Школа з часом стала насправді корисним закладом. Після реформ Джейн лишалась у ній іще вісім років: шість – вихованкою і останні два – вчителькою.
Життя Джейн було одноманітне, але вона здобула добру освіту. Міс Темпл і далі залишалася директрисою. Її дружба й товариство були для Джейн найбільшою втіхою. Та потім міс Темпл одружилася й виїхала з чоловіком-священиком. Тоді Джейн втратила якусь внутрішню спонуку і згадала, що світ широкий, що існує інше життя. Вона не мала ніяких звісток від місіс Рід, ніхто їй не писав. Джейн захотіла свободи, нової роботи, нових обставин. Вона дала в газету оголошення про те, що молода особа шукає посади ґувернантки в сім'ї з дітьми і може навчати шкільної програми, французької мови, малювання та музики. Через тиждень Джейн отримала один лист, у якому їй пропонували посаду виховательки дев'ятилітньої дівчинки. Лист був підписаний: "Місіс Фейрфакс, Торнфілд біля Мілкота, в…ширському графстві". Джейн вирішила їхати.
Директриса притулку пообіцяла Джейн рекомендацію, але спершу треба було написати місіс Рід. Тітка відписала, що Джейн може робити все на свій розсуд. Джейн надіслала характеристику та свідоцтво про освіту місіс Фейрфакс і отримала відповідь, що через два тижні може посісти місце ґувернантки в її домі.
У день від'їзду Джейн чекала несподіванка: до неї приїхала Бесі, з нею був трирічний хлопчик. Бесі розповіла, що уже п'ятий рік одружена з візником Робертом Лівеном. У них було двоє дітей: хлопчик і дівчинка Джейн. Бесі досі мешкала у Ґейтсхеді, в будиночку воротаря. Бесі розповіла, що Джорджіана виросла красунею і хотіла втекти з одним молодим лордом, але їх виказала Еліза. Джона Ріда вигнали з університету, а згодом послали вивчати право, хоч він зовсім непутящий хлопець. Місіс Рід дуже стурбована його поведінкою. Бесі дізналася, що Джейн переїжджає, коли прийшов лист для місіс Рід з притулку. Няня була вражена знаннями і вміннями Джейн. Також Бесі розповіла, що років із сім тому такий собі містер Ейр приїхав у Ґейтсхед і хотів бачити Джейн. Місіс Рід відповіла, що школа за п'ятсот миль. Містер Ейр дуже поспішав, бо його корабель за день-два мав відпливти з Лондона. Бесі вважала, що це був брат батька Джейн.
В Лоутоні Джейн попрощалася з Бесі і вирушила до місця своєї нової роботи в незнаних околицях Мілкота.
РОЗДІЛ XI
У Торнфілд Джейн прибула ввечері і відразу зустрілася з місіс Фейрфакс. Це була маленька бабуся, чепурна, у вдовиному чепці, чорній шовковій сукні та сніжно-білому мусліновому фартусі. Джейн раділа, що не було тут ні гнітючої величності, ні бентежної пишноти. Місіс Фейрфакс розповіла, що прізвище учениці – Варанс, що Торнфілд – чудовий старовинний будинок, але сюди не часто хтось потикає носа. Кімната, яку приготували для дівчини, дуже їй сподобалася.
Зранку Джейн оглянула будинок. Це був триповерховий дім, не дуже великий, але показний. Торнфілд був відлюдною місциною. Місіс Фейрфакс розповіла, що господарем маєтку є містер Рочестер, який не часто приїжджає, а вона тут просто економка. Джейн запитала про дівчинку, і місіс Фейрфакс розповіла, що це вихованка містера Рочестера, звати її Адель.
Адель мала сім-вісім років, була тендітна, бліда, з дрібними рисами обличчя; дуже густе кучеряве волосся спадало їй аж до пояса. Її няню-француженку звали Софі. Адель народилась у Франції і лише недавно навчилася розмовляти по-англійському. На щастя, Джейн добре знала французьку. Згодом Адель розповіла Джейн, що сюди її привіз містер Рочестер. Дівчинка колись жила з мамою, але вона померла. Мама навчила Адель танцювати й співати, а також читати віршики.
Після сніданку Джейн з Аделлю пішли до бібліотеки, де мали вчитися. Більшість книжок стояли замкнені у засклених шафах, відчиненою була лиш одна, де було все потрібне для початкового навчання. У кімнаті також був рояль, два-три ґлобуси й мольберт. Згодом Джейн зайшла у велику вітальню, де була саме місіс Фейрфакс. Вона розповіла, що містер Рочестер навідується сюди нечасто, і його поява буває завжди раптова, тому вона завжди підтримує будинок у порядку. Жінка назвала господаря трохи диваком. Вона розповіла, що господар багато мандрував і чимало побачив на своєму віку, а коли з ним говориш, ніколи не можна бути певним, чи то він жартує, чи каже серйозно, вдоволений він чи ні.
Побачивши решту будинку, Джейн разом з місіс Фейрфакс піднялася на горище і побачила парк, церкву, далі дорогу і тихі пагорби. Коли вона спускалася сходами, до неї долинув чийсь уривчастий, сухий, безрадісний сміх. Налякана Джейн дізналася від місіс Фейрфакс, що це сміється покоївка Ґрейс Пул, яка шиє в одній з кімнат. Дівчина скоро побачила цю покоївку. Це була жінка років за тридцять, невисока й кремезна, з рудим волоссям і простим, грубуватим лицем. Місіс Фейрфакс наказала їй не шуміти.
РОЗДІЛ XII
Місіс Фейрфакс була врівноважена, добросерда жінка, добре вихована й досить розумна. Адель була жвава дівчинка, розпещена й трохи примхлива, але невдовзі стала слухняною й ретельною ученицею. Джейн полюбила Аделб, а до місіс Фейрфакс почувала вдячність. Джейн мала спокійне життя, але їй хотілося діяльності, нових знайомств. Дівчина нерідко чула сміх Ґрейс Пул, уривчастий, глухий, долинало і її чудне бурмотіння. Коли Джейн хотіла завести з нею розмову, це ніяк не вдавалося. З іншими мешканцями будинку – Джоном та його дружиною, покоївкою Лі та нянею Софі – у дівчини були нормальні стосунки.
Минули жовтень, листопад і грудень. Якось у січні місіс Фейрфакс попросила Джейн віднести листа до Ґея – дві милі туди й назад. Джейн йшла по безлюдній дорозі, а коли подолала милю від Торнфілда, сіла на перелазі огорожі довкола поля. Раптом вона почула тупіт коня. Джейн вирішила перечекати, поки проскаче кінь. На дорогу вискочив пес, чорний з білими плямами, слідом за ним з'явився великий кінь, а на ньому сидів вершник. Джейн попрямувала своєю дорогою, але раптом обернулася, бо почула, ніби кінь посковзнувся на вкритій льодом дорозі і вигук: "Тільки цього й бракувало!" І в цю мить кінь упав разом з вершником на дорогу. Пес, побачивши хазяїна й коня в біді, голосно загавкав і підбіг до Джейн, просячи про допомогу.
Дівчина зрозуміла, що в подорожнього проблема з ногою, вона сказала, що покличе когось на допомогу із Торнфілда або з Ґея. Чоловік відмовився. Джейн розглянула чоловіка: він був середнього зросту і широкоплечий, лице мав смагляве, риси суворі, чоло високе, мав десь років тридцять п'ять. Джейн заявила, що не покине його на цій відлюдній дорозі такої пізньої години. Чоловік розпитав, що ж вона тут робить, де живе, чи знає містера Рочестера. Згодом Джейн допомогла чоловікові сісти на коня, а сама поспішила до Ґея.
Повернувшись в Торнфілд, Джейн побачила того ж великого кудлатого чорного з білим пса. Це був Пілот – пес незнайомця, який впав на дорозі. Від Лі дівчина дізналася, що приїхав містер Рочестер, він упав з коня і вивихнув собі ногу.
РОЗДІЛ XIII
Наступного дня Джейн і Адель звільнили бібліотеку, бо там містер Рочестер приймав відвідувачів. Адель вишукувала різні зачіпки, щоб заглянути до бібліотеки, часто заводила мову про свого друга "мосьє Едуарда Фейрфакса де Рочестера", чекала на подарунки. Ввечері місіс Фейрфакс сказала Джейн, щоб та прийшла з ученицею на чай до вітальні. Джейн впізнала вчорашнього подорожнього, його густі чорні брови, високе чоло, чітко окреслений ніс, широкі ніздрі, різкі обриси вуст і підборіддя. Чоловік поводився так, ніби йому було не до Джейн. Він сказав, що перевірив Адель, бачить, що з нею добре попрацювали. Містер Рочестер вважав, що Джейн дуже живуча, якщо протрималася в Ловуді аж вісім років. Потім він наказав Джейн зіграти на роялі, але сказав, що грає вона поганенько. Чоловік переглянув малюнки Джейн, три з них йому сподобалися. Містер Рочестер вважав, що малюнки дуже своєрідні, але сюжети взяті з казок.
Пізніше Джейн сказала місіс Фейрфакс, що містер Рочестер здається їй дуже примхливим і крутим на вдачу. Та вдова вважала, що його виводять з рівноваги родинні клопоти, бо кілька років тому він утратив старшого брата. Відтоді він володіє цим маєтком – всього дев'ять років. Між братами завжди були якісь непорозуміння. Містер Роланд Рочестер повівся не зовсім справедливо з містером Едвардом і, мабуть, підбурив проти нього батька. Старий містер Рочестер і містер Роланд, домовившись між собою, поставили містера Едварда у важке становище, яке, однак, давало тому багатство. Едвард не вибачив їм: порвав із родиною і багато років блукав світом мов неприкаяний. У Торнфілді він не проводив ніколи бодай цілих два тижні.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ XIV
Одного вечора містер Рочестер хотів порозмовляти з Джейн. Тоді він видався Джейн не таким суворим і не таким похмурим. Він спитав Джейн, чи вважає вона його гарним, і дівчина мимоволі відповіла "Ні!". Чоловік почав допитуватись, які у нього вади, але Джейн запитала, чи він добра людина. Він відповів, що не дуже, але має сумління. Чоловік говорив, що йому хочеться поговорити з кимось по щирості, що Джейн зацікавила його, що він хоче скласти про неї докладнішу думку, дізнатись щось більше. Він поросив дівчину говорити про що небудь, щоб відвернути його від того, що мучить і отруює його душу. Того вечора містер Рочестер розповів, що коли йому минуло двадцять років, він став на хибний шлях, а Джейн сказала, що ще є час стати іншим, а для цього треба дбати про чистоту своїх думок і вчинків. Чоловік розповів, що мати Аделі колись видурювала англійське золото з його кишень. Тепер він дбав Адель, бо хотів цією доброю справою спокутувати багато гріхів.
РОЗДІЛ XV
Згодом Джейн дізналася більше. Виявилося, що Адель – донька французької балерини, Селіни Варане, у яку був закоханий містер Рочестер. Він вважав, що балерина його обожнює, хоч який він негарний. Чоловік найняв для неї будинок, цілий гурт челяді, купив екіпаж, дарував їй шовки, діаманти, мереживо. Але якось він випадково побачив, що Селіна зраджує йому з гульвісою віконтом – дурним і розпусним молодиком. Містер Рочестер підслухав, як Селіна глузувала з нього перед віконтом, говорила про його вади.