Ввечері Джейн побігла в поле і побачила, як містер Рочестер повертається додому. Була саме ніч перед весіллям. Містер Рочестер бачив, що Джейн тривожиться і попросив поділитися тим, що її гнітить. Тоді вона розповіла, що вночі чула якесь моторошне голосіння. Коли заснула, їй снилося щось страшне. Прокинувшись, вона побачила у своїй кімнаті страшну жінку, яка оглядала шлюбне вбрання. Жінка була висока й огрядна, з густими й довгими чорними косами, що спадали на спину. Вона взяла з вішалки серпанок, накинула собі на голову, повернулася до дзеркала, а згодом роздерла його навпіл, жбурнула на підлогу й потоптала ногами. Побачивши, що вже зайнялося на світ, вона взяла свічку й попрямувала до дверей. Коло ліжка Джейн страшидло спинилося, піднесло свічку до її обличчя. Тоді Джейн зомліла. Містер Рочестер сказав, що це міг бути сон, але Джейн сказала, що зранку серпанок дійсно лежав роздертий на підлозі. Містер Рочестер здригнувся, затремтів і рвучко обійняв Джейн.
Зранку Джейн у весільній сукні і містер Роджер пішли до церкви поблизу. Вінчання мало бути скромним, тільки вони і священник. Коли почалася церемонія, до церкви зайшли два чоловіки. Вони зупинили весілля, заявивши, що містер Рочестер уже має дружину. Один з чоловіків був адвокат Бріґс з Лондона. Він прочитав документ, де йшлося про те, що п'ятнадцять років тому Едвард Фейрфакс Рочестер взяв шлюб з Бертою-Антуанетою Мейсон. Інший незнайомець виявився самим Мейсоном, він сказав, що його сестра живе у Торнфілд-холі. Священник зізнався, що весь свій вік прожив у цих краях, і ніколи не чув про місіс Рочестер із Торнфілд-холу. Тоді містер Рочестер сказав, що певним чином жонатий і його так звана дружина й досі жива. Вона таємнича божевільна, яку тримають у Торнфілд-холі під трьома замками. Її доглядає місіс Пул.
Містер Рочестер, тримаючи Джейн за руку, повів її на третій поверх маєтку. З ними пішли адвокат і Мейсон. У таємній кімнаті без вікон усі побачили Ґрейс Пул, яка готувала їжу, а в найдальшому кутку кімнати сновигала туди-сюди якась істота. Вона бігала рачки, рикала й форкала, мов якась дивовижна дика тварина. Це і була дружина містера Рочестера.
Коли всі вийшли з кімнати, адвокат сказав Джейн, що на ній немає ніякої провини. Її дядько буде радий почути про це – якщо він іще живий, – коли містер Мейсон повернеться на Мадейру. Виявилося, що дядька Джейн знав містер Мейсон. Коли дядько отримав від Джейн листа з повідомленням про шлюб із містером Рочестером, якраз до нього нагодився містер Мейсон. Містер Ейр розповів про цю новину, а потім довідався, що містер Рочестер уже жонатий. Також адвокат сказав, що дядько дуже хворий, тому не міг негайно виїхати до Англії сам, щоб застерегти дівчину від пастки. Адвокат порадив Джейн залишатися в Англії доти, доки не надійдуть вісті від містера Ейра або про нього. Разом з Мейсоном адвокат пішов геть.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Джейн втекла до своєї кімнати і засунула двері. Вона розуміла, що треба негайно їхати з Торнфілда. Під дверима кімнати на неї довго чекав містер Рочестер. Між ним і Джейн відбулася довга розмова, у якій він все пояснив. Він розповів, що його батько був зажерливий скнара і вирішив не ділити свого маєтку між синами. Тому все мало перейти до Роланда. Але батько не хотів, щоб його другий син став злидарем, і тому вирішив вигідно одружити його. Містер Мейсон, плантатор і комерсант із Вест-Індії, був його давній знайомий. Батько дізнався, що в містера Мейсона є син і дочка і що він дасть за дочкою тридцять тисяч фунтів. Коли Едвард скінчив коледж, його послали на Ямайку одружитися із уже висватаною дівчиною. Батько нічого не сказав йому про її гроші, а тільки те, що вона гордість і окраса Спаніштауна. Відбулося весілля, молодята прожили чотири роки, але Берта Мейсон була безсоромною, розпусною жінкою, а найгірше – стала божевільною, як і її мати та інші родичі. Тим часом помер Роланд, а ще через чотири роки – батько. Тепер Едвард був багатий, але не міг позбутися дружини, хоч лікарі й визнали її навіженою. Тоді містер Рочестер тайкома привіз її в Торнфілд. Знайомі в Англії нічого не знали про його одруження. Доглядати Берту він найняв Ґрейс Пул, але інколи божевільній вдавалося втекти. Влаштувавши Берту, містер Рочестер мандрував Європою, десять років блукав світами. Він знайшов собі коханку – Селіну Варане, потім у нього була італійка Джачінта та німкеня Клара. Тепер він каявся, що вів таке негідне життя. Містер Рочестер пропонував Джейн залишитись з ним, але вона не хотіла бути його коханкою. Перед світанком вона таємно покинула маєток.
Джейн чекали злигодні і голод, бо в неї не було грошей, а свої речі вона загубила. Дівчина блукала якимось невідомим селом і дуже хотіла їсти. Їй доводилося просити хліба у людей, а ночувала вона просто неба. Якось уночі вона прибилася на поріг якоїсь садиби, але економка боялася пустити її усередину. Джейн впала на мокрий поріг і сказала, що їй лишається тільки вмерти, але вона вірить в Бога і кориться його волі. До неї наблизився якийсь чоловік і сказав, що впускає її.
Так Джейн опинилася у Мургаусі, де саме зібралися троє дітей хазяїна маєтку, який помер три тижні тому. Дві сестри – Діана і Мері та їхній брат Сент Джон Ріверс, який був священником, допомогли Джейн у скрутний час. Діана та Мері були гувернантками, а Сент Джон планував стати місіонером і поїхати в Індію. Вони не вимагали від Джейн розказувати про себе все, бо дівчина хотіла приховати свою ганьбу.
Сент Джон мешкав у парафії в Мортоні і запропонував Джейн стати вчителькою у школі для дівчаток, яку він недавно відкрив, адже дівчина шукала будь-яку роботу. Коли Діана та Мері покинути Мургаус і поїхали працювали в багатих родовитих сім'ях, Джейн перебралася у будиночок для вчительки. Дівчина зрозуміла, що посада скромна, а більшість учениць не вміли читати і писати. Сенд Джон усіляко підтримував Джейн. Він був закоханий у дочку місцевого багача – міс Олівер. Саме ця дівчина фінансово допомогла відкрити школу для дівчаток. Розамунда Олівер інколи навідувала Джейн у школі і звичайно з'являлася в ту годину, коли містер Ріверс давав уроки катехізису. Їй теж подобався молодий священник, але той був надто відданий вірі і вважав, що з дівчини не вийде хороша дружина для місіонера.
Джейн вміла гарно малювати і якось почала портрет міс Олівер. Його побачив Сент Джон і був вражений. Та все таки він вважав, що його почуття це тільки лихоманка плоті, а не муки душі, яка в нього міцна, як скеля. Він ще раз глянув на портрет і прикрив його аркушем тонкого паперу, на який Джейн, малюючи, звичайно клала руку, щоб не забруднити картону. Раптом на тому аркуші Сент Джон щось побачив і швидко відірвав від берега вузеньку смужку й сховав у рукавицю. Похапцем кивнувши "на добраніч", він подався геть. Джейн нічого не зрозуміла і невдовзі забула про цей дивний момент.
Наступного дня Сент Джон знову прийшов і вів себе дивно. Потім він пояснив, що на аркуші побачив підпис Джейн і тепер знає усю її історію. Досі Джейн говорила, що її прізвище Олівер, але вона несвідомо підписала аркуш "Джейн Ейр". Сент Джон знав про її дитинство, місіс Рід, Ловудську школу, роботу у Торнфільді і невдалу спробу вийти заміж за містера Рочестера. Все це він дізнався від містера Бріґса, який шукав Джейн тому, що містер Ейр, її дядько, який проживав на острові Мадейра, помер. Він відписав Джейн усі свої гроші – двадцять тисяч фунтів. Джейн була приголомшена. Вона спитала Сент Джона, чому містер Бріґс написав про неї саме йому. Тоді Сент Джон розповів, що його повне ім'я Сент Джон Ейр Ріверс. Прізвище його матері було Ейр, вона мала двох братів – один, священик, одружився з міс Джейн Рід із Ґейтсхеда, а другий, Джон Ейр, есквайр, комерсант, доживав свої останні дні на острові Мадейрі. Містер Бріґс, повірник містера Ейра, сповістив Сент Джона, Діану і Мері у серпні цього року про дядькову смерть та про те, що той одписав усе своє майно Джейн. А через кілька тижнів написав другого листа, де повідомляв, що спадкоємиця десь поділась і запитував, чи Сент Джону і сестрам нічого про неї не відомо.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Джейн не могла повірити, що сестра її батька – це мати Сент Джона, Діани і Мері. Виходило, що вони – її двоюрідний брат і сестри. Джейн відразу вирішила, що поділить усі гроші порівну: собі, Сент Джону, Діані і Мері по 5 тисяч.
На Різдво Джейн, Діана, Мері і Сент Джон зібралися разом у Мургаусі. Сестри гаяли час у веселих домашніх розвагах. Того дня вони дізналися, що від'їзд Сент Джона з Англії твердо призначено на наступний рік, а Розамунда Олівер виходить заміж за якогось багача.
Наближалось літо. Якось Сент Джон запросив Джейн на прогулянку і коли вони відпочивали запропонував стати його дружиною. Він запропонував їхати з ним до Індії, бо Джейн призначено стати дружиною місіонера. Джейн довго думала, перш ніж відповісти. Вона розуміла, що він її ніколи не любитиме, але буде нею вдоволений, бо вона може трудитись так само важко, як і він, і навіть не нарікатиме. Дівчина відповіла, що згодна їхати, якщо залишиться вільною, бо їм краще не одружуватися. Сент Джон не погодився і просив добре обдумати пропозицію.
Одного вечора Сент Джон знову просив Джейн добре подумати. Він говорив щиро, лагідно і дивився на дівчину як пастир, що кличе заблудлу вівцю. Джейн майже змінила свою думку, її кликала віра, але вона сказала, що хотіла б пересвідчитися, що це воля Господня. Того вечора Джейн наче почула голос, який кликав її. Це був голос Едварда Фейрфакса Рочестера, сповнений туги й болю. Дівчина закричала, що йде.
Зранку вона вирушила в дорогу до Торнфілда, та коли прибула туди, то побачила почорнілу руїну. Маєток давно згорів, залишились лише почорнілі розвалені стіни. В господаря одного готелю дівчина дізналася, що будинок спалила божевільна жінка. Якось доглядачка через пристрасть до спиртного не догледіла божевільну, тож та вночі підпалила будинок. Містер Рочестер врятував слуг, але його божевільна дружина під час пожежі забралася на дах.