— Я давно вже не бачила людей. А цей хлопчик розмовляє нашою мовою.
— Але про вбивство між нами не було й згадки. Хіба можу я повернутися в Джунглі й сказати, що сам одвів Мауглі на смерть? — заперечив Каа.
Мауглі спокійно поклав руку на голову Каа.
— Досі біла тварюка мала справу з істотами з Людської Зграї. Стара кобра ще не знає мене, — прошепотів хлопчик. — Якщо їй самій забажалося пополювати, то що ж — можна!
Переказ:
У двобої з коброю переміг Мауглі, взявши з собою анкас. Коли ж хлопчик дізнається про призначення анкаса — колоти голови синів Хаті — слонів, він викидає огидний для нього предмет, коли ж захотів подивитися ще раз на інкрустацію анкаса, дізнався від Багіри, що цей предмет взяла Людина.
Через анкас, прикрашений дорогоцінностями, шестеро людей загинуло за одну ніч, вбиваючи один одного.
Мауглі повертає Білому Клобуку взятий анкас, щоб припинити різанину і безглузді смерті людей.
Руді собаки
Переказ:
Після смерті Батьків Вовків Мауглі став самостійним, сильним і міг стати опорою для Балу, Акели і навіть Багіри.
Одного дня почулося противне виття шакала, який полює слідом за тигром або спостерігає, як убивають яку-небудь велику здобич. Окрім того, Вонтола, вовк-одинак, приніс нещасливу звістку про наступ на територію племені зграї рудих собак, які вбивають все живе навкруги.
Каа допомагає Мауглі та всьому Племені розробити план врятування без знеславлення роду: у війні проти рудих собак задіяне Маленьке Плем'я — бджоли.
Жорстокі загарбники чужих територій і несамовиті вбивці — руді собаки були покарані, але в цьому бою було смертельно поранено Акелу, Самотнього Вовка. Акела посилає Мауглі до людей.
Весняний гін
Переказ:
Настала весна, Пора Нових Пісень. І хоч Мауглі давно порвав стосунки з людьми, його вабили людські оселі.
Підглядаючи у розчинені двері хатини, Мауглі впізнав у жінці з маленьким дитям Мессуа і навіть згадав ім'я, яким його кликали від народження: Нату.
Але Джунглі знову кликали його: там була його сім'я.
Коментар
Звичайно, ти знаєш, що діти, які довго знаходяться серед диких звірів, набувають їхніх звичок і втрачають здатність спілкуватися з людьми. Але літературна казка, написана Р. Кіплінгом про Мауглі, вихованця джунглів, дасть тобі можливість поміркувати над відповідністю квітові звірів і світові людей, схожістю стосунків героїв твору із взаємовідносинами між різними за характером і прагненнями людьми нашого сучасного світу. Часом ці прагнення бувають неблагородними... Учись у Р. Кіплінга розрізняти добро і зло, благородство і підлість. Не втрать своїх найкращих рис Людини!