Гаррі, Герміона, брати Візлі та їхня сестра Джіні були повними господарями ґрифіндорської вежі. У різдвяний ранок Герміона прийшла до Рона і Гаррі з подарунками і сказала, що настійка вже готова. Залишилося дістати частинки тих людей, на яких друзі мали перетворитися. Кребу з Ґойлом друзі підсунули тістечка зі снодійним. Коли ті поснули, Гаррі і Рон взяли в них по кілька волосин для настійки. Для себе Герміона мала волосинку Мілісент Булстроуд, дівчини, з якою змагалася під час дуелі.
У туалеті Плаксивої Мірти друзі зачинилися в кабінках і кожен випив свою порцію настійки. Гаррі перетворився на Ґойла, Рон – на Креба, а от Герміона чомусь вирішила залишитися в кабінці.
Гаррі з Роном у нових образах зустрілися з Драко і довідалися, що його тато висунув сьогодні вимогу про відставку містера Візлі. Гаррі і Рон тепер були Кребом і Ґойлом, тому мусили вдавати, що їм весело. Драко зневажливо говорив про Дамблдора, вважав, що його скоро виженуть, бо він любить маґлів. Потім Драко почав насміхатися з Гаррі, називаючи його другом бруднокровців. Гаррі і Рон були розчаровані, коли Драко сказав, що не знає, хто ж є спадкоємцем Слизерина.
Рон і Гаррі знову стали самими собою, але з Герміоною сталося дещо жахливе. Її обличчя стало котячим, бо вона знайшла не волосинку Мілісенти, а шерсть її кота. Дівчина мусила відправитися до шкільної лікарні.
Стислий переказ скорочено, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ
Найпотаємніший щоденник
Герміона пролежала в лікарні кілька тижнів, поки стала собою. За цей час учні вернулися з різдвяних канікул, почався новий семестр. Якось Рон та Гаррі знайшли у туалеті Плаксивої Мірти дивний щоденник, якому минуло вже півстоліття, з підписом Т. Я. РЕДЛ. Сторінки щоденника були чисті. Гаррі помітив, що щоденник наче вбирає у себе чорнило. Він написав у ньому: "Мене звати Гаррі Поттер". Слова безслідно зникли, і тут на сторінці з'явилися слова: "Привіт, Гаррі Поттере! Мене звати Том Редл. Як ти знайшов мій щоденник?" Гаррі почав спілкуватися з Редлом і дізнався, що коли Редл вчився в п'ятому класі, Таємну кімнату відчинили – потвора напала на кількох учнів і вбила одну дівчину. Редл піймав того, хто відчинив кімнату, і його вигнали. Але потвора залишалася живою, а той, хто міг її випустити, і далі був на свободі. Редл запропонував Гаррі, що впустить його у свої спогади, щоб побачити, хто саме відкрив Таємну кімнату. Гаррі погодився, і його затягнуло у щоденник. Він опинився у кабінеті тодішнього директора, але був для усіх невидимим. Ось що він побачив. До директора Діпіта зайшов Редл, який був тоді старостою. Директор сказав, що не може залишити його на літо у школі, але Редл не хотів повертатися у маґлівський притулок для сиріт. Редл розповів, що його тато – маґл, а мати – чаклунка. Мати померла, коли він народився, і встигла дати йому подвійне ім'я: Том – на честь батька, Ярволод – на честь дідуся. Директор не хотів залишати Редла у школі, бо це було небезпечно після смерті однієї дівчини і якихось нападів. Коли Редл вийшов, Гаррі пішов за ним. Редл переслідував юного Геґріда, який випустив якогось монстра з клітки, бо пожалів його. Монстр мав волохате тіло з безліччю чорних лап.
РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ
Корнеліус Фадж
Гаррі, Рон і Герміона давно знали, що Геґрід має нездорову пристрасть до великих і потворних створінь. Ще коли вони вчилися в першому класі, він спробував виростити у своїй дерев'яній хатинці дракона, а також мав здоровенного триголового пса Флафі. Гаррі не сумнівався: якщо Геґрід ще хлопцем довідався, що десь у замку чаїться якась потвора, то він готовий був на все, аби лиш поглянути на неї. А тоді йому, мабуть, стало шкода, що потвору зачинили так надовго, і він вирішив випустити її. Але Гаррі так само не сумнівався, що Геґрід ніколи не міг би когось убити.
Минуло з чотири місяці, з допомогою мандрагори, яка вже майже виросла, вчителі збиратися оживити бідолах у шкільній лікарні.
Хтось викрав у Гаррі щоденник Редла. Украсти міг тільки ґрифіндорець, бо більше ніхто не знав пароля їхньої вежі. Після цього Гаррі знову почув голос: "Цього разу я вб'ю!.. Розірву!.. Пошматую!.." Коли він спитав Рона і Герміону, чи чули вони цей голос, Герміона здогадалася, що треба терміново йти в бібліотеку, і побігла туди. Зразу після цього на одну дівчину з Рейвенклову і Герміону напали біля бібліотеки. Біля дівчат лежало дзеркальце. Їх віднесли у лікарню до інших.
Гаррі з Роном, використовуючи плащ-невидимку (у школі ввели жорсткі правила безпеки), прийшли до Геґріда. Лісник, здавалося, був чимось занепокоєний, нервово поглядав на вікна. Згодом у двері постукав сам Дамблдор, з ним прийшов Корнеліус Фадж, міністр магії. Гаррі і Рон були невидимі під плащем і спостерігали за тим, що відбувалося. Фадж прийшов забрати Геґріда, бо відбулося чотири напади на учнів маґлівського роду, а лісник мав погану репутацію. Дамблдор наполягав, що лісник ні в чому не винен. Раптом у хатину прибіг Луціус Мелфой і оголосив, що після чергового нападу Рада опікунів вирішила відправити Дамблдора у тимчасову відставку. Фадж сказав, що не треба спішити звільняти Дамблдора, а Геґрід натякнув, що Мелфой погрожував або шантажував членів Ради опікунів, щоб вони підписали документ про відставку директора. Дамблдор промовив, що насправді покине цю школу тільки тоді, коли тут не лишиться жодної відданої йому людини, а в Гоґвортсі завжди нададуть допомогу тому, хто її попросить. Усі зібралися в дорогу, а Геґрід сказав так, щоб чули Рон і Гаррі, що коли хтось хоче щось знайти, то треба йти за павуками.
РОЗДІЛ П'ЯТНАДЦЯТИЙ
Ароґоґ
Коли не стало Дамблдора, скрізь поширився небувалий страх. Якось Гаррі підслухав, як Драко хвалився Кребу і Ґойлу, що це його батько постарався вигнати Дамблдора, а новим директором може стати Снейп. На уроці гербалогії Гаррі помітив, як багато павуків бігли у напрямку Забороненого лісу. Разом з Роном вони вирушили у ліс, хоч це було небезпечно. З собою хлопці прихопили Геґрідового собаку Ікланя.
Друзі довго прямували за павуками, а потім виявили у лісі машину містера Візлі. Виявилося, що вона перебувала тут ще відтоді, як хлопці прилетіли на ній на навчання. Гаррі почав шукати павуків, які розбіглися від світла машини, але раптом його, Рона та Іклана спіймали велетенські павуки, яких тут було повно. Вони були завбільшки з коня, восьмиокі, восьминогі, чорні, волохаті. Головного павука звали Араґоґ, він був сліпий. Гаррі сказав, що вони друзі Геґріда, а у школі думають, що Геґрід нацькував когось на учнів. Араґоґ люто заклацав клешнями, а потім розповів, що багато років тому Геґріда вигнали зі школи через нього. Тоді всі думали, що Араґоґ – той монстр, який сидів у Таємній кімнаті. Думали, що Геґрід відчинив її, щоб випустити його на волю. Гаррі був здивований, що Араґоґ тут ні при чому. Павук розповів, що він родом з далекого краю. Один подорожній віддав його Геґрідові, коли він ще був у яйці. Геґрід тоді був малим хлопцем, але доглядав його, ховав у замковій коморі і годував недоїдками зі свого столу. Коли павука знайшли і звинуватили у смерті дівчинки, Геґрід його захистив. Відтоді павук живе у лісі, а Геґрід часом його навідує. Павук додав, що тіло вбитої дівчинки знайшли в туалеті, а він ніколи не виходив зі своєї комори. Дівчинку вбило те, що живе в замку. Це стародавнє створіння, якого павуки бояться, і його імені не вимовляють.
Араґоґ розповів це все, але не хотів відпускати хлопців, бо павуки хотіли скуштувати свіжої людятини. На порятунок хлопцям прийшла машина містера Візлі. Вона розлякала усіх павуків.
Після цієї пригоди Гаррі ретельно обмірковував все, що казав Араґоґ. Хлопець зрозумів, що та дівчинка, яка померла (Араґоґ казав, що її знайшли в туалеті) – це Плаксива Мірта.
РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ
Таємна кімната
Наближалися іспити. Якось професорка Макґонеґел оголосила, що нарешті можна зрізати мандрагору та оживити паралізованих бідолах. Усі раділи, а до Гаррі й Рона підійшла Джіні, яка мала напружений і схвильований вигляд. Вона хотіла розповісти щось дуже важливе, але раптом підійшов Персі і Джіні вибігла.
Відвідуючи Герміону у лікарні, хлопці помітили у її руці затиснутий клаптик паперу. Гаррі і Рон витягнули аркуш, на якому було написано про те, що потвора з Таємної кімнати називається Василіск. Це змій, який може досягати гігантських розмірів і прожити не одну сотню років. Василіск має вбивчий погляд, і всі, на кого він погляне, відразу помирають. Також у його зубах міститься вбивча отрута. Павуки тікають від Василіска, бо то їхній смертельний ворог, а Василіск боїться тільки співу півня, що згубний для нього. Знизу на аркушику було дописано слово "Труби".
Тепер Гаррі зрозумів, що голос, який він чув, належав Василіску, адже хлопець знав парселмову. Василіск убивав людей поглядом, але ніхто з паралізованих не помер, бо ніхто не дивився йому просто в очі. Колін побачив його через вічко фотоапарата. Джастін, мабуть, побачив Василіска крізь Майже Безголового Ніка! А біля Герміони й тієї дівчини знайшли дзеркальце. Місіс Норіс не загинула, бо побачила Василіска у воді, що текла з туалету Плаксивої Мірти. Василіск убивав півнів, бо їхній спів був згубний для нього, а пересувався він трубами. Ну а вхід до Таємної кімнати – у туалеті Плаксивої Мірти. Гаррі здогадався, що він не єдиний парселмовець у школі. Спадкоємець Слизерина теж знав парселмову і контролював Василіска.
Гаррі та Рон хотіли розповісти все це вчителям, але були приголомшені, почувши, що потвора викрала Джіні. Рон вважав, що його сестру могли забрати тому, що вона щось дізналася про Таємну кімнату. Рон не міг просто сидіти, поки його сестра була невідомо де. Він запропонував Гаррі йти до Локарта і все йому розповісти. Хлопці здивувалися, коли побачили, що професор збирає речі, щоб втекти.