у допомозі подорожнім, але Ребекка переконує Ровену допомогти не тільки їм самим, а й пораненому, не кажучи, хто він такий. Ровена наказує, щоб Ребекка їхала поруч з нею. Вамба легко зав'язує Гурту руки. Свинопас втікає.
Як тільки подорожні минають струмок, на них нападають розбійники. Всі потрапляють у полон, окрім Вамби. Блазень зустрічає в лісі Гурта з Ікланем. Вони вирішують визволити свого пана, але як тільки підходять ближче, бачать стрільця Локслі. Він наказує їм чекати, поки не розвідає ситуацію. Повернувшись, стрілець розповідає, що знає цих людей і їхній шлях. Він припускає, що вони не вбиватимуть своїх бранців, а нападати на них утрьох – божевілля, адже це справжні досвідчені воїни. Локслі збирається зібрати дружину, яка може їх здолати, а Гурта й Вамбу просить йти за ним.
Розділ ХХ
Слуги Седрика разом з Локслі дістаються місця, де збираються всі товариші стрільця. Двом з них він наказує їхати за розбійниками.
Поводир разом з Вамбою та Гуртом прямують до келії самітника. З хатини лунають пісні ченця та Чорного Ледаря. Самітник впускає свого товариша Локслі разом з слугами. Чернець озброюється, щоб допомогти Локслі. Чорний лицар теж вирішує брати участь у визволенні людей. Всі вони їдуть брати приступом замок Реджинальда Фрон де Бефа.
Розділ ХХІ
Доки вживаються заходи для звільнення сакса, озброєний загін поспішає до замку, де передбачається тримати невільників в ув'язненні. Але декілька разів викрадачі зупиняються. Відбувається розмова між двома ватажками. Моріс каже, що його план змінився, і він не покидатиме їх. Тамплієр запевнює, що Моріс може не переживати за Ровену, бо йому подобається Ребекка.
Седрик намагається довідатись, хто їх взяв у полон, однак спроби марні. Перед ними постає Торкілстон, старовинний замок Реджинальда Фрон-де-Бефа. Це невелика фортеця, що складається з величезної високої башти.
Леді Ровену розлучають зі служницями. Ісак пропонує гроші, щоб Ребекка залишилась поряд з ним, проте йому відмовляють.
Сакси не можуть повірити, що потрапили в полон до підлого Фрон-де-Бефа, і їх утримують у залі, де їхні батьки влаштовували урочисті бенкети.
Надворі лунає звук з ріжка. Сакси поспішають до вікна, але нічого не бачать, бо вікна виходять у двір замку. Однак, всі розуміють, що щось сталося.
Розділ ХХІІ
Ісака кидають до однієї з підземних в'язниць. До нього приходить Реджинальд Фрон де Беф разои з двома сарацинськими невільниками.
Фрон де Беф — "чоловік високого зросту й міцної статури, у обличчі читається переважно жорстокість і злість. Численні шрами додають обличчю ще злостивішого вигляду. Грізний барон одягнений у зашмаровану шкіряну куртку, яка щільно облягає тіло".
Служник дістає з кошика терези і гирі. На цих терезах Фрон де Беф наказує єврею відважити тисячу фунтів срібла, бо інакше той лежатиме в "теплому ліжечку", тобто на вогні.
Бачачи, що де Беф не жартує, єврей просить, щоб Ребекка поїхала в місто і взяла гроші. Фрон де Беф каже, що приставив його дочку за служницю до Буа-Гільбера.
Ісак відповідає, що не заплатить, доки йому не повернуть його Ребекку. Розлючений Реджинальд наказує негайно припнути старого ланцюгами до ґрат. Як тільки вони починають це робити, з подвір'я лунає звук рогу. Це зупиняє служників і змушує де Бефа покинути підземелля.
Розділ ХХІІІ
Леді Ровену поселяють у найкращу, на їхню думку, кімнату. В цей час Реджинальд, де Брасі й тамплієр розподіляють між собою ролі. Вони довго сперечаються щодо майбутньої вигоди і нарешті вирішують долю своїх бранців.
Де Брасі хоче одружитися на Ровені, проте горда дівчина докоряє чоловіку за поведінку. Де Брасі вдається до шантажу: розповідає, що Айвенго — поранений, якого везли Ісак та Ребекка. Він пропонує їй одружитись, рятуючи у такий спосіб життя коханому та опікуну.
Ровена починає сильно плакати. Це зворушує навіть жорстоке серце де Брасі. Він просить її заспокоїтися й запевняє, що немає причин переживати. Їхню розмову перебиває звук рогу, що стривожує усіх людей у замку.
Розділ XXIV
Єврейку Ребекку зачиняють у віддаленій башті. У її кімнаті знаходиться стара Урфрида. Служники замку намагаються вигнати її, проте спроби марні. Урфрида каже Ребецці, що втекти звідси неможливо і розповідає про своє життя. Коли вона була молода, батько Реджинальда, Фрон-де-Беф тримав у облозі замок її сім'ї. Батько із синами загинули, захищаючи свою спадщину. Урфрида залишилась, як здобич переможця. Таку долю стара пророкує й Ребецці.
Ребекка не розгублюється. Вона ретельно оглядає кімнату і розуміє, що втекти неможливо: кімната не має потаємних дверей. Єдине вікно виходить на майданчик, проте і звідти немає виходу.
Хоч як не готує себе Ребекка до зустрічі з небезпекою, проте тремтить, коли до кімнати заходить лицар Бріан де Буа-Гільбер. Він освідчується їй в коханні. Вона грубо відмовляє і каже, що кожному лицарю його ордена буде відомо, що він грішив з іудейкою. Тоді його виженуть з ордену і вкриють ганьбою. Буа-Гільбер розповідає, що єдиним виходом для неї є покора. Тоді дівчина відчиняє заґратоване вікно, стрибає на парапет і зупиняється на самому краю. Буа-Гільбер пробує кинутися до неї, але вона наказує не наближатися. Тамплієр дає слово, що не образить її, і розповідає, що саме Аделаїда де Монтемар зробила його таким жорстоким. Вона одружилася з іншим чоловіком, коли він воював. Тоді тамплієр і відмовився від родини, спадкоємців, які б продовжували рід Буа-Гільберів. Він просить Ребекку добровільно стати його дружиною, адже він може отримати жезл Великого Магістра. Він запевняє, що розбіжність у вірі — це лише дитячі казки. Ніхто з воїнів точно не дотримується всіх правил. Його воїни "не відмовляються від насолоди життя, щоб прийняти мучеництво, помираючи і даремно захищаючи пустелю, яка не має цінності. Буа-Гільбер чує звук сурми і покидає кімнату. Дівчина молиться за порятунок і згадує у своїй молитві ім'я пораненого християнина.
Розділ ХХV
Де Брасі каже Буа-Гільберу, що не може встояти перед жіночими сльозами. Тамплієр розповідає про рішучість Ребекки. До них приходить Фрон де Беф, перериваючи свої жорстокі діяння з Ісаком. Ріг сурмить дедалі гучніше. Вони отримують лист, у якому йдеться, що Гурт, Вамба, Локслі, Чорний Ледар вимагають віддати всіх полонених, бо інакше битимуться й чинитимуть всіляку опору їм. Фрон де Беф каже, що ті розбійники хоч і не мають потрібного обладнання напасти, проте в них сміливий ватажок.